Вітаю! Ще з 2016 року я частенько зустрічався в українській мові з фемінітивами. Відверто кажучи, напочатку подібна тема була для мене не цікавою. Я вважав що фемінітиви - це те, що нікому не потрібне. Але з часом моя думка потроху почала змінюватися.
Фемінітиви - це достатньо значна частина слів жіночого роду, які відображають протилежний стан чоловічому роду. Найбільш помітною ознакою фемінітивів, це список характерних суфіксів, в поєднанні з якими, слова чоловічого роду отримують особливий стан відповідний до жіночого роду. Вчитель - вчителька, філософ - філософиня, директор - директорка.
Якщо питання розглядати з побутової сторони, то фемінітиви - це слова жіночого роду, що відображають стан ознаки, назви предметів, явищ, професій і так далі через додавання суфіксів -к-, -ин-, -ес-, -иц-. Через додавання цих суфіксів утворилисяслова, які є відповідниками до слів чоловічого роду, які до внесення змін в правопис використовувалися як по відношенню до чоловіків так і до жінок.
Наприклад:
- слово автор до внесення змін до правопису відносилося як до жінок, так і до чоловіків автор Стівен Кінг, автор Агата Крісті;
- після внесення змін можна говорити автор Стівен Кінг, авторка Агата Крісті.
Причому слід зазначити, що правопис не встановлює жорсткі правила використання фемінітивів. Тобто, в контексті до слів жіночого роду можна використовувати як старий варіант - автор Агата Крісті, так і варіант з фемінітивом авторка Агата Крісті. Це не буде вважатися помилкою.
Коротко пояснивши, перейду тепер до власної думки щодо фемінітивів. Підтримую я поступове введення їх в сучасний правопис чи ні?
Більшість, напевне здивується, але питання щодо фемінітивів я не вважаю надзвичайно серйозним чи критичним, яке потребує негайного вирішення, але…
Мені до вподоби, що подібні питання розглядаються. В першу чергу, це пов’язане з тим, що така тенденція дозволяє більш чітко конкретизувати жінок в сучасному світі, їх значення та внесок діяльності в розвиток українського суспільства.
Друга причина позитивного ставлення до фемінітивів, мабуть, найбільш вагома - збагачення української мови, творення нових слів робить нашу мову більш гарною, універсальною та комфортною для використання. Особисто ця причина змушує мене розглядати фемнітиви на такому ж серйозному рівні, як неологізми чи формування нових слів для назви чи означення нових явищ, предметів чи ознак (так, знаю, що багато тавтології).
Третя причина тісно переплетена з другою причиною. Збільшення слів українського походження. Як нескладно здогадатися, на сьогоднішній день кількість слів іншомовного походження зростає, і інколи в українській мові просто не встигає виникнути якийсь виключно український варіант на позначення якогось нового винаходу. А фемінітиви - це ще одна категорія слів, які в більшості мають виключно українське походження, так як утворюються за рахунок суфіксів, які притаманні саме нашій мові.
Четверта причина, наявність в українській мові фемінітивів ще до підняття цього питання. Річ в тому, що до сучасного правопису в українській мові було безліч фемінітивів: господиня, вчителька, прибиральниця і так далі. І в більшості людей, що негативно сприймають фемінітиви, дивним чином до цих слів ніяких питань нема. Інколи можна почути, що подібні слова були сформовані за історичним принципом, а сучасні фемінітиви морфологічним - тому така реакція. Ось така ірраціональна вибірковість особисто мені не дуже подобається, і вона виглядає занадто “зручною” для консерваторів і любителів старих порядків.
В цілому, формування фемінітивів я вважаю позитивною тенденцією для розвитку нашої української мови, значне збагачення мови, а також це ще один з крок (нехай і невеличкий) до формування сучасного суспільства, де кожен має абсолютно рівні шанси на самореалізацію.
