Ця стаття - ознайомлення з моєю новою книгою “БезСмертне КОХАННЯ“, яку ви можете замовити за посиланням Instagram (mrk.haggai).
Приємного читання!
ДИСКЛЕЙМЕР
- Продукт створений митцем-ентузіастом у форматі літературного сценарію. При підтримці геніальності, світлих ідей, фантазії та життєвого досвіду. ОБМЕЖЕННЯ 18+.
- У тексті присутні нецензурні вислови, секс, треш, чорний гумор, сумнівні збочення, аморальна поведінка; сцени фізичного, психологічного, сексуального насилля; сцени приниження честі і гідності, обмеження прав та свобод людини; сцени вживання тютюну, наркотичних речовин та спиртних напоїв.
- Усі персонажі і події вигадані. Будь-які збіги з реальним життям випадкові (не заздрю, якщо у вас співпаде хоч щось одне).
- Рекомендовано до прочитання ЦІНИТЕЛЯМ СПРАВЖНЬОГО, НЕЗАЛЕЖНОГО МИСТЕЦТВА.
ДІЙОВІ ОСОБИ
ВАЛЕНТИН (21 РІК) - НЕЗАЙМАНИЙ З ДОСВІДОМ, трухло, "Кіборг-вбивця", Зразковий сім'янин, вічно хоче сексу, фантазер.
ХРИСТИНА (20 РОКІВ) - ГЛАМУРНА ХВОЙДА, навіжЕна стерва, Ніколи не дає, нещасна дівчина, дитина у душі, жертва свого кохання.
НАТАЛІ (43 РОКИ) – ПОгана акторка, хороша домогосподарка, так собі коханка, Маніячка, схиблена на всю голову, страждає психічним порушенням.
МАКС (20 РОКІВ) - ЧОЛОВІК ТВОЄЇ МРІЇ, БИДЛАН, Наркоман, хороший хлопець, Капітан "не стоїть", Надійний друг.
РОЗДІЛ 0
1. КВАРТИРА. СПАЛЬНЯ - РАНОК
Пристойна однокімнатна квартира, розподілена на чоловіче та жіноче: окремий одяг, окремий посуд, окремі засоби гігієни - видно, що тут достатньо давно проживає закохана пара. У складі житла: спальня, кухня-студія, коридор, ванна кімната. Спальня представлена в легких, пастельних тонах. Вдень там завжди проливається сонячне світло. Кухня-студія - найбільша з кімнат; виконана в чорно-білому стилі; в центрі чітко виділяється широкий стіл з чотирма стільцями: по два на кожну сторону. Ванна кімната – така білосніжна, що аж очі сліпить, тому балансує з синіми відтінками. Коридор - настільки затемнений і тісний, що ненароком можна підхопити клаустрофобію.
Розгойдуючись вперед-назад, гучно скрипить ліжко; лунає дикий, задоволений стогін чоловіка та жінки; жар кохання зі стійким запахом поту розноситься по всій квартирі - двоє закоханих палко займаються місіонерським сексом.
МАКС(цілує ніжну шию): - Подобається?
ХРИСТИНА(закочує очі у нестримному екстазі): - Так! Швидше!
Безперервний скрип дратує слух. Чоловік щомиті прискорюється, але раптом щось йде не так, як вимальовувала собі його бурхлива фантазія - кайф різко обривається, у її лоні відчутна пустота.
ХРИСТИНА(крізь тяжкий подих): - Чому... чому зупинився?
Помітно знервований Макс, ледь хапаючи повітря стомленими легенями, занепокоєно споглядає на пульсуючий член, переводить погляд до дівчини.
МАКС: - Я трохи сповільнюсь, добре?
Доводиться погодитися.
ХРИСТИНА(роздратовано): - Добре. Тільки не зупиняйся.
Христина заплющує очі, жадібно очікуючи повернення перерваного задоволення - Макс неспішно підносить голівку та різко вставляє.
ХРИСТИНА(сексуально прикушує пухкенькі губи): - О, так! Давай! Швидше!
Макс прискорює темп, віддаючи останні сили.
ХРИСТИНА(не стримує емоцій): - О, Боже! Так! Так! Зараз..! Зараз сквіртану!!!
