Пройшов Alan Wake 2 на платину і тепер хочу поділитися своїми враженнями. Спойлер: гра дуже сильно сподобалася і в багатьох моментах перевершила мої очікування. Ну й змусила до третьої ночі дивитися відео з різноманітними теоріями та поясненнями.
Що тут відбувається?
Про сюжет Alan Wake 2, як і всіх сучасних ігор Remedy, говорити стисло досить важко. Оскільки історія там заплутана, з багатьма прихованими штуками, які спочатку можна не помітити. До цього всього тепер додалося те, що розробники почали будувати свій ігровий всесвіт. Тому події серії Alan Wake, Control та навіть Quantum Break (яка офіційно не входить до всесвіту) сильно пов’язані.
Через всю цю комплексність опис сюжету Alan Wake 2 потребує окремого матеріалу. Тому я обмежусь стислою зав’язкою: у нас два головні герої - детектив Сага Андерсон та Алан Вейк. Сага прибуває до знайомого містечка Брайт Фоллс, щоб розслідувати серію ритуальних вбивств, і стає частиною історії Алана Вейка, який хоче використати її для того, щоб вибратися з “темного виміру”, куди він потрапив у кінці першої частини. Також слід зазначити, що події сиквелу відбуваються через 13 років після оригінальної гри. У плані наративної складової до Remedy, як завжди, немає питань. Видно, що Сему Лейку й іншим сценаристам не просто так платять зарплатню. Ці люди зробили дуже якісну історію і змогли її подати якимись неочікуваними способами (музичний рівень - просто шедевр і один з найкращих моментів в історії відеоігор).
Видно, що сценаристи розуміли, як зробити все чітко і красиво, тому що створили хороший сюжет не тільки в контексті Alan Wake 2, а й загалом перенесли його на глобальний рівень і пов’язали попередні ігри студії. Ось приклад: в Alan Wake 2 з’являється персонаж, який був згаданий в одній репліці в Control, яка вийшла 4 роки тому. Тобто вже тоді сценаристи знали, як використати цього персонажа і ввести його в загальний сюжет. Знімаю капелюха.
Також окремо хотілося б сказати про те, як Remedy працює з live-action сегментами для подачі історії. Зрозуміло, що це зроблено для економії ресурсів, але претензій ніяких немає, оскільки реалізовано все дуже якісно. Є моменти, коли геймплей майже безшовно перетікає в live-action сегмент, і такі події завжди наративно обумовлені, класно поставлені й цікаві. Ну і все-таки ігрові моделі навіть з найкращими анімаціями обличчя не передадуть гру реальних акторів, які виклались в Alan Wake 2 на 100%. Особливість ще полягає в тому, що значну частину таких роликів гравець може не побачити. Наприклад, в один момент вам просто почнуть показувати уривок фільму НА 20 ХВИЛИН, який легко можна скіпнути.
Крім цього скажу, що Alan Wake 2 стала моторошнішою, а атмосфера густішою. Розробники (паскуди) також не соромляться лякати рандомними скрімерами. Але швидко до цього звикаєш, і вже через декілька годинок перестаєш боятися, біжучи на бідних породжень темряви з арбалетом в одній руці й світловою гранатою в іншій.
Ще один важливий момент, на який хотілося б звернути увагу. Багато людей говорить, що в Alan Wake 2 можна грати, не пройшовши попередню частину. Якось мірою так. Граючи за Сагу Андерсон - нового персонажа в серії - вам приблизно пояснять все, що відбувається, але от в сегментах за Алана Вейка трошки складніше. Там від вас будуть чекати, що ви гарно знайомі з лором Alan Wake та Control. Оскільки буде багато моментів, які просто не зрозуміти без попередньої бази знань. Тому моя порада: перед Alan Wake 2 пройдіть першу частину і Control. Тоді ви отримаєте від сюжету максимальний кайф.
Тепер це survival-горор
Найголовніша нова фішка в ігровому процесі Alan Wake 2 - два головних герої, між якими можна перемикатися майже в будь-який момент. Але пройти гру тільки Сагою чи Аланом не вийде. Ви пройдете деякі розділи історії за детектива, а деякі за письменника. Якщо вперто грати одним персонажем - гра все одно рано чи пізно перемкне вас на іншого.
Тепер детальніше про геймплей за конкретних персонажів. Сага Андерсон у нас детектив ФБР, тому в епізодах за неї очікуйте суміші Twin Peaks та True Detective. В принципі, за неї мені грати було цікавіше через класну атмосферу і більш звичний ігровий процес. АЛЕ. Найгірша штука в цій грі - дошка розслідувань. Пояснюю: Сага може переміщатися в такий собі “простір думок”, типу як був у Шерлока Голмса. Там вона працює з доказами та свідченнями, щоб розслідувати справи. Гравцю треба буде регулярно розвішувати на дошці ці самі докази, щоб детектив робила логічні (а інколи й не дуже) висновки, які просувають сюжет Alan Wake 2.
