Тобі здається, що я наївна,
Тобі здається, що я вразлива,
Тобі здається, що я хороша,
І часом інколи норовлива.
Тобі здається, що я чутлива,
Тобі здається, що емоційна,
Тобі здається, що я щаслива,
Тобі здається, що я постійна.
Тобі здається, що дуже справжня,
Головне в цьому слово — "здається".
Можливо, це правда, а може і ні,
Можливо, я страчую людей уві сні,
Можливо, маніпулюю тобою прийдешнім,
Можливо, покажу пальцем, хто із нас лишній.
Можливо, тверда, черства і цинічна,
Можливо, не постійна та трохи циклічна.
Можливо, тужу і кричу я від болю,
Можливо, готова втратити волю,
Можливо, готова повірити в долю,
Можливо, фальшивка,душею сліпа,
Можливо, я геть не та й не така.
Та…
Ти хотів би мене мати,
Ти хотів би філігранно направляти,
Ти хотів би знати мої думки,
Ти хотів би бачити мої наступні ходи,
Ти хотів би, щоб я тебе плекала,
Ти хотів би, щоб я з тобою в ігри грала,
Та лиш на твоїх правилах.
Моя відповідь — “так, і……”
Моя відповідь матиме продовження, яке потрібно мені,
Моя відповідь міститиме на зубах мою ж кров,
Бо я вигризатиму свою свободу й любов.
Твоя магія у незнанні,
Тому буду такою, як потрібна собі,
Тому буду такою, як мені зручно,
Тому буду поводитись дико і рвучко,
Тому буду сіяти зерна своїх думок,
Тому буду розплутувати свій душевний клубок.
Я була — Я,
Я є — Я,
Я буду — я.
Ти не знаєш, з ким ти граєш,
Ти не знаєш.