І знову скрип, і знову стогін - здавалося б, чуттєвий секс наново набирає втрачених обертів, та згодом ще декілька зайвих розмашистих поштовхів все ж принижує становище "статевого двигуна": чоловік дуже швидко і водночас ганебно закінчує інстинктивну справу "внутрішнім пострілом" всередину партнерки, фіналом, тісно притиснувши її своїм виснаженим масивним тілом до матрацу.
ХРИСТИНА(максимально тихо, з під його грудей): - Блядь...
Акт закінчено - чоловік встає з дівчини, перекотившись на свою половину ліжка. Втомлена пара нерухомо переводить дух.
МАКС: - А це... було не погано, скажи?
Дівчина щиро розчарована, і навіть не приховує цього у виразі свого обличчя.
ХРИСТИНА: - Угу.
Передихнувши - не так після самого сексу, як від навантаження у вигляді накачаної туші, що останні п'ять хвилин скакала на її тендітному тілі - Христина повертається до тумби, дістає звідти здоровезний рожевий вібратор - приниженого Макса обурює подібний жест.
МАКС(різко схоплюється на дупцю): - Воу! Це що за хуйня?!
ХРИСТИНА: - Що?
МАКС: - Тобі ж сподобалося.
ХРИСТИНА(спокійно): - Так, майже.
МАКС(з ще більшим запалом): - Майже? Та я ледь не здох! Сама так спробуй! У тебе навіть присунути сил не вистачить! (невдоволено) Майже...
ХРИСТИНА: - Гаразд, я розумію твоє невдоволення, та - давай, усього одне запитання.
МАКС: - Ну?!
ХРИСТИНА: - Під час того як ми трахались, ти бачив, щоб я звивалася, як дика змія чи задихалася від приливу відчуттів, мов хтива шльондра; чи хоча б відчув, як я вганяю нігті в твою спину?
МАКС: - Це ще тут до чого?
ХРИСТИНА(суворо): - Відповідай!
МАКС: - Ні.
ХРИСТИНА: - От і не пизди. Я не кінчила, а це значить - усі твої старання можуть сміливо йти у глибочезну сраку. Не вмієш їбати - то не забороняй це робити іншим.
Дівчина зручно вмощується на ліжку, розсунувши ноги.
МАКС(пригнічено): - Ну заїбись тепер.
Пристрій вмикається - чується легке жужання.
ХРИСТИНА(зухвало): - Тс-с. Краще замовкни. Мені потрібна тиша.
Вібратор тулиться до хтивих "губ", випускаючи з дівочої плоті збуджуючі, в'язкі соки, даруючи разом з букетом космічний відчуттів яскравий стогін, який невзмозі спровокувати жодна порно зірка - тим паче, жоден чоловік.
Макс ображено відвертає голову, при цьому непомітно косить допитливий погляд на збуджену дівчину: на її привідкритий ротик, червоні щоки; на тоненькі пальці, що пестять м'які груди, то намертво стискаючи, то погладжуючи їх. Така відвертість та водночас недоступність збуджує чоловіка новою, терзаючою розум хвилею, провокуючи кам'яний непорушний стояк.
Спостерігаючи за власним покаранням, він раптово поринає у філософські роздуми: невже ця недолуга машинка - не схожа ні на що людське - дійсно здатна у раз підкорити загадкову жіночу душу, плюючи на почуття, любов, сім'ю, взаємні втіхи; назавжди роз'єднуючи людей, зриваючи їх тваринне тяжіння лише одним тихеньким звуком. Воістину, це і є прогрес - неминучий та безжальний.
Лунаючі у голові слова підкріплюються примарним образом маленького хлопчика, що плаксиво спостерігає за розривом почуттів любих батьків: як мама, відсторонюючись від нещасного, вбитого тяжким горем батька, полишає родину, обравши злощасний вібратор.
Чоловік відходить від нав'язливих думок, повернувшись до реального світу. Зрештою, не дивлячись на привабливість усього процесу, Макс не витримує вимушеного куколдизму, тому спритно вихоплює свого конкурента з рук Христини.
ХРИСТИНА(спантеличено, будучи на межі оргазму): - Куди?!
Оскаженіло розмахуючи руками, блондинка в істериці намагається повернути механічного коханця, та чоловік передбачено хапає її за лице іншою рукою, не даючи дістатися бажаної цілі.
ХРИСТИНА: - Віддай!
МАКС(єхидна посмішка): - Тихіше. Мені потрібна тиша.
