Ви вірите в дива? Я теж ні. Але мій інтернет-провайдер переконав мене у зворотньому, хоча в тарифному плані цього не було.
Зник інтернет. Я день почекав, чи не вирішеться проблема сама собою. Завжди так роблю, хоча це ніколи не працює. Цього разу також. Довелося телефонувати в службу підтримки. Ненавиджу це. За відчуттями — ніби вирушаєш у щільний, непривітний ліс. Спочатку потрібно вислухати інформацію про акції і знижки. Потім — дізнатися про стан свого рахунку. Далі обрати варіант проблеми. Наступний етап — тобі пропонують вирішити її самостійно. Оце чарівне «перезавантажте роутер»... Не допомагає? Дивно. Перезавантажте життя. Теж ні? Добре, скористайтеся підказками нашого робота-помічника.
Для цього потрібно було натискати 1, 2 чи 3, а бажана опція «зв'язатися з консультантом» — одразу 9. Це щоби заплутати тебе, щоби ти забув, яка це цифра й пішов по колу, і втомився, і кинув цю затію... Бо консультантів мало, їх на всіх не вистачає, ніхто не хоче спілкуватися з роботами... «Вибачте, наразі всі консультанти зайняті, зачекайте будь ласка, ми обов'язково вам допоможемо». Чекаєш. У динаміку звучить заспокійлива музика, яка дратує. Слухаєш. Слухаєш. Чекаєш. Чекаєш. Позитивна композиція перетворюється в какофонічне пекло, так, ніби хтось шкрябає нігтями по склу. Ні, воно того не варте. Кидаєш слухавку.
У моєму панельному будинку майже не ловить мобільний інтернет. Стіни чи затовсті, чи якісь антиінтернетні. І коли зникає вай-фай — це біда. Звісно, все відносно, але чи замислювалися ви, що окрім кави, цигарок, цукру, алкоголю, любові й краси ми всі залежні від інтернету? Немає інтернету — не можеш подивитися, хто надіслав тобі сердечко в інстаграмі, чи не скасував клієнт замовлення, яке значення слова «ощипок»?
Мобільний інтернет ловить лише в деяких місцях квартири й ловить погано. Краще б уже зовсім не працював. Його дійсно треба ловити.
Я полюю за ним на кухні — біля запаленої конфорки. Бо холодно. А якщо накритися пледом — незручно. Існують ковдри з прорізами для рук, але в мене такої немає.
Дивлюсь на значок мобільного інтернету. Він то зникає зовсім, то стає E(що є, що немає), то H+(це вже щось), то на хвилину LTE.
Знову дзвоню в службу підтримки. Залишаю заявку на розгляд моєї проблеми. Консультант каже, що мені повідомлять про результат у смс.
Наступного дня мені телефонують із компанії і запитують, коли я можу прийняти майстра? Ніколи. Ці два тижні я зайнятий на двох мистецьких резиденціях без вихідних із ранку до вечора. Коли я кажу це, я чую, як на тому боці розмови консультантка набирає повітря в легені, щоби стриматися і не сказати: «Чувак, ти дзвониш нам, щоби ми вирішили твою проблему, ми запитуємо, коли ти вдома, щоби це зробити, а ти відповідаєш "ніколи"? То треба це тобі чи ні?!»
Скасовуємо заявку. Зійшлися на тому, що я знову її оформлю, коли зможу бути вдома...
Уранці отримую смс. Такого змісту: ми намагалися вам зателефонувати(дійсно бачу пропущений) із приводу вашої заявки, передзвоніть нам будь ласка. О, то може мою проблему вирішили без мене?! Дзвоню. Працівник компанії каже, що, мовляв, ситуація вирішилися в тому плані, що ви скасували заявку...
Ну, нічого, є щось у цих вечірних посиденьках біля конфорки... Як первісні люди грілись від багаття в печерах...
Налаштувався на два тижні без нормального інтернету. Але кожного дня поглядав на роутер: раптом трапиться диво? І відразлива блимаюча іконка планети помаранчевого кольору зміниться на зелену непорушну...
Я розумів, що марна справа — сподіватися на таке, але воно мені майже нічого не коштувало, тож я продовжував це робити. Секунда часу зазирнути в кутик між ванною і спальнею, а скільки передчуття, надії!..
Місце з роутером у наших квартирах — це як колишній «червоний куток» з іконами. Хтось уже казав про це? Хтось мав казати... Це дуже на поверхні. Ну, а раптом ніхто не казав, то кажу я.
Можливо, варто час від часу приносити жертви цьому сучасному богу? У мене є аромапалички...
Що може любити інтернет? Від мегабайтів його, напевно, вже нудить... Швидкість? Але ні, це ми любимо швидкість, а не він... Схоже, що ця тварюка нічого не любить...
Перепрошую за «тварюку», пане(пані) Всесвітня повутиннячко... Я мав на увазі, що вас дуже складно ідентифікувати.
І одного дня диво сталось. Не було ані смс, ані дзвінків, просто повернувся вай-вай. Не вірячи своїм очам, я увімкнув інтернет на смартфоні. Є.
Не знаю, кому я маю дякувати, але дякую.
