Як і будь-які інші структури, берегова охорона створюється для контролю територіальних вод країни — як від приникненя цивільних, так і від воєнізованих угруповань та структур. Вогневий дебют Берегової охорони Японії поблизу Амамі-Ошіми став першим випадком, коли японські кораблі відкрили прицільний вогонь по північнокорейській рибальському судні, яке використовували диверсанти.
Інцидент стався 22 грудня 2001 року у водах поблизу Амамі-Ошіми. Японська берегова охорона виявила судно невстановленого походження, яке, попри неодноразові вимоги зупинитися для перевірки, намагалося втекти, здійснюючи небезпечні маневри. Судно йшло під китайським рибальським прапором і назвою «Чьоґьо 3705» (長漁3705), однак згодом було встановлено, що це — переобладнана північнокорейська шпигунська платформа, замаскована під цивільне судно.
Коли кораблі Берегової охорони Японії (JCG) спробували зупинити судно, екіпаж відкрив вогонь з автоматичної зброї, зокрема з кулеметів та переносних протитанкових засобів. Розпочалася тривала перестрілка, яка тривала кілька годин. Унаслідок бою судно-загарбник було серйозно пошкоджене, а згодом вибухнуло — імовірно, внаслідок самознищення або детонації вибухівки, яку активував екіпаж, аби уникнути захоплення.
Виявлення підозрілого судна
21 грудня о 16:32 патрульний літак Kawasaki P-3C з авіабази Каноя виявив у південно-західних водах Кюшю (Східно-Китайське море, приблизно за 150 км на північ-північний захід від острова Амамі-Ошіма) підозріле судно, схоже на риболовецьке, з написом «3705» на борту.
О 17:30 про знахідку було повідомлено міністру оборони Ґену Накатані, а близько 18:00 — секретарям прем’єр-міністра, керівнику апарату уряду та його заступнику.
Агентство оборони Японії проаналізувало зображення, отримані з P-3C, який повернувся на авіабазу Каноя близько 18:30, і дійшло висновку, що виявлене судно, ймовірно, є північнокорейським шпигунським кораблем.
22 грудня о 01:00 міністру оборони було доповідано про високу ймовірність того, що це розвідувальне судно. О 01:10 відповідну інформацію передали секретарям прем’єр-міністра, глави апарату уряду, його заступника, а також до Агентства берегової охорони Японії.
Секретар заступника глави апарату уряду Йошіюкі Іное, разом із заступником глави апарату Шіндзьо Абе та іншими представниками уряду, провели нараду в Центрі управління кризовими ситуаціями, розташованому в окремому крилі резиденції прем’єр-міністра, де обговорили можливі заходи реагування, включно з розгортанням Спеціального підрозділу охорони (SST).
Висилка сил берегової охорони та Сил самооборони
Отримавши повідомлення, Агентство берегової охорони Японії розпочало переслідування судна, задіявши всі наявні літаки та патрульні катери з 10-го (Каґошіма) та 11-го (Наха) реґіональних управлінь.
Невдовзі після інциденту Агентство створило слідчі штаби в 10-му реґіональному управлінні (Каґошіма) та в управлінні берегової охорони Каґошіми для розслідування всіх обставин справи. Одночасно було запроваджено режим підвищеної готовності в 7-му (Кіта-Кюшю) та 8-му (Маідзуру) реґіональних управліннях. Загалом до операції було залучено 24 патрульні катери та 14 літаків.
Морські Сили Самооборони Японії, отримавши інформацію, наказали частинам місцевої команди Сасебо терміново вийти в море. О 11:20 з бази Сасебо до району інциденту вирушили есмінці «Конґо» та «Ямаґірі» (з 2-ї ескортної групи). Також уряд Японії видав наказ про приведення у стан підвищеної готовності Спеціального підрозділу абордажу (SBU) Морських Сил Самооборони.
Попереджувальні постріли в повітря, по воді та по корпусу судна
О 06:20 того ж дня літак Beech 350 Берегової охорони виявив судно, що рухалося на захід за 240 км на північний захід від острова Ама́мі-Ошіма. О 12:48 патрульний катер Інаса (180 тонн, на той час належав до Управління Берегової охорони Наґасакі) візуально ідентифікував підозріле судно. Близько 13:10, посилаючись на порушення Закону про рибальство, літак і катер видали перший наказ зупинитися, оскільки судно не підняло прапор на кормі.
Судно проігнорувало вимоги й продовжило втечу. У зв’язку з цим було задіяно гучномовці, багатомовні радіоповідомлення, сигнали прапорцями, світлові сигнали, звукові сигнали гудками та сигнальні ракети — для неодноразового повторення наказу зупинитися. Близько 15:00 судно перетнуло умовну середню лінію виключної економічної зони між Японією та Китаєм, продовжуючи рух на захід.