ХРИСТИНА(не зупиняючи нападу): - Я майже кінчила! Козел!
В затяжній боротьбі за право випробувати оргазм, Христина випадково проводить кігтями по щоці брюнета, залишивши невеличку косу подряпину - Макса це злить:
МАКС(агресивно): - Та заспокойся нахуй!
Грубий поштовх вмить приводить збоченку до тями. Починається словесний спір.
МАКС: - Мене вже це заїбало!
ХРИСТИНА: - Господи, подумаєш проблема - вийди!
МАКС: - Чому я маю, бляха, виходити?!
ХРИСТИНА: - Бо ти мені не даєш нормально кінчити - ось чому, єбанько!
Чоловік кидає пристроєм у дівчину:
ХРИСТИНА: - Ай!
МАКС: - На! Затрахайся хоч до смерті!
ХРИСТИНА: - От і буду! От і буду!!! Я що, не маю права на задоволення чи що?! Ти приходиш кожного дня і кожного дня я тобі даю: хочеш кінчати у рот - будь-ласка; хочеш кінчати всередину - тільки труси з мене зніми; хочеш анал - ну, тут вже хуй тобі, але я подумаю! Ти робиш зі мною все! І після цього тобі, блядь, не подобається те, що я хочу кінчити хоч раз у своєму йобаному житті?!!!
Чоловік на межі: тіло тремтить, емоції верують, у вухах писклявий крик, а у голові - криваве вбивство.
МАКС(на всю горлянку): - А-а-а-а-а!!! ЗАВАЛИ! ВЖЕ! СВОЄ! ЄБЛО!
Христина зупиняє словесний потік, перелякано споглядаючи за дикунською поведінкою свого йобиря.
ХРИСТИНА: - Ти, блядь, як зі мною говориш?
МАКС: - Я більше так не можу!!! Ми постійно трахаємось, і трахаємось, і трахаємось! А тепер, навіть коли ми не трахаємось - ти трахаєш саму себе! Ну як це терпіти, скажи?!
Він переводить подих. Христина дивиться на Макса як на ідіота, яким він на її думку і є.
ХРИСТИНА: - Так, спокійно. Ти що, педик?
МАКС: - Що?!
ХРИСТИНА: - Що? Ти трахаєш прекрасну мене, і ще скаржишся на це? Знаєш, комусь з нас точно потрібно до лікаря. І точно не мені.
Макс поступово заспокоюється.
МАКС(витерши піт з обличчя): - Дурненька. Просто... у нас суцільний секс, розумієш?
ХРИСТИНА(ніяково): - Не дуже. Це погано?
МАКС: - Ні, зовсім ні. Але...
ХРИСТИНА: - Але?
МАКС: - Хочеться хоча б трохи звичайних розмов. Перед сексом чи після нього - не важливо. Щоб ми могли більше пізнавати одне одного.
ХРИСТИНА: - Що за хуйня? Ти приходиш - ми трахаємось. Так завжди було. Які розмови?
Пауза.
МАКС(ображено): - Авжеш, звісно. З чого це мені підіймати такі
нікчемні теми. З "ним" ти, напевно, годинами пиздиш ні про що.
ХРИСТИНА(зітхає): - Блядь. Тільки не знову.
МАКС: - Скільки ще це має продовжуватись? Чому з ним ти говориш, а зі мною - ні?
ХРИСТИНА: - Тому що з ним більше нічого робити. Тільки говорити, говорити, і говорити. (улесливо) А от з тобою...(сексуальна пауза) можна займатися більш приваблюючими речами.
Максу дуже приємно чути її лестиві слова, та попри це, він все одно корчить з себе ображенку.
МАКС: - Це нічого не змінює.
Пауза. Всівшись на краю ліжка, чоловік показово відвертається від дівчини, нетерпляче чекає від неї наступних кроків.
Передбачивши подібний хід, Христина вирішує піти на зустріч коханцю та вдатися до "жіночих чар": мов тигриця, вона сексуально підбирається до красеня, обережно кладе руку на досі випираючий член; обхопивши м'язисту шию, вдивляється у його темні очі.
ХРИСТИНА(спокусливо): - Слухай, котику. Я з ним не цілуюсь, не трахаюсь. А наші розмови... Він сам їх розпочинає, ти ж знаєш. Він - лиш шмаркля, що залежить від моєї уваги.
МАКС: - Так, але ти з ним живеш.
