Продовжую огляд книги Ханни Арендт "Джерела тоталітаризму", минулого разу я писав більше про свої інсайти але цього разу буде про загальний зміст.
Найцікавіше в книзі це погляд авторки на історію, з точки зору людини 19 століття, що дає змогу осягнути традицію, яку ми не розуміємо і культуру, яку ми сприймаємо частково, не усвідомлюючи. Про що мова?
Перше: нарешті, я зрозумів, причини першої світової війни, про які вам ніхто, ніколи, ніде не розкаже)) Звісно це трохи іронічно але насправді, я читав багато нон-фікшена і дуже якісного, присвяченого цій темі і всі тринділи одне й теж, мілітаризм, капіталізм, боротьба за колонії блаблабла і тільки Ханна змогла пояснити звідки взявся цей мілітаризм!
Це досить важлива проблема, оскільки росія, насправді, страждає тією ж самою хворобою. Пригадаймо статус кво України перед війною, більшість Верховної Ради це проросійські партії, телеканали медведчука, ютуб рос контент, рпц в Україні молиться за путіна, залишалося лише все це монетизувати в конкретні політичні рішення, умовного економічного союзу трієдіного народу, за пару років і десяток лярдів це виглядало досить реально але путін розпочинає війну.
В принципі тут все лежить на поверхні, і особливо глибокого аналізу не потрібно. В совєтському союзі майже 70% політбюро це були військові генерали, які звикли вирішувати питання військовою силою, звідси Афганістан. путін абсолютно такий самий генерал, тіки не генерал і фсбешник, який звик вирішувати питання за допомогою спєціальних опєрацій. Якби президент росії був актором, то він би і діяв відповідно до свого модусу операнді: записував би відоси і проголошував би вражаючі промови.
Але є невеличке але, в росії не міг бути президент комедіант, бо існує державницька традиція і розуміння, що держава це армія. Ця анахронічна думка здається нам очевидною але нагадаю зовсім недавно, ще до війни ми сприймали ЗСУ як ірраціональну яму для бюджетних видатків, ну який сенс піднімати зп військовим? вони щось виробляють? приносять дохід? сплачують податки? НІ але бюджет потребують! Це зараз ми такі навчені збираємо на дрони. В росії ж майже все, що не розкрадалося йшло військовим і логічно, якщо ви інвестуєте в армію, то маєте монетизувати у війну.
Повернемося до Джерел, що держава це армія, було зрозуміло давно, надзвичайно цікаво Ханна ілюструє це історією Дрейфуса, яка виявилася взагалі не тим, про що нам розказують в численних фільмах, вікіпедіях, книжках)) Необхідно бути свідком подій, щоб розуміти їх прихований зміст, відрізняти зовнішню, політичну риторику- звинувачення єврея, боротьба за права людини і прихований, поміж рядків, сенс. А що ж насправді відбувалося за лаштунками, які рептілоїди смикали за ниточки історичних подій?
Франція була класичною феодальною державою, еліта якої робила кар’єру через військо, нагадаю д'Артаньяна, що поїхав шукати щастя в Париж. Здавалося б після Наполеона, коли звичайний солдат міг стати генералом, все змінилося? Насправді зміни відбулися але ці зміни ще не набули інституційного характеру. І от аристократи стають офіцерами, адже після Наполеона всі французи мають бути солдатами але лише католики вищими офіцерами! Оскільки армія це аристократи, то зрозуміло, що там панує антиреспубліканський дух, який вирішили підтримати клерикальні кола. Церква стає популярною в армії завдяки скептицизму щодо демократії, відсутності політичної волі і порядку. Політикою традиційно займалися єзуїти, а у єзуїтів існувало правило вступу в орден, треба було довести відсутність єврейської крові до четвертого коліна!
І тут відбувається історія з Дрейфусом, Дрейфуси єврейська родина, що вирішила асимілюватися у вищі кола Франції, для цього Дрейфус вступає у військо і раптом наражається на дискримінацію. Єзуїти не готові були терпіти офіцера що уникає впливу сповідника. Дрейфус захищає свою честь на численних дуелях, які до речі, коштували йому недешево, адже він не мав друзів що зголосилися би надати послуги секундантів, тому вимушений був сплачувати 10 тисяч тому ж самому Естерхазі, у злочинах якого звинуватили Дрейфуса, за згоду бути його секундантом, згодом, на суді, коли він виступав свідком його звинувачували у підкупі євреями)) що загалом підважувало його свідчення.
Отже, відбувається шпіонський скандал, несправедливо звинувачують Дрейфуса, не буду переказувати історію, скажу лише, що весь світ обурений. За Наполеона армія значно змінилася, це вже не наймані війська, а мобілізовані громадяни, які воюють за республіку але командують все ще аристократи і тут вперше лунає логічне питання чому. Природня реакція дати традиційну релігійну відповідь- так вирішив Бог, який Бог? питає єврей, адже єврейка- цариця небес і його представник одісную Бога)) Єзуіти відчувають вразливість позиції, папа дає інтерв’ю проти антисемітизму, а клерикальна преса відступає і змінює тон!
