Якщо ввдасться запобігти катастрофі на президентських виборах у США цього року, адміністрація Байдена, яка займе другий термін, зможе розраховувати на кращого партнера в Європі завдяки мобілізуючому ефекту кандидатури Дональда Трампа. Європейські лідери нарешті усвідомлюють, що їм необхідно терміново зібратися з силами.
МЮНХЕН – Не вперше центральною фігурою цьогорічної Мюнхенської конференції з безпеки був хтось, хто не був присутній. Це була черга Дональда Трампа.
Як і більшість учасників щорічного «Давосу оборони», я сподіваюсь, що передбачуваний кандидат від республіканської партії назавжди залишиться колишнім президентом. Ці слова я кажу не тільки через співчуття до моїх американських друзів, які бачать у ньому небезпеку для майбутнього своєї республіки, а й тому, що я боюся того, що він зробить зі світовим порядком. Однак, як європеєць, я певною мірою вдячний за існування Трампа. Навіть якщо він програє вибори у листопаді цього року, він може, зрештою, стати мимовільним рятівником європейського проєкту. Він змусив європейців нарешті переосмислити основні припущення, які стримували їх щодо війни в Україні, власної оборони Європи та європейської політичної єдності.
Війна в Україні триває вже майже два роки, кінця не видно, кандидатура Трампа концентрує європейські уми на тому, що може спричинити за собою перемога та поразка. Ідеальний результат для всіх – щоб Україна повернула собі всю свою територію. Спостерігаючи за тим, як дружина російського опозиціонера Олексія Навального, вдова Юлія Навальна, — виходить на сцену в Мюнхені через кілька годин після того, як дізналася про смерть свого чоловіка, неможливо було втриматися від думки про те, щоб віддати Володимиру Путіну хоча б один квадратний дюйм України. Але в міру того, як війна на виснаження продовжується, стає все менше сенсу розглядати це питання лише в територіальному плані.
Зрештою, ще більшою загрозою для України, ніж територіальні втрати, був би мирний план Трампа, за яким Україна одночасно передасть територію та демілітаризує країну, таким чином залишаючи її в небезпечному стані нейтралітету. Європейці усвідомлюють той факт, що Україна може реалізувати свої європейські та західні амбіції лише шляхом подвійного вступу до НАТО та Європейського Союзу. Як нещодавно стверджував Іван Крастев , можливо, настав час почати розглядати «західнонімецький сценарій».
Трамп також мимоволі надав гостроти поточним європейським дебатам про оборону та безпеку. Цього тижня в Мюнхені прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен пообіцяла передати українцям «усю артилерію» своєї країни. Загалом, європейці вже надають Україні більше допомоги (військової та іншої), ніж Сполучені Штати. Напередодні саміту НАТО у Вашингтоні в липні 20 із 22 членів альянсу ЄС (включно з Німеччиною) мають намір витрачати щонайменше 2% свого ВВП на оборону.
Щоправда, здебільшого ця зміна є результатом реваншизму Путіна. Але нещодавні коментарі Трампа, які заохочували росіян «робити все, що їм заманеться» з членами НАТО, які відмовляються «платити», підвищили ставку. Європейці повинні не тільки інвестувати більше, але й змінити спосіб витрачання грошей, не в останню чергу шляхом подолання старих психологічних розбіжностей між НАТО та ЄС.
Але, можливо, найбільшим внеском Трампа є політична єдність Європи. Після його обрання в 2016 році багато хто боявся підйому «неліберального інтернаціоналу», який привів би ультраправі популістські партії в Європі до тісного союзу з Білим домом Трампа та Кремлем Путіна. Але якщо Трампа оберуть вдруге, опитування Європейської ради з міжнародних відносин показує, що його не зустрінуть з ентузіазмом у більшості європейських країн, включаючи навіть Угорщину.
Одним із вражаючих наслідків війни (і Brexit) є зміна позиції багатьох правих партій. Зокрема, прем’єр-міністр Італії Джорджіа Мелоні обережно відійшла від свого попереднього євроскептицизму та розірвала всі зв’язки Італії з Путіним. У Польщі повернення Дональда Туска на посаду прем’єр-міністра об’єднало традиційно скептичний електорат за ідею більш згуртованої геополітичної Європи. Вибори до Європарламенту в червні цілком можуть призвести до різкого повороту вправо. Але в багатьох країнах загроза Трампа може мобілізувати виборців і допомогти кандидатам, які виступають за європейський суверенітет.
Ця динаміка також не обмежується ЄС. Велика Британія, ймовірно, обере новий уряд до кінця року. У Мюнхені вражаючий тіньовий міністр закордонних справ Лейбористської партії Девід Леммі дав зрозуміти, що він наполегливо наполягатиме на якомога тісніших відносинах з європейцями з питань безпеки та оборони.
Але ніхто не підсумував ефект Трампа краще, ніж прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте, який закликав європейців «перестати скиглити і стогнати про Трампа» і почати зосереджуватися на тому, щоб зібратися. Враховуючи довгострокову траєкторію внутрішньої політики США, європейцям доведеться робити це в будь-якому випадку, незалежно від того, хто переможе цього листопада.
Якщо катастрофи цього разу вдасться запобігти, адміністрація Байдена на другий термін може розраховувати на набагато кращого партнера в Європі. Як відзначили багато спостерігачів із США, Трамп є одночасно найбільшою загрозою для американської демократії та найпотужнішим мобілізатором виборців Демократичної партії. Це ризикована справа, але є шанс, що ефект Трампа може зробити трансатлантичний порядок сильнішим, ніж він був протягом тривалого часу.
Автор — МАРК ЛЕОНАРД
Джерело — Project Syndicate