ХРИСТИНА: - Всього лише вимушена міра. Про яку, до речі, ти обіцяв подбати у найближчий час. Пам'ятаєш?
МАКС(похмуро замислившись): - Пам'ятаю, та можливості поки що немає. Блядь. Бісить.
ХРИСТИНА(віддаляючись від нього): - Наразі ми з тобою задовольняємося тим, чим є. Та нажаль, маємо платити за це кожен свою ціну. Він - моя, вона - твоя. Тому, тут немає на що ображатися. Зрештою, все могло бути куди гірше.
МАКС: - Наприклад?
ХРИСТИНА: - Він міг би трахати мене, як ти трахаєш її.
Макс знервовано повертає головою до Христини.
ХРИСТИНА: - Що? Думав, я не знаю? Можеш подякувати своїй спермі. Кінчати в мене ціле ніхуя та ще й з самого ранку... Тільки не кажи, що дрочиш - не повірю.
МАКС(відвертається, задумливо дивиться у стіну): - Вимушена міра - здається, так ти казала?
ХРИСТИНА: - Я не ображаюсь. Чесно. Де там мій вібратор?
Поки Христина шукає свою іграшку, чоловік різко розвертається до неї, міцно стискає її тендітні руки, щиро вдивляється у її осяяні голубі очі.
МАКС: - А що, як "найближчий час" станеться сьогодні?
ХРИСТИНА: - З якого це дива?
Підтягнувши дівчину до себе, чоловік старанно шепоче щось їй на вушко - блондинка уважно прислуховується.
ХРИСТИНА(відсторонившись): - А як не вийде?
МАКС(впевнено): - Та вийде, вийде. Для нас головне позбутися обох одразу. Але діяти треба обережно, щоб без пиздеця. Я про все подбаю.
ХРИСТИНА(занепокоєно): - Це небезпечно.
Пауза. Вони мовчазно дивляться один на одного, випромінюючи любов.
МАКС(цілує її ніжні руки): - Мені похуй.
Христина розчулюється у вихорі романтичних почуттів.
ХРИСТИНА(обіймає Макса): - Нарешті! Нарешті ми зможемо трахатися добами...
МАКС(обіймає у відповідь): - І розмовляти...
ХРИСТИНА(продовжує, не зважаючи на його слова): - Не помічаючи ні днів, ні ночей - взагалі нічого не помічаючи. Клас!
МАКС(у пориві почуттів, пошепки): - Я кохаю тебе.
ХРИСТИНА(наблизившись до його вуха, також пошепки): - Я знаю.
Макса злегка розчаровує почуте. Згодом, заплющивши очі, між коханцями відбувається легенький поцілунок, що стрімко переростає у пристрасне, слиняве зализування одне одного, і швидко дійшовши до свого піку - нищівно згасає.
ХРИСТИНА(відриває від його вуст свої вуста): - Ну все, достатньо.
Чоловік зовсім падає духом, але старається не подавати виду. Дівчина хутко лягає в ліжко. Примостившись по зручніше, розсунувши ніжки, вона вмикає вібратор - починається кайф.
Коханець, на цей раз не приховуючи свого інтересу, наново спостерігає за витонченим тілом, помічаючи все більше і більше збуджуючих деталей: пальці, що здригаючись стискаються на ногах; шкіру, що покривається легкими мурашками; повітряні губки, що видають ледь помітний сексуальний стогін. Мимоволі, він ловить її вдоволений погляд.
ХРИСТИНА(звабливо усміхається): - Тобі подобається?
МАКС(поїдаючи її очима): - Щось в цьому є.
ХРИСТИНА: - Хотів би спробувати втрьох?
МАКС(обнадієний): - ЖМЖ?
ХРИСТИНА: - МММ.
МАКС(розчаровано): - Ідіотка...
Дівчина сміється у весь голос. Раптом лунає дзвінок.
ХРИСТИНА(крізь легенький стогін): - Блядь. Схоже, це він.
МАКС(рішуче дивиться у сторону вхідних дверей): - Продовжуй. Я відчиню.
Абсолютно голий, Макс полишає кімнату, залишивши Христину наодинці з механічним "другом" та їх спільним шляхом до воріт оргазму.
