Сьогодні подивилася нашумілий мультфільм “Кіт в чоботях”. Я взагалі обожнюю франшизу “Шрек”, тому і цю частину я не могла пропустити.
І ось які я зробила для себе висновки. Знаєте... Цей мультфільм я подивилась дуже вчасно. У мене міопія на очах, -5,75 діоптрій. Я люблю займатися спортом, силові тренування. Так до чого я веду : вони для мене все. Я заспокоюють коли тренуюсь, для мене це як медитація. Мені подобається відчуття заліза в руках, і мозолі від постійних тягарів. Подобається процес коли проноситься час, і тренування проходить непомітно. Коли сядає сонце за вікном, а мені важко, я потім відпочиваю. Я дивлюся на свій прогрес : кожен кілограм, кожен підхід, закручуєш і відкручуєш. Іноді матюкаєшся та хекаєш, але з посмішкою на обличчі з сумішшю поту.
Та лікар офтальмолог порадив не піднімати тягарі через високий ризик відшарування сітківки ока... Скоро поїду робити тест на очне дно, і там остаточно мені вже скажуть, чи можна займатися силовим спортом... Мені здається, це як неминучість кінця - я відчуваю, що все скоро закінчиться, і надіюсь, що я все таки зможу... Бо то для мене віддушина... У важкі часи тільки тренування мене рятували... Це ж частина мене... Як я можу це втратити? Батьки благають поки не зробимо тест припинити тренування, але я не можу. Я подумала, що я як Кіт у чоботях - боюся втрати частинку себе. Ту частину, де я була центром всього і всія. Ким же я стану, якщо втрачу її? Що буде з моїм життям? То нестерпне питання, на яке навіть подивившись мультфільм, я не знайшла. У мене є життя, одне, і я хочу прожити його на максимум. І я розумію що спорт - це лише одна з мене всієї, є різна я. І що буде потім, я сказати не можу. Можливо, я знаю, що не зможу тренуватися більше ніколи, - тому відриваюся зараз по повній, як людина з пухлиною в мозку, останніх неминучих своїх днів. Помирати, так з піснею в навушниках на всю котушку. Можливо, я буду як Кіт в чоботях, - нова я, і знайду іншу версію себе, свій шлях. Мене він лякає. Що буде "там"? Яка буду я без цього шматочка? Філосовщина. Дякую хто прочитав, мультфільм геніальний у своєму задумі. Дуже класно підібрані теми для розмови, роздумів про вічне та неочевидне. Сподобається і дітям і дорослим, буду переглядати не один раз. Як раз гляну через років зо два, щоб подивитися, що зміниться у моєму житті та сприйнятті.
