12 жовтня 1492 року на каравелі “Пінта” моряк на ім’я Родріго де Тріана побачив землю. Голова експедиції, Христофор Колумб, повірив, що він знайшов “західний шлях” до Індії. Він до кінця життя не міг усвідомити, що став відкривачем Нового світу.
Звісно, що Колумб був не першим, хто був на території Америки. Нам відомо точно про експедицію на чолі з Лейфом Еріксоном, який створив колонію Вінланд. Припускають, що крім скандинавів на території Нового світу могли бути кельти Британських островів (валлійці, шотландці та ірландські монахи), фінікійці, римляни та португальці.
Крім вікінгів решта версій досі залишаються гіпотезами. Сам Христофор Колумб довгий час боровся за реалізацію своєї ідеї. Починаючи свою кар'єру як простий моряк (за іншою версією він був піратом на службі Рене І Доброго), він задається питанням про відкриття нового прибуткового торгового шляху до Індії. На варіант зі західним походом його підштовхнув флорентійський астроном Тосканеллі. Молодий Колумб надихнувся гіпотезою флорентійця й вирішив перевірити її на практиці.
У 1486 році Христофор спільно з братом переїжає до Португалії. На службі в Жуана ІІ він бере участь в експедиціях до Британських островів та Ісландії, а також до Гани. На португальській службі великий відкривач просив про підтримку своєї експедиції в багатьох сильних світу цього. Як патріот він запропонував свою ідею генуезцям, але співвітчизники навіть не відповіли на пропозицію. Португальский король спочатку погодився на авантюру, але його придворні відмовили.
Ображений таким ставленням, Христофор зі сином Дієго переїжджає до Іспанії. Притулок йому надає настоятель монастиря Санта-Марія-да-Рабіда. Він надсилає лист своєму знайомому, духівнику королеви Ізабелли І Католички, Ернанду де Талавера. Взимку 1486 року Колумб був представлений Педро Гонсалесу де Мендосе, архієпископу Толедо і великому кардиналу Іспанії, який, у свою чергу, сприяв його аудієнції у католицьких королів Іспанії Фердинанда та Ізабелли. Для вивчення пропозицій Колумба було призначено комісію з богословів, космографів, юристів, ченців та придворних на чолі з Талаверою. Комісія засідала чотири роки, але через характер Колумба та його небажання розкривати плани так і не винесла остаточного вердикту. До того ж Кастилія та Арагон готувалися нанести удар по останньому бастіоні ісламу в Іспанії - Гранаді.
У той час Колумб шукав нових “інвесторів”. Король Англії Генрії VII пообіцяв генуезцю підтримку, але без чітких обіцянок. Португальський монарх просив Колумба повернутися назад й обіцяв амністію. Сам мореплавець задумав переселитися до Франції, де надіявся отримати підтримку в реалізації проєкту. Налякані такою перспективою, католицькі королі погодилися на всі умови Христофора.
У багатьох виникло питання, чому іспанська монархія погодилася на авантюру іноземця? Відповідь криється у економіці. Після падіння Константинополя в 1453 році турки-османи та венеціанці встановили монополію на торгівлю спеціями та східними товарами. Не всі європейські країни погодилися на це. Португальці вирішили шукати морський шлях до Індії через Африку. Найбільший вклад зробив інфант Генріх (Енріке) Мореплавець. За ініціативи принца, португальці вперше подолали мис Буждур. Папи Римські також сприяли португальцям. Микола V та Каліст ІІІ дали карт бланш на всі землі відкриті по дорозі до Індії. Іспанцям не залишалося нічого іншого, як шукати новий морський шлях. Інвестиція була виграшною. У разі успіху Іспанія стала б багатою, а якби Колумб зазнав поразки, то втрати були б мінімальними.
3 серпня 1492 року з порту Палос де ла Фронтера вийшли каравели Пінта та Нінья й карака “Санта-Марія”. Цим суднам судилося змінити історію людства. З першої подорожі Колумб привіз “чуда нового світу”: кукурудзу, гамаки, тютюн, картоплю та золото. Це був тріумф Христофора Колумба та Іспанії загалом. Ізабелла І Кастильська та Фердинанд ІІ Арагонський наказали розповсюдити цю вістку по всім країнам Європи. Ця новина дуже налякала португальців, які боялися, що їх монополії прийде кінець, що сприяло до укладання Тордесільяський договору, згідно з яким Іспанія та Португалія поділили сфери впливу.
Христофор Колумб провів ще 3 експидиції, аби знайти шлях з Вест-Індії (відкриті карибські острови) до Індії. Він описав берега країн сучасної Центральної та Південної Америки, відкрив місце для майбутнього Панамського каналу. Відкривач не розумів головного, він відкрив Новий світ, повний багатств. Мабуть, тому ми нові континенти називаємо не Колумбією, а Америкою (в честь головного картографа Фердинанда ІІ, Амеріго Веспучі). Після останньої експедиції сили почали покидати великого мореплавця. Давався взнаки немолодий вік, ще до того ж позови проти корони, яка не дотримала усіх обіцянок, які надала перед першою експедицією 1492 року. 20 травня 1506 року Колумб помер у Вальядоліді у віці 54 років. Його син, Дієго, продовжив судову боротьбу батька, яка увінчалася успіхом у 1536 році.
Спадщина Христофора Колумба є неоціненною. Його відкриття зробило пролом у європейській цивілізації. Відбувся масовий обмін ресурсами, тваринами, рослинами, грибами та хворобами. Також відбувся обмін ідеями та технологіями. Відкриття Америки спричинило революцію цін, що в свою чергу стала однією з причин національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького. Освоєння європейцями континентів заклало основу 35 суверенним державам, більшість з них є частиною іспанського світу. Логічно, що внаслідок його відкриття іспанська мова є третьою за популярністю мовою в світі. 12 жовтня є днем нації в Іспанії та днем іспаніади (іспанського світу) в Латинській Америці. Звісно, що були й негативні сторони такі, як відновлення рабства в промислових масштабах й покорення цілих народів. Але є й інша сторона монети. Бартоломео де ла Касас був активним католицьким гуманістом, який захищав індіанців, що сприяло виданню були Sublimus Dei (заборонила рабство для індіанців у першу чергу). Новий світ став континентом, де в майбутньому буде реалізовано на практиці побудова демократичної та правової держави. І все це стало можливим завдяки наполегливості генуезького мореплавця Христофора Колумба