В пошуках відповіді звертаються до історії, пригадуються теорії завойовників, у поляків була сарматська теорія, у французів знайшлась аналогічна германська, германці завоювали галів і стали аристократією. Але перше: відбулася Французька революція, що дещо підважує здобутки завойовників, а друге: такі теорії породжують нігілізм, оскільки світ перетворюється на безкінечну війну всіх проти всіх, владу може вгамувати тільки остаточна руйнація цивілізації. Менше з тим, історія Дрейфуса скінчилась досить несподівано! Саме мала відбутися всесвітня виставка і побоюючись міжнародного байкоту парламент виносить вотум недовіри антидрейфусарському уряду, а новий президент милує Дрейфуса.
Поки аристократи намагалися обґрунтувати свою владу, характер суспільства змінився, на сцену вигулькнув фінансовий капітал. Буржуазію, насправді, вже давно нічого не цікавило, окрім грошей, важить тільки прибуток, дохід породжує дохід, у висококонкурентному суспільстві успіху досягають талановиті, безталанні вибувають зі змагань, а держава не турбується про бідних, бідні перетворюються на зайвих людей, відмінність між бідним і злочинцем зникає, знедолені мають стати бандами вбивць, щоб якось виживати у конкурентному світі. На відміну від еліти, буржуазія вірить в талант, безкінечний дохід і успіх, в науково обґрунтований прогрес. Знання це сила, а чия сила того влада. Буржуазія ще не бачить, як система перетворює людину на жалюгідну істоту, що не тільки не бореться за владу, а схиляється перед нею.
Відбувається ще один важливий зсув, від влади бюрократії до парламенту. В імперіях правила бюрократія, оскільки влада була від бога вона мала бути абсолютна, обмежувати царя законом гріх! І перші парламенти радше дискусійні клуби, дорадчі органи для монархії, партії землевласників, дворян соромилися свого інтересу і вигадували для його обґрунтування священну землю, на якій людина створена працювати, пролетарії взагалі придумали боротьбу класів, ну і себе вони звісно вбачали, як провідний клас. Суспільне благо, таким чином, залежимо від сили згори і самопожертви знизу.
Головна відмінність, що бюрократія управляє приписами і вказівками, зміст яких розуміють тільки експерти, оскільки вони випливають із мінливих обставин, тільки їм доступний весь обсяг інформації. Це особливо актуально в наш час коли, владу перебирають фахівці-експерти, які пояснюють логіку рішень влади. Підлеглий народ ніколи не знає чому щось відбувається, не має раціонального тлумачення вказівок, тіки голий факт події. Згадайте відсторонену мову офіційних документів, людина неначе відсторонена від подій, убачає надлюдське в подіях значення, яких не розуміє. В той час як закони спираються на звичаї, усім зрозумілу мораль, закони мають авторство на відміну від анонімних указів влади, люди розуміють кому вони вигідні, вбачають логіку рішень. Останній тренд вимога писати документи людською мовою і позбавлятися канцеляризмів. Отже влада за конституцією забезпечує законодавство, а не стає джерелом законів і не править приписами.
Врешті після першої світової розвалюються імперії і з’являються національні держави. Не всі нації отримують свої держави, є державні нації, нації партнери, що допомагають у розбудові і національні меншини, яким не пощастило і які приречені на асиміляцію. Хайматлозен, люди що втратили громадянство але не хочуть жити в новій державі, таких було тисячі, умовні вірмени, що не бажають бути турками, італійський тіроль, де депортовано 75% населення або німці в Словенії. Українець народжений в Берліні, батьки якого громадяни російської імперії, йому загрожує депортація в совєтську росію, де його можуть змусити служити в червоній армії. Важливим стає політичний голос нації, для цього їй необхідно мати літературну мову та історичну свідомість, інакше за неї розкажуть її історію про трієдіний народ якій завжди мріяв возз’єднатися. Але національна держава не може існувати без правової рівності, вона перетворюється на феодальну: надпрівелейованих і безправних.
Тут змінюється політичний характер партій, адже почуття класу і племінної належності не має мети і програми. Від нині рацію можна мати тільки через партію, історія не надала іншого способу. Партії більше не претендують представляти інтерес частини суспільства, вони прагнуть захопити всю державу і народ який раніше не цікавився політичною боротьбою, який був мовчазною більшістю раптом залучається в політичну боротьбу у великій кількості. Врешті відбувається зсув від держави армії до поліцейської держави. В партіях утворюються пармілітарні загони для політичного кіллерства, штурмові загони нацистів, з яких пізніше утворилося сс. Більшовики теж направляють своїх комісарів в армію, в нквс набирають з партії лише вибраних, не можна вибрати кар'єру в нквс добровільно. Змінюється практика органів безпеки, якщо раніше це була в основному провокація, то тепер насилля направлено на цілі верстви населення: класи, нацменшини, які оголошуються ворожими для держави.
Коротко підсумуємо основні зміни: від аристократичної держави- армії до національної поліцейської держави, від абсолютної влади монарха і бюрократії до парламенту і законодавства, від партійної системи до тоталітарної.
