Літературознавець Гарольд Блум сформулював концепцію страху впливу – страху повторити своїх попередників.
• Cтрах впливу – один із важливих чинників новаторства у літературі, тривогу повторити вже сказане, бажання написати «не так, як усі інші».
• Страх впливу відбувається через переінтерпретацію того, що було написано попередниками
• «Кожен великий автор — це насамперед сильний читач, який переосмислює і трансформує спадщину попередників» Г.Блум
Шість кроків до свободи від страху впливу за Г.Блумом
1. Клінамен (лат. притягання; непередбачуване відхилення атомів) - бажання інакшості. Автор вивчає своїх попередників, захоплюється ними і врешті відчуває, що не здатен сказати щось нове, оригінальне після них. «Те, що відводить від одиниці, але не приводить ні до двійки, ні до нуля». Вихід за рамки візії попередника.
2. Тессера (лат. гральний кубик, жетон, білет) – завершення і антитеза. Щоб «відбудуватися» від «старої школи», авторові потрібно побачити «недосконалість» свого попередника і спробувати виправити її у своїх власних текстах. Інакше – відчуття вторинності й перебування у тіні попередників.
3. Кенозис (гр. спустошення) - повторення і розрив тяглості. Автор ізолює себе від сторонніх впливів, звільняється від тяжіння авторитету і починає творити щось власне і самобутнє.
4. Даймонізація (гр. даймон – божественне, божество, дух) – пошук Контр-Піднесеного, іншого Піднесеного, аніж воно було у попередника, пошук «іншого літературного раю». Автор відкривається художній силі, що стояла за творами попередника: не самому авторові, а тій сфері буття, звідки він черпав натхнення. Унікальність попередника піддається сумніву новим твором. «Попередник відносно слабкий, я зможу краще». Десакралізація старших авторів.
5. Аскеза (гр. аскезис - вправа) – досягнення самотності. Відмова від частини своєї уяви задля відділення себе від інших. Відмова від того, що робить мене схожим на інших. Плекання нового, внутрішньо принципового, навіть жорсткого стилю. Протиставлення себе та Іншого автора.
6. Апофрадес (гр. нечисті, нещасливі дні афінського календаря). «Дні повернення мертвих». Втома від власної одинокості. Повторне відкриття для себе досвіду попередника і засвоєння його на новому рівні: не твори молодого автора є тінню від старого, а твори старого автора виглядають написаними молодим автором.