На той момент патрульний катер підняв сигнальні прапори з повідомленням «Зупиніться, інакше відкриємо вогонь» і видав попередження кількома мовами, зокрема корейською. Щоб запобігти втечі, відповідно до статті 20, пункту 1 Закону про Берегову охорону, о 14:36 було розпочато попереджувальні постріли з 20-мм гармати з радіолокаційною системою (RFS) у повітря та по воді поблизу судна.
Протягом 45 хвилин було здійснено п’ять серій попереджувальних пострілів із поступовим підвищенням рівня загрози, але судно продовжувало ігнорувати накази. Екіпаж демонстрував на палубі червоний прапор, схожий на китайський.
О 14:15 глава Агентства Берегової охорони Нава дозволив стріляти по корпусу. До місця події прибули патрульні катери Ама́мі (350 тонн, управління Намесе) та Кірішіма (180 тонн, управління Кушікіно). Згідно зі статтею 20 Закону про Берегову охорону, стрільба на ураження дозволена у випадках крайньої необхідності, самооборони або при затриманні озброєних злочинців, що чинять опір чи намагаються втекти.
О 16:13 Інаса здійснив стрільбу по корпусу, ймовірно, прицілюючись у кормовий двигун. Проте це не дало ефекту — судно продовжило втечу.
О 16:30 до операції приєднався катер Мідзукі (180 тонн, управління Фукуока). Аналіз інфрачервоних зображень засвідчив, що головний двигун було розміщено не на кормі, а в носовій частині — задля маскування десантного човна в кормовій частині. О 16:58 після попередження: «Зупиніться, буде стрільба по носу — залиште носову частину!» — Мідзукі відкрив вогонь по лівому борту, а потім по правому борту носової частини. Один із трасувальних снарядів влучив у паливні бочки на палубі, спричинивши займання.
О 17:24 судно зупинилося. Екіпаж розпочав гасіння вогню за допомогою вогнегасників і ковдр, а також розвернув судно кормою проти вітру, щоб локалізувати пожежу. Приблизно через пів години полум’я було погашено, після чого судно знову почало рух у напрямку південь-південний захід зі швидкістю 11 вузлів. Інфрачервоні камери зафіксували, що під час пожежі екіпаж викинув за борт невідомий об’єкт, який швидко затонув. Припускається, що це могли бути секретні документи або заборонені речовини.
О 21:00 Мідзукі повторно відкрив вогонь по корпусу, однак, вичерпавши боєприпаси для 20-мм гармати, був змушений тимчасово відступити для перезарядки. О 21:35 судно знову зупинилося, але вже за дві хвилини знову рушило — ймовірно, намагаючись змішатися з китайськими риболовецькими суднами, що перебували за 10 км від місця інциденту.
Спочатку Інаса та Кірішіма спробували затиснути судно з обох бортів, однак через штормові умови не змогли підтримати контакт. Спроба перекинути трос між катерами для зупинки судна також не увінчалася успіхом через чергову спробу втечі.
Самопідрив і затоплення
О 22:13, після тривалої перестрілки з патрульними катерами, підозріле судно раптово вибухнуло, спалахнуло і затонуло у китайській виключній економічній зоні Східно-Китайського моря. Вибух із високим вогняним стовпом і миттєве затоплення отримали в Японії характерну назву — «ґьоцуї сенбон» (яп. 魚追千本) — «громадське затоплення», тобто знищення судна шляхом самопідриву, аби не допустити захоплення.
Відеозаписи зафіксували, що екіпаж до останнього моменту перед вибухом вів стрілянину з автоматичної зброї по патрульних катерах. Відразу після затоплення судна патрульний катер Мідзукі, поповнивши боєзапас, повернувся до місця події.
Подальше розслідування встановило, що незадовго до вибуху з борту судна було передано радіограму до Північної Кореї з текстом: «Партіє, це дитя назавжди залишиться твоїм вірним слугою» та вигуком «Мансé!» — традиційним ідеологічним гаслом у КНДР. Це остаточно підтвердило, що затоплення судна було актом самопідриву з боку екіпажу.
Виявлення тих, хто вижив
О 23:45 патрульні катери та літаки Берегової охорони виявили шістьох членів екіпажу, що дрейфували неподалік місця затоплення. Проте через загрозу збройного опору або можливого самопідриву, врятувати їх не вдалося. За свідченням капітана катера Мідзукі, офіцери берегової охорони, тримаючи вцілілих на прицілі, кинули у воду рятувальні круги. Проте члени екіпажу відмовилися скористатися ними та зникли під водою.