2. КВАРТИРА. КОРИДОР - ПРОДОВЖЕННЯ
Відкриваються вхідні двері. На порозі, з пом'ятим ранцем за спиною та в'яленьким букетом у руках, скромно стоїть зніяковілий Валентин, просочений з ніг до голови незрозумілим дешевим парфумом, що скоріше б пасував якійсь старій, мов світ, бабці, аніж гідному мужчині.
Хлопець помітно губиться перед величчю накачаного, чорнявого, бородатого самця, що висвітлює перед ним своє "хазяйство".
ВАЛЕНТИН: - О, Макс? А де...
МАКС(ввічливо): - Зайнята. Проходь.
ВАЛЕНТИН(ніяково): - Добре.
Макс різко розвертається дупою, йде усередину квартири. Шанувальник, витерши ноги та закривши за собою двері, слідує за ним.
3. КВАРТИРА. КУХНЯ - ПРОДОВЖЕННЯ
Чоловіки проходять на кухню: Макс "по-царськи" крокує
попереду - Валентин невпевнено плентається позаду.
МАКС: - Сідай, вона скоро вийде.
ВАЛЕНТИН: - Угу.
МАКС: - Будеш щось? Чай? Кава? Чи тобі просто у чашку насцяти?
ВАЛЕНТИН(сідає за стіл): - На твій розсуд.
МАКС(перевіряє шафки, у пошуках чаю чи кави): - Ну, щодо насцяти - я нещодавно сцяв. А щодо чаю чи кави - ніхуя, будеш пити воду.
Відкривається кран - прозора склянка до краю наповнюється хлорованою водою.
МАКС: - Може тобі лимону або цукру для смаку?
ВАЛЕНТИН: - Лимону, якщо можна.
МАКС(перевіряє холодильник): - О, друже, боюся, тут ти не вгадав: лимони, нажаль, скінчились.
ВАЛЕНТИН: - Не страшно...
МАКС(перебиваючи Валентина): - Та в мене є чудове вирішення цієї проблеми.
Красень неочікувано опускає склянку нижче пояса, зануривши туди свій висячий причандал.
МАКС(активно виполіскує член у свіжій водичці): - Ось так. Мій член побував у дуже кислотному місці - дуже кислотному. То ж я подумав, чому б цим не скористатися. Все одно, що смузі. Нехай промаринується трохи.
ВАЛЕНТИН(з огидою спостерігає за Максом): - Не варто було...
МАКС: - Годі тобі, це дрібниці. Мені не шкода. Все таки, ти, Валентине, мені, мов брат.
ВАЛЕНТИН: - Приємно чути.
МАКС: - Так. Повір, заради тебе я готовий і у вогонь, і у воду... (струшує член)і навіть у манду твоєї дівчини, якщо знадобиться.
ВАЛЕНТИН: - Триматиму на увазі.
Чоловік, всівшись навпроти мямлі, ставить напій біля себе.
МАКС(широка посмішка): - Твоя вода.
ВАЛЕНТИН(ледь дотягується до склянки, підтягує її до себе): - Дякую.
Пауза. Між героями відчувається напруга.
МАКС(усміхнено вказує на склянку): - Пий.
ВАЛЕНТИН(нервова усмішка): - Так, дякую.
Хлопець відразливо бере склянку у руку.
ВАЛЕНТИН: - Твоє здоров'я.
МАКС: - Бажано повністю.
Юнак заплющує очі, підносить прозорий край до тонких губ та, переступивши через себе, починає пити - пити, аж до самісінького дна, невпинно спустошуючи склянку. Увесь той час, поки він заливає рідину в напружену горлянку, на його язиці відчувається мерзенний присмак пісюна, а у носі - стійкий запах сечі.
Водночас Макс ні на секунду не відводить пихатого погляду, задоволено спостерігаючи за бридким приниженням безпомічної жертви - ловить ментальний кайф від усього, що відбувається.
Нарешті Валентин допиває воду, ставить склянку на стіл.
МАКС: - Освіжає, чинетак?
ВАЛЕНТИН(прикриває рота, стримуючи можливе блювання): - Так... Дуже...
ХРИСТИНА(зі спальні): - Боже! Так! Так!
ВАЛЕНТИН(обертається на звук): - Що це?
МАКС(серйозний вираз обличчя): - Сигнал. Не зходь з місця.
Макс стрімголов поспішає до перезбудженої Христини.
ХРИСТИНА(бачить перед собою Макса): - До мене! Блядь!!!