Так от, ці розвішування доказів максимально нудна рутина і взагалі, на мою думку, не потрібна. Я розумію, що це, скоріш за все, зроблено для того, щоб стисло пояснити гравцю події, які відбулися нещодавно, якщо він був не уважний. Але тоді б процес можна було зробити автоматичним, а не мучити людей цими монотонними діями. Веселуха починається, коли дошка розслідувань максимально розростається і ти витрачаєш ще більше часу, щоб знайти місце, куди примкнути доказ. Нудно. Бісило.
Своєю чергою, геймплей за Вейка максимально сюрреалістичний. За нього нам треба буде блукати по темній версії Нью-Йорка, створеній його уявою, і намагатися вибратися в реальний світ. Найприкольніший момент у грі за письменника - можливість змінювати частину рівня за допомогою дошки сюжету. Цікава механіка, яка дозволяє в реальному часі міняти зовнішній вигляд локацій та їх наповнення. Фішка працює в обмеженій кількості місць, але реалізована круто. Загалом цікаво, але за Сагу сподобалось більше. Напевне, це через те, що в сегментах за Вейка трапляються доволі заплутані рівні, тому мені - людині з топографічним кретинізмом - інколи було важко орієнтуватися.
Якщо говорити про ігровий процес Alan Wake 2 загалом, то у розробників вийшло зробити з гри survival-горор, як вони й обіцяли. Я грав на найвищій складності, тому зміг повноцінно відчути зміни в геймлеї. Битви стали складнішими, ворогів тепер значно менше, ресурсів не дуже багато. Та й загалом гра стала повільнішою. Перша частина все-таки була більш екшеновою, особливо в кінці. Взагалі Alan Wake 2 стала схожою на Resident Evil, у грі дуже схожий інвентар, а також присутня фішка з “безпечними кімнатами”, де можна зберегтися і поскидати непотрібні речі у сховок. За себе скажу, що така зміна вектора в сиквелі мені до вподоби.
Сама бойова система зірок з неба не хапає, вона просто нормальна. Хотілося б звичайно більше імпакту від попадання по ворогах, але маємо те, що маємо. Також мало видів цих самих ворогів і не дуже цікаві битви з босами. Воно все зроблено непогано, але в Control, на мою думку, бойова система значно краща.
Цій грі потрібен фоторежим
Наостанок хотілося б поговорити про аудіовізуал Alan Wake 2. Перше, що мене вразило, - робота з освітленням. Коли йдеш по лісу на заході сонця і бачиш, як грає світло на локації, то відчуваєш якесь емоційне піднесення, так і хочеться сказати “вау”. Загалом, на мою думку, Alan Wake 2 наразі є однією з найкрасивіших ігор. Remedy завжди вміла у візуал, але тут вони себе перевершили.
Також мені дуже сподобалось, як наповнені локації. Всюди є деталі, які можна роздивитися, це робить процес дослідження ігрової мапи ще цікавішим. Оскільки навіть якщо не знайдеш якийсь лут або сюжетну інформацію, завжди можна порозглядати інтер’єри будинків та природу. Особливо крутий рівень деталізації в розділах за Алана Вейка. Там прямо на кожному кроці якісь графіті, плакати, вивіски тощо. При цьому я б не сказав, що локації в Alan Wake 2 дуже маленькі. У гру прямо напрошується фоторежим, але його поки що немає. Розробники обіцяють додати функції найближчим часом.
Стосовно оптимізації Alan Wake 2 не можу нічого сказати, бо грав, як ви вже зрозуміли, на PS5, та ще й в режимі якості. Працювала гра стабільно, по відчуттях видавала навіть більше 30 fps. Якщо хотіли пограти саме на цій консолі - беріть, не бійтеся.
В першій частині Alan Wake музика була не простим способом розважити гравця, а ще й важливим наративним інструментом. В сиквелі розробники залишилися вірними цьому підходу. Після кожного сюжетного розділу на нас чекає тематична пісня, яка пов’язана з подіями гри. Музика класна, деякі треки я взагалі переслухував по декілька разів і продовжуватиму це робити. Remedy також продовжують співпрацю з гуртом Poets of the Fall, який у всесвіті гри відомий як Old Gods of Asgard. Мені дуже подобаються їхні композиції, і тут вони знову постаралися і видали гідне музло. Лайк.
Що ж у нас виходить у висновках? Дуже насичений рік, багато крутих ігор: нова Зельда, Маріо, Baldur`s Gate 3, Людина-павук, класні інді-проєкти. Але от Alan Wake 2 просто вибила ногою двері в моє серденько, всіх розпихала і зайняла там місце. У грі є все, що треба: максимально цікавий сюжет, класний візуал, непоганий, хоч і зі своїми недоліками, геймплей, якісний саундтрек. Мені більше нічого не треба. Тому я дуже раджу вам пограти в Alan Wake 2, якщо ви грали в першу частину. Якщо ні - то ознайомтеся вже, чого ви як той во, при тому, що є ремастер першої гри. Проєкти самобутні й можуть подарувати вам незвичний досвід, особливо в плані подачі історії. А якщо вже пограли, то можете в коментарях поділитися враженнями, цікаво буде почитати.
