Старожили подейкують, ніби “блек-метал” як словосполучення з’явився навіть раніше за треш-метал і павер-метал, у 80-х. Чи то правда, чи ні, діло не моє, а моє – розповісти вам про музичний напрям, що повертає в ті часи – blackened speed metal
Екстрим-метал почався з Venom. Це знають усі. Вони так і не змінили кардинально свій стиль, граючи свою суміш хеві-металу та шок-року, співаючи про демонічне зло. І якихось прямих послідовників ми знаємо не так багато, адже майже відразу постали треш, дез, іще згодом – блек другої хвилі, а музична концепція самих Venom лишилася майже самотнім зразком.
Проте пізніше до ідеї сатанинського спід-металу почали звертатися, подекуди – від нульових, а протягом останніх десяти років це уже більш-менш стала, хоч і невелика, жива тенденція.
Складністю при підготовці було відділення блек-спіду від блек-трешу. Єдина відмінність – блек-спід використовує більш архаїчні музичні засоби. Попри це, їх легко сплутати, тому вибачте, якщо буде щось зверху.
Рекомендації
1. Running Wild (DE)
Рідко нині згадують, що нинішні корифеї спід-паверу шукали себе довго, і одним з етапів був шипасто-шкіряний сатанізм. Теми стосуються перші 2 альбоми. Більш конвенційний метал 80-х, ніж VENOM.
2. Sodom (DE)
Мініальбом ItSoE можна назвати трешем ну тільки з дуже великою натяжкою. Радше дуже злий спід.
3. Venom (UK)
І так все ясно. На мій смак, альбоми без Мантаса слухати сенсу нема. Фактично самі підтримували вогонь блек-спіду всі 90-ті.
4. Toxic Holocaust (US)
Джоел Грайнд фактично був першим, хто звернувся до стилю 80-х після провалля 90-х. На межі іще спіду та вже трешу.
5. Power from Hell (BR)
Приголомшливо зла та прямолінійна музика. Перший альбом – як ніби HELLHAMMER нової епохи, барабани бум-па, бум-па, бум-па, блековий вокал та гітара 80-х, обкладинка альбому в чотирьох тонах – чорному, червоному, білому та сірому. На жаль, в останні роки їх вкусила якась MGLA, а доти були найкращим блек-спідом.
6. Anübiis (BR)
В наші-то часи бути анонімами — це треба постаратись. Єдиний торішній альбом зовні міг би здатись козлоблеком на 320 BPM, але насправді на ньому якісно записаний ортодоксальний блек-спід.
https://soundcloud.com/anubiis-music
7. Sacrifizer (FR)
А це неортодоксальний варіант, парадоксально – занадто швидкий як на спідметал (сміх та й годі), і бластбіти вибиваються зі стилістики, але основа художніх засобів таки взята з 80-х.
8. Wraith (US)
Десь у континуумі між панком, блек-спідом і треш-дезом. Все хороше разом.
Українське
Що до України, то в нас стовпом блек-спіду є загальновідомі MERZOTNA POTVORA. Іще є угруповання Fishtown records з проєктами CREEPOTURA і MOTORSCYTHE, але в їх випадку це більше схоже не на справжні гурти, а на жменю людей, котра жонглює риготними музичними стилями та вивісками. І в них виходить непогано, мушу визнати.
Нерекомендації
Те, що зі стилю в цілому не сподобалося:
KAT (PL) – вибачте, брати поляки.
CRONOS (UK) – діду, тебе без Мантаса слухати нудно
MIDNIGHT (US) – чимала дискографія, котра не сподобалась ні з першого разу, ні з другого, ні з десятого.
DARKTHRONE (NO) – ну не за цю частину доробку я їх люблю, вимбачте
HELLRIPPER (UK) – приблизно розумію, що в ньому люблять, але не вподобав.
BLITZ (US) – нехай ця пані пробачить, але нічого, крім візуала, не зайшло. Ну і сирена на початку першого демо шарму не додала.
Грайлист на Spotify
Наостанок – грайлист на Spotify з 11 (одинадцятьма) блекспідовими піснями, що я найбільше вподобав. Увімкніть, буде стисло та зрозуміло.