Коханці забавляються у спальні - хлопець залишається на самоті. Дуже скоро звуки дикунського, збоченого сексу стрімко накопичують інтерес Валентина. Куколд наважується обережно підійти до відчинених дверей, заставши при цьому дуже пікантну картину: виблискуючи пружним задом, Макс жорстко "роздовбує" дівчину, ховаючи її фігуру за своєю широкою спиною.
ХРИСТИНА: - Так! Давай! Тільки не як того разу!
МАКС: - Я намагаюсь!
Зненацька Христина звертає увагу до дверей - Валентин швидко ховається за стіну.
МАКС(не збавляє темпу): - Щось не так?
Мовчання. Схоже, просто здалося.
ХРИСТИНА: - Ні, нічого. Продовжуй.
Поки Христина з Максом задовольняють інстинктивні потреби одне одного, під звуки їх палкого кохання створюється справжня романтика: з ранця на стіл викладається пляшка шампанського, кришталеві келихи, ароматичні свічки - залишилося дістати головне, але в цей момент:
ХРИСТИНА: - Кінчаю! Кінчаю!!!
Валентин спантеличено сідає з стіл, намагаючись підібрати хоч якусь вдалу позу, аби справити враження в очах дівчини.
Вже за мить зі спальні на кухню виходить напівоголена пара: Макс в самих обтяжуючих трусілях та Христина, одягнена в рожеву мереживну білизну.
МАКС(задоволено): - Це було неймовірно.
ХРИСТИНА: - Що ж, ти вмієш їбати, визнаю.
ВАЛЕНТИН(позначає свою присутність): - Кхм-кхм.
Вся увага пари різко звертається до організованого інтим моменту.
МАКС: - Мені вже час.
Чоловік збирається покидати квартиру, та дівчина не дає йому просто так піти.
ХРИСТИНА(підтягує за дупу): - Зажди.
Перед очима приниженого Валентина відбувається демонстративний, слинявий поцілунок, що поєднує двох нахабників. Через секунду пристрасті, Христина відпускає чоловіка.
ХРИСТИНА: - Скоро побачимось.
МАКС: - Пам'ятай про план.
Макс йде до коридору - дівчина, не сходячи з місця, закохано споглядає у слід.
Двері зачиняються. Нарешті, дочекавшись моменту, закоханий хлопчина зривається, немов оскаженілий: підбігши до пасії, він захоплено цілує її ручки.
Дівчина злегка лякається.
ХРИСТИНА(зверхньо споглядає на нього): - Що ти робиш?
ВАЛЕНТИН: - Вітаю даму мого серця.
Скінчивши заціловки, Валентин одразу ж тягне дівчину до столу - і вона розгублено піддається його волі. Наполегливо усадивши її на стілець, усміхнений від радощів та важливості моменту, юнак жваво сідає навпроти.
Пауза. Ніякове мовчання. Христина невдоволено чекає чогось, не знаючи, що саме цей дурень підготував для неї цього разу. Хлопець хоче розпочати промову, але нерви, що віддають стікаючим потом, вперто зупиняють його.
ВАЛЕНТИН: - Якщо чесно, я так хвилююсь.
Помічаючи жалюгідне здригання, цю нервозність, блондинка хоче якомога скоріш закінчити цей безглуздий і незрозумілий фарс.
ХРИСТИНА: - Слухай...
ВАЛЕНТИН(міцно стукнувши по столу): - Не смій перебивати! Тільки не зараз! Я готувався!
ХРИСТИНА(легкий переляк, стримано): - Добре. Добре. Тільки спокійно.
Пауза. Пара продовжує крінжово сидіти, аж поки не лунає
переповнене переживаннями зітхання - Валентин зібрався з духом і готовий починати.
ВАЛЕНТИН(невпевнено, ковтаючи слова): - Отже, скажу як є: ми з тобою вже... вже досить довгий час у стосунках. В дуже ідеальних стосунках, хочу помітити... І я... дякую тобі за... кожну мить, що ми провели разом. Тож... тож це... це стало приводом піти на наступний... (знервовано зітхає)важливий для мене крок...
ХРИСТИНА: - Ні.
Мовчання. Хлопець розгублений.
ВАЛЕНТИН: - Що, вибач?
ХРИСТИНА: - Ні.
ВАЛЕНТИН: - Ти не дослухала.
