Андрій Лаговський роман Агатангела Кримського.
Один із перших творів української літератури де розкриваються теми: одностатевої романтики, психічних хвороб, нестабільних чоловіків та фанатичної віри.
Цей роман залишає по собі незагоєну рану. Дає зрозуміти що життя просто минає, не можливо поставити крапку, лише коми, та інші менш поширені розділові знаки. Він про зміни, про щирість та наївність. Про маючню та манію яка стає сенсом життя.
Дуже гарно про те, які почуття викликає цей роман, написала Леся Українка в свої листах до Кримського . Вона писала що "страждала " над цим твором, а деякі сторінки завдавали болю. І це дійсно так.
Загалом , роман в деякій мірі не втрачає своєї актуальності. Бо піднімає досі табуйовані теми нашого суспільства. Селфхарм, РХП, відчуття самотності і невимовний біль. Біль яку відчував, або відчуває майже кожен, коли щось втрачає. Особливо себе. Бо втратити себе=перестати жити й почати існувати.
Так і головний герой втратив себе коли пішов з батьківського дому і віднайшов тоді коли повернувся туди.
Книга ця для тих, хто хоче відкрити щось нове в українській літературі. Для тих, хто хоче і вміє думати та переосмислювати своє життя та принципи, а також підліткам, які бояться дорослішати.
