Поки люди досі дискутують на тему того, чи потрібен бодіпозитив, його почала витісняти нова концепція. Давайте розберемось в новому понятті та його меті.
Що це таке?
Бодінейтральність (як кажуть в англомовному середовищі “body neutrality”) це рух, спрямований на адекватне, нейтральне відношення до свого тіла. Сприйняття організму, як друга, який служить вам не залежно від того красивий чи ні, чи має зморшки, сивину, цилюліт абощо. Бодінейтральність спирається на те, що людина не завжди здатна сприймати своє тіло позитивно: воно старіє, хворіє, скидає чи набирає массу і не завжди здатне виглядати красиво.
Насправді бодінейтральність, як рух не відрізняється від бодіпозитиву за метою: мінімізувати стигму за ознакою зовнішності та укріпити в суспільстві здорове спийняття свого та чужого тіла. Єдина і найголовніша відмінність - те, як саме має сприйматись тіло. Концепція бодінейтральності пропонує перестати оцінювати зовнішню складову тіла та зробити акцент на його функціях, процесах, відчуттях.
Коротка історія бодінейтральнострі
Термін "бодінейтральність" став більш широко відомим у соціальних мережах та публічному дискурсі в останні роки, коли бодіпозитив, та його ідеї почали відходити в минуле.
Багато людей почали відчувати тиск соціальних стандартів краси і вимог щодо ідеального зовнішнього вигляду. Рух бодінейтральності виник як альтернатива концепції бодіпозитиву, який благородно прагнув припинити стигматизацію і позитивно ставитися до тіл, якими б вони не були.
В останні роки новий рух набув підтримки серед психологів, терапевтів, активістів та людей, яки мали проблеми з яскраво позитивним сприйняттям своєї зовнішності та вподобали більш лояльний та терпимий підхід.
Різниця двох понять
Якщо коротко і просто:
Бодіпозитив - ваше тіло завжди красиве не залежно від різних чинників та стандартів.
Бодінейтральність - ваше тіло ваше тіло завжди вам служить не залежно від вигляду.
Але ж я тут не два слова прийшла написати, тож трохи заглибимось в більш точні порівняння:
Фокус
Бодінейтральність:
Фокус на функціональності та відчуттях. Основна ідея полягає в тому, щоб зосереджуватися на тому, як тіло працює, як воно відчувається та як воно виконує свої функції.
Бодіпозитив:
Фокус на позитивному ставленні до зовнішнього вигляду. Концепція спрямована на підвищення самооцінки і позитивного ставлення до зовнішнього вигляду, незалежно від стандартів краси.
Що стосується самооцінки. В психології є два поняття: самооцінка та самоцінність.
Самооцінка залежить від того як ми почуваємось та як оцінюють нас люди. Також впливає те, як ми порівнюємо себе з людьми. Вона динамічна і постійно коливається.
Самоцінність це стійке відчуття того, що який би я не був, я цінний, важливий, достойний і т.д.
З цього погляду бодінейтральність є більш здоровим сприйняттям себе, адже цей рух враховує обидві складові психіки: самооцінку та самоцінність.
Підходи:
Бодінейтральність:
Орієнтація на внутрішні аспекти тіла: Зосередження на тому, що тіло може робити, а не на тому, як воно виглядає.
Уникнення емоційної ваги стосовно зовнішнього вигляду: Спрямована на зменшення стресу, пов'язаного зі зовнішнім виглядом.
Бодіпозитив:
Заохочення позитивного ставлення до різних зовнішніх виглядів: Підтримка прийняття та любові до власного вигляду незалежно від стандартів краси.
Приклади:
Бодінейтральність:
Замість того, щоб судити себе за розміром одягу, людина може фокусуватися на тому, як вона відчуває себе в цьому тілі.
Бодіпозитив:
Не залежно від ваги та розміру, людина позитивно ставиться до свого зовнішнього вигляду.
Ці два поняття дуже схожі і впринципі не є прямими протилежностями, але я максимально постаралась зобразити їхні відмінності.
Моя думка
Обидва ці рухи мають право на життя, адже у кожної людини свої погляди.
Особисто мені бодінейтральність підходить більше. Я не завжди почуваюся красивою і здатна позитивно оцінити свою зовнішність, але при цьому, навіть коли я заплакана, втомлена, прищава я продовжую цінувати свій організм, бо він весь час невпинно працює, щоб я мала змогу жити і бачити красу, якщо не в собі, то навколо. Це все важко описати, щоб не виглядало дивно.
Просто мені подобається перспектива від**атись від зовнішнього і зосередитись на внутрішньому. Бо якщо чесно я б зійшла з глузду в спробі завжди бачити себе красивою, адже в гонитві за красою можна втратити себе. Або життя.
Основний меседж: якщо я зараз виглядаю як гівно, значить як гівно, зате почуваюсь прекрасно. Це краще, ніж зіпсувати настрій думками про вигляд.