ХРИСТИНА: - А я і так все зрозуміла, тому - ні.
Знову розгублене мовчання.
ВАЛЕНТИН: - Що ж, схоже, ти все таки не правильно зрозуміла.
У Христини більше немає бажання витрачати свій час на недолуге позорисько.
ХРИСТИНА: - Слухай, давай прямо: ти хочеш, щоб я вийшла за тебе
заміж. Так?
ВАЛЕНТИН(тихо): - Ну... так.
ХРИСТИНА(продовжує): - Хочеш, щоб я тобі прала білизну, готувала їжу, виховувала дітей і потім здохла з тобою в один день, тримаючись за ручки. Так?
ВАЛЕНТИН: - Так...
Дівчина різко встає з-за столу, показує фак прямо в обличчя.
ХРИСТИНА: - Хуй тобі.
Офігіння б'є хлопцеві по голові - весь романтичний світ за мить нищівно рухнув у сповненому надії погляді.
ВАЛЕНТИН(пригнічено): - Але ж… ми...
ХРИСТИНА: - Ми? Ні-ні-ні. Ніяких "ми". Є я - є ти, і все. Ти висрав пропозицію - я відмовила. Все просто. Я розумію твої почуття і все таке, але зрозумій - мені насрати. Я вільна робити все, що заманеться, до речі, як і ти. Зараз ти можеш лише посміятися чи поплакати з цієї їбєйшої ситуації. Та, як я вже казала - мені похуй. На цьому все.
Він весь тремтить. Від шоку навіть і не знає, як її спинити, що сказати, що зробити. Вона вже збирається йти до кімнати, та раптом згадує.
ХРИСТИНА: - О, і ще дещо: ми з Максом трахаємось і любимо один одного. І ще я переїжджаю. До нього. Тепер точно все. Кріпися, слюньтяйчику.
Вимовившись, без будь-якої жалості чи то провини, Христина прямує пакувати багажі.
Споглядаючи за цим, очі червоніють, щоками течуть сльози відчаю, прозорі шмарклі рікою стікаються на стіл - не очікувавши відмови, жалібно рида, знехтуваний хлопець відчайдушно кидається в ноги своєму коханню.
ХРИСТИНА(похитнувшись): - Ей! Зовсім охуїв?!
ВАЛЕНТИН(стискає її ноги): - Прошу, не роби цього! Я не витримаю без тебе! Я не виживу без тебе! Я помру без тебе! Господи, прошу! Мамо! Ні! Прошу, ні!
Дівчина, поважно склавши руки, непорушно стоїть; схиливши голову, без жодної видимої емоції, споглядає жалюгідну, сопливу виставу.
Проходить ще деякий час - вистава не вщухає.
ХРИСТИНА(пасивна жалість): - Ну все, достатньо.
Христина протягує нещасному руку - Валентин, трохи заспокоївшись, приймає неочікувану поміч, та за набутою надією слідує підлий удар, що доводить його ніс до бурхливого крововиливу - тюхтій падає на підлогу, заливаючись фонтануючою кров'ю.
ХРИСТИНА(цинічна насмішка): - Ти серйозно думав, що я допоможу тобі? Змилуюся над тобою?
Хлопець, скрутившись від сильного болю, обома руками стискає свій розбитий ніс.
ХРИСТИНА(щосили, з палаючою ненавистю лупцює Валентина ногами): - Виблядок! Олень! Скотина! Скільки б я не трахалася, скільки б не принижувала тебе, не творила усіляку хуйню, ти постійно на все закриваєш очі - безхребетне чмо!
Сили поступово покидають її тіло - згодом блондинка припиняє побиття.
ХРИСТИНА(тяжкий подих): - Подивися на себе... Ти не чоловік. Навіть не людина - жалюгідне посміховисько.
Наостанок Христина прицільно плює юнакові у його закривавлену фізіономію.
ХРИСТИНА(зневажливо): - Можеш не вставати.
Дівчина преспокійно йде до спальні, залишаючи скаліченого хлопця беззахисно лежати на підлозі: без підтримки, без тепла, в оточенні несправедливості життя, в обіймах розпачу і злоби.
Крізь нестерпний біль та тихий стогін, вичавивши із себе останню силу й волю, Валентин перевертається на забиту спину - просяклий власною кров'ю, в агонії побоїв і мучень, він задумливо дивиться у білу стелю.