У результаті операції було піднято тіла чотирьох загиблих членів екіпажу. Згідно з результатами ДНК-аналізу, проведеного владою Японії, встановлено, що вони з високою ймовірністю були особами корейського походження, ймовірно — громадянами КНДР.
Підняття судна
Уряд прем’єра Кодзумі наполягав на піднятті затонулого судна, ініціювавши переговори з Китаєм. У результаті 18 червня 2002 року було підписано відповідну ноту, підтверджену під час зустрічі міністрів закордонних справ Японії та Китаю. Незважаючи на сумніви щодо доцільності підняття судна з глибини 90 метрів і складні погодні умови, спричинені тайфунами, Берегова охорона Японії провела операцію з підняття в рамках офіційного розслідування. Японська сторона виплатила Китаю 150 мільйонів єн як «компенсацію за співпрацю в розслідуванні».
11 вересня 2002 року судно разом із розкиданими на морському дні предметами було піднято та доставлено до порту в Кагошімі для подальшого аналізу. Розслідування підтвердило, що це було шпигунське судно, яке належало Північній Кореї, а загиблі члени екіпажу були її агентами. Після ідентифікації тіл планувалося передати їх Північній Кореї, однак уряд КНДР та організація Чхонрьон (Загальна асоціація корейців у Японії) відмовилися їх прийняти. Відтак тіла були визнані безіменними, кремовані та поховані в безіменному склепі на кладовищі Кусамута в Кагошімі.
Справу було передано до прокуратури Кагошімі за звинуваченнями у порушенні Закону про рибальство та замаху на вбивство, однак через загибель підозрюваних провадження було закрито.
Підняття судна дозволило виявити його конструктивні слабкі місця. Дослідницька група Морської академії Берегової охорони створила точну модель судна і встановила, що за умов хвиль заввишки понад 3 метри його швидкість значно знижувалася. Це пояснило повільну втечу під час шторму.
Озброєння, знайдене на шпигунському судні
Шпигунське судно було оснащене зенітною гарматою ЗПУ-2, а також численною переносною зброєю, зокрема найсучаснішими зразками, які рідко зустрічаються навіть у регулярних частинах Корейської народної армії.
Ручні протитанкові гранатомети РПГ-7 і безвідкатні гармати, хоча й некеровані, могли пробити зовнішню обшивку неброньованих патрульних катерів. Автомати АКС-74 та кулемети 82-го типу стріляли набоями, здатними пробити бронежилети офіцерів Берегової охорони того часу. Зенітна гармата ЗПУ-2, що використовує кулі, подібні до боєприпасів протитанкових рушниць, відзначалася високою пробивною здатністю — це створювало серйозну загрозу як для особового складу, так і для обшивки катерів та авіації.
Особливу небезпеку становили переносні зенітні ракетні комплекси 9К310 «Игла-1» із дальністю до 5 км — потенційна загроза для літаків Берегової охорони, які не були обладнані тепловими пастками чи іншими засобами РЕБ-захисту.
Вилучене озброєння:
Стаціонарне:
ЗПУ-2 × 1 (на кормі)
82-мм безвідкатна гармата (аналог B-10) × 1 (на носі)
Переносне:
АКС-74 × 4
Кулемет Type 82× 2
РПГ-7 × 2
9К310 «Игла-1» × 2
Збереження шпигунського судна
Спочатку судно планували утилізувати після завершення аналізу, однак Японський фонд покрив витрати на його транспортування та виставку в Токіо. Зброя, вилучена з судна, була знешкоджена (зруйновано стволи та детонатори) і передана до Музею науки про кораблі в районі Кото, Токіо, де експонувалася до лютого 2004 року (замість запланованого вересня 2003-го).
Після завершення виставки, через брак коштів на подальше збереження, судно знову планували утилізувати. Проте завдяки протестам губернатора Токіо Шінтаро Ішіхари та пожертвам громадян через Асоціацію Берегової охорони утилізацію скасували. Судно було перевезено до Йокогами, де з 10 грудня 2004 року експонується в Музеї Берегової охорони Йокогами (виставковий зал шпигунського судна). Корпус судна, виготовлений із тонкої високоміцної сталі, зазнає корозії, однак завдяки додатковим укріпленням експозиція триває. Вхід — безкоштовний.
Пошкоджений місток патрульного катера «Амамі» після ремонту був відрізаний і тимчасово виставлений у будівлі Міністерства транспорту в районі Касуміґасекі (Токіо), а нині зберігається в Морській академії Берегової охорони в місті Куре (префектура Хірошіма), де доступний для безкоштовного огляду відвідувачами.
