Історія гри Блад Бол
Блад Бол був і залишається невід’ємною частиною світової історії. Священні скрижалі Люстрії, древніші за перші згадки про людину, розповідають про часи, коли світ ще був юним. Саме тоді міфічні Древні та їх слуги, Сланни, запровадили поклоніння Наффлу, богу брутального спорту.
Тисячоліттями пізніше в ієрогліфах древньої Нехекхари буде написано про могутніх героїв, яких після завершення кривавої спортивної кар’єри ховали в мавзолеях, пишність яких обмежувалась лише гаманцем покровителів-спонсорів. Там гравці коротали вічність перед тим як постати з мертвих, щоб зіграти знову.
Багато віків потому смертні заново відкрили для себе Блад Бол. Він захопив світ і почав нову еру, в якій війни вирішувались не на болотистих полях битв, а на закривавленому астрограніті, приносячи насолоду несамовитим фанам з усіх куточків світу.
Досліджуючи історію, можна чітко побачити ознаки того, що ця велична гра користувалась популярністю в усі часи. По волі його святості Наффла у часи миру і процвітання, коли війни вщухали, будь яке непорозуміння можна було вирішити на ігровому майданчику. На жаль, такі спокійні моменти історії нечисленні і були дуже давно. В минулому раси нашого світу були скорі на лють і хапались за зброю при найменшому натяку на суперечку. Дворфи і Скавени не могли поділити підземний світ, Люди та Зеленошкірі воювали за владу над землями Імперії. І ніколи не обходилось без фанатичних послідовників Хаосу, які влаштовували різню задля власної втіхи. Занадто часто дрібні конфлікти переростали в масштабні та руйнівні війни. В такі часи Наффл, який зневажає війну, буквально забирав свої м’ячі і покидав наш світ, допоки смертні знову не стануть достойні величі Блад Болу.
Диво, що змінює світ
Поворотний момент в історії стався століття тому на полі битви десь в Старому Світі. Ранкова холоднокровність змінилась тупим бажанням вбивати і надвечір, коли небо потемніло, втрати з обох сторін були колосальними. Грифи кружляли над головами втомлених до краю виживших, що сіли спочити. Непостійна мадам Удача залишила обидві сторони конфлікту без уваги і битва закінчилась нічиєю. Виснаження обох армій призвело до укладення перемир’я. Почались переговори.
Поки лідери сперечались, вдячні за перепочинок вояки мріяли про швидке закінчення кампанії і гарячу вечерю. Мунгк, ватажок невеликої банди орків, сидів біля свого прапороносця. Обоє займались улюбленою справою - жбурлянням шмаркотиння в сусіда. Спритним рухом вигравши у свого опонента Мунгк гордо хмикнув і потягнувся, гадаючи, коли ж ці безглузді перемовини закінчаться. Він оглядав поле бою, посміхаючись до купи тіл Дворфів, яких вбив напередодні. Битва проходила в долині, яка мала форму чаші. На її південному краю височіла увінчана куполом споруда з незвичайного сріблястого каменю. Без сумніву, це була древня будівля з далеких світлих часів. І так вже вийшло, що саме на цю грандіозну конструкцію Мунгк спирався своєю хворою спиною.
Далі буде...
