Зазвичай жертвами агресії стають ресурсні, привабливі люди, які мають розвинуту емпатію, гарно навчалися або мають таланти та особливі здібності, чуйні до потреб інших. Але, є але… З дитинства їх знецінювали, їми маніпулювали, користувалися їх вмінням співчувати і розуміти потреби інших. Тобто, в дитинстві у майбутніх жертв складається певний стиль взаємодії з оточуючими: мої потреби не важливі, заради схвалення іншими я повинен_на багато чого зробити, бути зручним, непомітним і чекати, коли мої зусилля помітять і схвалять. З такими поведінковими звичками жертва в дорослому віці з'єднується з аб'юзером, повторюючи вже знайомий сценарій. “Дуже хочу щоб мене цінили, багато роблю, догождаючи іншому, чекаю скільки потрібно схвалення, періодично отримую його у вигляді, який обирає агресор, від цього в тілі вибухають “позитивні” гормони, а потім знов біг по колу.” Таким чином виникає не тільки психологічна залежність, а ще й біохімічна.
Нажаль, проміжок між вкладом і схваленням з часом стає все більшим, і зусиль потребує все більше. Таким чином, жертва виснажується, як правило починає погіршуватися загальний стан (хвороби, депресія, погіршення когнітивних функцій, набір зайвої ваги і т.і.) На цьому етапі, скоріш за все в стосунках з агресором з'являться розкол. Починається самий складний етап “прозріння”, заперечення, очікування, і тільки вже потім, вихід з аб'юзивних стосунків і з ролі жертви.
Жертві складно погодитися з тим, що вона така ресурсна, розумна але в цій грі виявляться жертвою. Що агресор, умовно, виявляється сильнішим. Що, ніякі зусилля з боку жертви (ще краще любити, ще краще виглядати, доглядати, піклуватися) НІКОЛИ не приведуть до очікуваного результату: агресор нарешті мене полюбить (оцініть, схвалить, буде мною пишатися)!
Тому що справа не в поведінці жертви. Єдине бажання (свідоме або підсвідоме) у аб’юзера - це влада, за допомогою відчуття страху та провини. Жертва завжди біля гвалтівника або відчуває страх, або провину чи сором.
Треба почати усвідомлювати:
Гвалтівник ніколи не буде страждати від того, що жертва пішла від нього. Він буде обов'язково шукати іншу жертву а колишній жертві мститися.
Аб'юзер завжди знайде як себе виправдати, бо майстер брехні.
Спільне оточення, яке скоріш за все не знає про такі прояви людини, вірогідно буде не на боці жертви.
Єдиний порятунок - знайти для себе достатньо доказів аб'юзивної поведінки з боку партнера (емоційне насилля, фінансова влада, фізичний контроль, фізичне насилля) і вирішити розірвати стосунки, підготував умови безпеки.
Після цього можно вже починати шлях до самоцінності, самопідтримки і самозахисту. Це дасть можливість покинути роль жертви і завершити цей сценарій в своєму житті.
І, пам’ятайте: ЖЕРТВА НЕ ВИННА в насиллі, в цьому завжди винен ГВАЛТІВНИК.
