Згідно з Євангелієм Юда зрадив Ісуса за тридцять срібняків. Він не скористався цими срібняками і повісився. Юда і його тридцять срібняків міцно увійшли у нашу мову, як символ зради. Але чому срібняків було саме тридцять? Яке значення вкладали у вираз "тридцять срібняків" в часи Христа? Навряд чи ця величина була обрана випадково.
Сама Біблія не дає прямої відповіді на це питання. І, можливо, "тридцять срібняків" було тодішнім сталим виразом, котрий не вимагав пояснення. Далі буде подана цілком вірогідна гіпотеза, котра пов'язує цей вираз із шумерами. І якщо ця гіпотеза виявиться вірною, то вона додасть ще одного відтінку Юдиній зраді.
Шумери створили систему числення та вимірювання, котрою користувалися усі держави Близького Сходу. Зрештою, ми і досі нею користуємося, ділячи години на шістдесят хвилин а ті на шістдесят секунд. Одиницею вимірювання ваги в часи шумерів був "ґін", що приблизно дорівнював восьми грамам. Шістдесят "ґін" утворювали один "мана" - приблизно пів кілограми, а шістдесят "мана" один "ґун" - приблизно 30 кілограм.
Аккадці перейняли цю систему числення, перейменувавши "ґін" в "шіклу", а "ґун" в "каккару". "Шіклу" в євреїв став "сиклем", або "шекелем", "мана" стала "міною", а "каккару" перейменувався в "талант".
Звісно, одиниці могли з часом трохи змінитися, кожна держава (а іноді й місто) могла мати свої стандарти "шекелів" та "мін". Та й співвідношення між ними в післяаккадські часи теж могло змінитися - є ймовірність, що замість шістдесяткової системи місцями почали використовувати п'ятидесяткову, а то і змішану систему. Тим не менше, основні одиниці виміру історично тягнулися ще від шумерів.
Гроші ж не мали власних одиниць виміру, як це прийнято зараз. Тоді не було аналогів долара чи євро. Для вимірювання грошей традиційно використовувалися міри ваги срібла. Якщо не враховувати натуральний розрахунок зерном та іншими товарами, то саме срібло в шумерів слугувало за гроші. Для того, щоб дізнатися, скільки треба було заплатити срібла, то його просто важили. Робити стандартні монети почали значно пізніше. І якщо ми чуємо про "міну" срібла - то це не срібна монета вагою в пів кілограми. Це - просто пів кілограми срібла. До речі, коли ми читаємо біблійну "Притчу про таланти", то можемо побачити, яку величезну суму дав пан своїм слугам - адже один талант дорівнював приблизно тридцяти кілограмам срібла. В деяких державах оці древні міри ваги породили сучасні назви валюти - прикладом є той самий ізраїльський шекель.
Біблія не вказує, які саме тридцять срібняків дали Юді, але цілком можливо це були саме шекелі. Тобто Юді дали приблизно чверть кілограми срібла. Заради цікавості можна порахувати, скільки це на сучасні гроші. Але чому цих шекелів було саме тридцять, а не двадцять чи сорок? І взагалі, тридцять шекелів - це багато, чи це - мало?
Ще в часи шумерів існував сталий вираз "тридцять ґін", в перекладі "тридцять шекелів", котрий означав "дрібна, не варта згадки величина". Мабуть це через те, що тридцять шекелів - це лише півміни - навіть не ціла міна. Аналогом могло б бути українське "та воно коштує лиш півгривні", або "та там нещасних двісті грам ваги".
Ґільґамеш, коли йшов рубати дерево, в котрому оселилися різні грізні істоти, то
Поясом бойовим на п'ятдесят мін себе підперезав,
Цих п'ятдесят мін як тридцять шекелів підняв.
Тобто для нього пояс на п'ятдесят мін - 25 кілограм, важив лише як незначних півміни - чверть кілограма.
І якщо в Ґільґамеша тридцять шекелів згадується, як не варта згадки вага, то в інших творах тих самих тридцять шекелів згадуються, як не варта згадки кількість грошей. В "Проклятті Аккаду" говориться про те, як цар руйнував святині і сказано що "для нього (святі) тераси (храмів) вартували ніби як тридцять шекелів", тобто він їх не вважав вартісними. А в "Плачі за Уром" теж вказується, що завойовники повністю знищили своїми сокирами Екішнугаль - чи то храм, чи то палац - вважаючи його вартим лиш "тридцять шекелів".
Як бачимо, в шумерів "тридцять шекелів" було сталим виразом для дрібної, безвартісної, не вартої згадки величини. Оскільки мова шумерів довший час була чимось схоже на латину у середньовічній Європі, цей сталий вираз був відомий тодішнім освіченим людям, а можливо і простолюдинам. І цілком ймовірно, що коли писці записували епізод з Юдою та Христом у тридцять срібняків вкладали саме такий зміст - "не варта згадки величина".
Шумери шекелями вимірювали срібло, юдеї мали срібну монету "шекель", тому можна вважати синонімами біблійне "тридцять срібняків" та шумерське "тридцять шекелів". І це дуже добре вписується в наше розуміння "тридцяти срібняків". Бо стиль тексту в Євангелію вказує на те, що "тридцять срібняків" - це зовсім не багато. Але насправді тридцять срібняків - це була досить велика сума для тодішніх людей. І якщо не мати розуміння звідки цей вираз походить, можна сумніватися в тому, що саме вкладали тодішні писці у цю суму - багато це чи мало?
Але якщо прийняти версію походження цього виразу від шумерів, ми можемо бути впевненими, що "тридцять срібняків" - це мало. Бо якби срібла було багато, то мабуть би вжили іншу суму - наприклад "десять мін", а то й "десять талантів", як це роблять в інших місцях Біблії. І тодішні люди хотіли підкреслити ницість зради Юди саме "тридцятьма срібняками" - не вартою згадки сумою грошей. І якщо говорити сучасними словами, то Юда зрадив Христа за "копійки".