Поступово, мов заразлива хвороба, видніючись у його безумних очах, з найтемніших закутків затуманеного розуму зароджується ідея - жорстокий план, що не віщує щасливого кінця, а навпаки, є страшним передвісником чогось темного і злого.
4. КВАРТИРА. СПАЛЬНЯ - ПРОДОВЖЕННЯ
Жіночі речі неспішно пакуються в валізу - Христина, вбрана у легеньку чорну сукню, збирається покидати квартиру.
У цей же час до легкодумної блондинки тишком підкрадається підступна біда: озброєний пляшкою шампанського, зомбований страшним гріхом, Валентин повільно та безшумно наближається до здійснення мстивого суду.
Відчуваючи неминуче - подих холодної смерті у ламку спину - дівоча інтуїція змушує тривожно обернутись. Хлопець миттєво зупиняється, ховає пляшку за спину.
ХРИСТИНА(налякавшись): - Блядь, це ти. Налякав. Я ледь не вмерла.
Не допустивши жодної стрьомної думки, вона повертається до майже зібраних валіз.
ХРИСТИНА(збирає речі): - Якщо оговтався, то хоч би допоміг. Стоїш там, як хуй о восьмій ранку.
Впевнившись - загроз немає - юнак відновлює маніакальну ходу, створюючи наростаючу напругу кожним тяжолезним кроком.
ХРИСТИНА: - Я тут подумала, коли ми з Максом заїдемо до квартири - треба обов'язково трахнути його. Але я не знаю, в чому це зробити.
Він зовсім близько, він тут, він поруч!
ХРИСТИНА(розвертається до нього, демонструючи чорні стрінги): - Як думаєш, ці підійдуть..?
Бах! Тиша. Все завмирає. Чується протяжний свист. Десятки закривавлених осколків дощем сипляться на підлогу - роздається лихий скрегіт. А за ними - ті самі чорні стрінги, пір'їною падають униз.
Загостривши застелений червоним погляд на наляканих очах, слідом за розбитим склом, монотонно звалюється жіночне тіло: блідніючи, потопаючи в калюжі брижучої крові, в пролитому навколо алкоголі, воно, немов зів'яла квітка, миттєво втрачає усю свою живучість та красу.
Задумане скоєно - настає шок. Руки вбивці починають судомно труситись, ноги тягнуться назад, шийка пляшки вислизає з ослаблених пальців. Зрештою юнак не витримує рівноваги - падає, опершись на ліжко.
Його обличчя покрите непідробним жахом – панічним розумінням того, що наробив. Та вже запізно. Даремно каятись, виправдовуватись, вимолювати прощення, мучатись, жаліти, виправляти фатальні помилки: відносини розбито, а заразом - і будь-які надії на повернення довічно втраченої любові.
РОЗДІЛ 2
5. КВАРТИРА. КОРИДОР – ПООБІДІ (Тиждень потому)
У квартирі ані звуку. Раптом лунає одиночний дверний "дінь", та на диво, ніхто не відчиняє. Інтенсивність "дінь" зростає - знову "нуль". Аж тоді, влучивши в щілину, ключ провертає замок - це господар повернувся додому.
ВАЛЕНТИН(заходить до квартири): - Я вдома!
Глухо. Хлопець занепокоєний.
ВАЛЕНТИН(зачиняє двері): - Агов?!
У відповідь жодного слова. Знявши взуття, Валентин проходить усередину.
6. КВАРТИРА. СПАЛЬНЯ - ПРОДОВЖЕННЯ
Не переступаючи порогу, хлопець зупиняється в дверях спальні; усміхнено дивиться на свою залюблену "крихітку", що солодко спить у рожевій м'якенькій піжамці, обласкана денним, сонячним
промінням.
ВАЛЕНТИН(відкинувши усі переживання): - Ось ти де.
Сповнений бешкетного ентузіазму, хлопець не на довго відходить з кімнати та вже за мить повертається з повним відром води, підступно виливаючи весь вміст у ліжко сплячої красуні - вона, з дикунським воланням, переляканим здриганням, вимушено покидає міцний сон.
Прийшовши до тями, спантеличена дівчина переводить розлючений погляд до дверей - нікого немає. Але й без того, блондинка достатньо швидко здогадується, хто є головним винуватцем цього безглуздого жарту.
ХРИСТИНА: - Валентине, блядь!
