В Україні на тлі руйнувань і хаосу війни зародилася процвітаюча галузь, пов’язана з протезами. Стартапи, спеціалізовані медичні центри та передові науково-дослідні інститути: країна перетворюється на справжню лабораторію медичних технологій, призначених для людей з ампутаціями.
Наслідки війни в Україні вимірюються, зокрема, й безпрецедентною кількістю ампутацій. За даними різних ЗМІ, через бойові дії до 100 000 українських військових та цивільних втратили кінцівки. В Україні діє ініціатива Protez Hub, покликана покращити повсякденне життя людей з ампутаціями. Її співзасновниця Антоніна Кумка в інтерв'ю виданню New Scientist зазначає, що реальна кількість ампутацій за період з 2021 по 2025 рік становить близько 24 000. Для порівняння: під час Другої світової війни ампутації перенесли 12 000 британських солдатів. Тож перед Києвом постає масштабний виклик, з яким країна справляється завдяки появі цілої плеяди нових клінік, стартапів та дослідницьких лабораторій.
До окупації Криму Росією у 2014 році українська індустрія протезування перебувала в зародковому стані. Тоді уряд компенсував лише 600 євро за один протез кінцівки. Сьогодні ж військові отримують близько 90 000 євро на протезування. Вони мають змогу оперуватися в найкращих приватних клініках країни або навіть за кордоном. Коли технологія зношується, їм знову виплачують компенсацію. Цивільні користуються тим самим механізмом, хоча сума відшкодування для них дещо скромніша. За словами Антоніни Кумки, цей механізм коштуватиме «мільярди, мільярди і мільярди євро» ще довго після закінчення війни. Колишній лікар Діма Газда — один із тих, хто скористався цими інвестиціями, заснувавши свою компанію Esper у 2020 році. Він розробив сенсорну технологію для протезів ще до початку повномасштабного вторгнення в Україну. Коли ж війна набрала обертів, Діма Газда розпочав виробництво протезів для поранених бійців.
«Український ринок протезування, безперечно, сформований війною, — стверджує він. — І ми, як компанія, також».
Ставши справжнім символом промислового буму, компанія Esper нині налічує шістдесят п'ять співробітників, які розробляють передові роботизовані протези. «Рука Esper» оснащена шістьма двигунами, що керуються датчиками, причому 150 із 250 її компонентів виготовляються в Україні. Вона водонепроникна, здатна піднімати вагу до 35 кілограмів і легко ремонтується завдяки своїй модульній конструкції. Діма Газда пишається тим, що забезпечив «рукою Esper» понад 600 військових. Серед них — снайпер, який вважає, що став стріляти краще саме завдяки цій руці, яка не має пульсу.
З'явилися й інші підприємства. Київська компанія Allbionics виготовляє електронні біонічні руки за допомогою 3D-друку. А молодий стартап Syla розробляє протез коліна, підсилений штучним інтелектом. Останніми роками спеціалізовані центри лікування та протезування масово відкриваються по всій території України.
Процвітаючий бізнес, не позбавлений корупції
Ці гравці ринку розширюють межі того, що раніше здавалося неможливим. Проте картина не така вже й безхмарна.
«Протезування та ампутації зараз — це дуже прибутковий бізнес», — визнає Антоніна Кумка, звинувачуючи деяких ділків у тому, що вони ставлять маркетинг вище за реальну медичну допомогу.
Деякі клініки вдаються до шахрайства, встановлюючи дешеві низькоякісні протези, а виставляючи за них рахунки за найвищими цінами. Певні благодійні організації примудряються одночасно збирати пожертви за кордоном і вимагати відшкодування від уряду.
«Корупція існує, але це питання виживання, — наголошує Яків Градінар, медичний директор Protez Foundation. — Ситуація покращується з кожним днем».
Економіка медицини воєнного часу має і свої кричущі суперечності. Німецька компанія Ottobock постачає велику кількість протезів до Києва, водночас відкрито продаючи свою продукцію Росії. Крім того, українцям іноді встановлюють протези, які ще не пройшли належних випробувань, що відбувається поза будь-якими етичними рамками.
«Є так багато різних компаній, які приїжджають в Україну зі своїми далеко не ідеальними рішеннями і намагаються використовувати українців як піддослідних кроликів, — обурюється Антоніна Кумка. — Вони б ніколи не пройшли перевірку етичних комітетів в інших країнах».
Країна також змушена миритися з «гострою нестачею належним чином підготовленого медичного персоналу», пояснює Алекс Дікінсон, інженер-протезист із Саутгемптонського університету у Великій Британії. Для встановлення та подальшого обслуговування протеза потрібні численні візити до різних фахівців. У довгостроковій перспективі зношені штучні кінцівки необхідно замінювати кожні два-п'ять років.
«Тому те, чого насправді потребують люди з ампутаціями, — це пожиттєвий медичний супровід».
Світ має винести багато уроків з українського досвіду. Країна вже довела свою здатність до інновацій у секторі військових дронів. Спочатку заплутавшись у політично проблемних ланцюгах постачання, Україна згодом перетворилася на визнаного експерта, який щедро ділиться своїми знаннями з європейськими та американськими союзниками. Чи спіткає така ж доля її індустрію протезування? Те, що компанія Esper відкрила свою нову штаб-квартиру в Нью-Йорку, цілком може бути передвісником саме такого сценарію.
Джерело — Slate
