Ті, хто мене давно читають, помітили, що я пишу слова «инший» та «инакший» саме з літерою «и»
Деякі люди, які мало читали українські тексти, навіть думають, що це помилка
На жаль, радянський союз зробив максимум зусиль, щоб автентичних українських текстів було якнайменше протягом довгого часу
Але, приміром, у словнику Грінченка 1909 року якраз можна побачити «инший» та «инакший»
У той період таке написання часто траплялось у текстах
Зосібна «и» на початку слова ви можете знайти в Пантелеймона Куліша, Марка Вовчка, Івана Франка, Михайла Коцюбинського й Лесі Українки
Для української мови, на відміну від мови північного сусіда, притаманно використання літери «и» на початку слів, хоча таких слів і небагато
Заміна «и» на «і» тут зайве спрощення й збіднення мови, вона не має сенсу
Це все одно, що не використовувати «ґ» і завжди писати тільки «г»
Наприклад, писати «агрус» замість «аґрус»
До речі, ще одна риса, яка може траплятися в автентичних текстах — це «и» для родового відмінка в кінці іменників жіночого роду 3 відміни
Наприклад, «це викликало чимало радости в нас»
