Інколи, блукаючи містом, можна зустріти цікаву картину: черевики, що звисають на лініях силових кабелів.
Таке, дозвольте сказати, явище зустрічається усюди: обидві Америки, Європа, Австралія. Навіть у Африці люди, бува, закидують свої черевики на електричні кабелі, нехай у них і немає грошей на нову пару.
Саме таку картинку зафіксував фотограф Костянтин Родигін у своїй фотографії "Old Shoes (Wag the Dog)". Роботу можна було побачити в рамках фотовиставки у коридорі четвертого поверху головного корпусу ДонНУ, поряд із кафедрою журналістики. І саме ця фотографія надихнула мене поцікавитися, що ж означає цей специфічний акт закидання взуття куди подалі й водночас на загальний огляд.
Історія "шуфіті" (як це явище інколи називають) загубилася у часі. Наразі, ми не можемо точно сказати, хто ж першим зв'язав до купи власні кросівки або берці, й закинув їх на силовий кабель.
Найчастіше це пов'язують із кримінальним світом: мовби, таким чином позначають місця, де можна знайти заборонені психоделічні речовини. Також цим символом позначають місце смерті, тільки натомість хреста чи пам'ятнику - старі кеди. На екранах, до речі, саме таке розуміння шуфінгу висвічує Баррі Левінсон у фільмі " Wag the Dog". Там взуття підкидають на знак пошани загиблому сержанту Вільяму Шуману. До цієї стрічки, власне, й відсилає назва фотографії пана Костянтина.
Про американських солдатів згадує й інша версія. Згідно неї, солдати, по закінченню військової служби, позначали берці певним кольором (здебільшого помаранчевим), та закидували їх на лінії електропередач. За схожою логікою прощалися із минулим школярі, а студенти-першокурсники навпаки - відзначали зарахування до закладу вищої освіти.
Найбанальніші ж версії говорять про хуліганів, котрі на свій манер йдуть проти правил. А любителі кінематографу частенько позбуваються взуття для того, щоб просто побачити знайому картину із кінофільмів.
Ну а ще шуфінгом займаються просто заради власне шуфінгу. Фактично, це явище вже сформувалося у певну субкультуру. "Це ж так гарно, коли купа взуття звисає на шнурках з ліній силових дротів", - певно думають автори таких композицій. Можливо, це й справді так. Принаймні для чогось люди у всіх заселених людиною куточках світу займаються цим нетривіальним мистецтвом. І дедалі все більше електричних кабелів вкриваються гронами з кедів, берців, туфель та ще казна яких видів взуття.
Чи подобаються такі пейзажі мешканцям міст? Це вже зовсім інше питання і тема для окремого матеріалу.
