Власники американських активів мають змиритися з цим.
Протягом минулого року президент Дональд Трамп за допомогою мит тиснув на союзників США, жорстоко атакував Федеральну резервну систему і ставився до бюджетного дефіциту так, ніби це було не більше ніж звичайне відволікання. Проте більшість ринків безтурботно продовжували свою роботу, наче нічого не сталося.
За останні дванадцять місяців індекс S&P 500 виріс на 14%, адже інвестори масово вкладали кошти в штучний інтелект (ШІ). Економічне зростання США досі викликає заздрість у всього світу. Доходність десятирічних казначейських облігацій США, що мала б зростати на тлі зростання ризику інфляції, становить нині 4,3% — нижче того рівня, який був у день інавгурації пана Трампа. Але якщо придивитися уважніше, картина виявляється темнішою та складнішою.
Відтоді, як долар сягнув піку в січні 2025 року, він втратив одну десяту своєї вартості стосовно широкого кошика валют. У результаті у перерахунку на інші валюти американські активи показали себе слабкими. Наприклад, в євро американські акції за останній рік майже не виросли. Зниження курсу долара частково пояснюється тим, що різниця процентних ставок між США та рештою світу звузилася.
Втім і американські інституції викликають занепокоєння. Сплески паніки серед інвесторів трапляються частіше — так було і у квітні 2025-го, після того як пан Трамп оголосив про так звані «мита до Дня звільнення». У такі моменти інвестори масово кидають американські активи, унаслідок чого в ціні знижуються облігації, акції та сам долар. Раніше подібне частіше траплялося на ринках, що розвиваються; але за останні 52 тижні це сталося аж сім разів — приблизно втричі частіше, ніж в попередньому десятилітті. Коли ж пан Трамп відмовляється від своїх найрадикальніших задумів, усе повертається до звичного стану. Але ці спалахи дають змогу уявити світ «догори дриґом», у якому доларові активи вже не є надійним притулком.
Це доволі тривожна перспектива, якщо врахувати, що долар є світовою резервною валютою, а іноземці володіють у США активами на суму близько 89% ВВП цієї країни — більше, ніж американці мають за кордоном. Водночас ціна золота підскочила приблизно до $5000 (на 75% за рік), що породжує припущення про те, ніби інвестори захищаються від знецінення долара та інших екстремальних ризиків. Це має змусити замислитися тих, хто вважає фінансову силу Америки непохитною.
Останнім прикладом повернення до нормального стану стало оголошення Трампом 30 січня про намір номінувати Кевіна Ворша на посаду голови Федеральної резервної системи. Ворш — досвідчений банкір, який свого часу завдяки зв’язкам на Волл-Стріт допоміг ФРС пережити глобальну фінансову кризу 2007–2009 років.
Його монетарна політика – це політика надмірно жорсткого яструба, а не прихильника дешевої валюти. Після його призначення на посаду курс долара підвищився, а ціна на золото знизилася. Ворш більше технократ і менше партійний діяч, ніж Кевін Хассет — покірливий радник із Білого дому, який довго вважався головним претендентом на це місце. Однак невелике зростання цін не змінює ситуацію в цілому: за минулий місяць, коли Трамп погрожував анексією Ґренландії, долар упав на 1,5%, а золото подорожчало на 14%.
Хоч раніше Ворш і прославився поглядами жорсткого яструба, тепер, що дивно, він фактично перейшов у табір прихильників зниження ставок. Він пояснив дві основні причини такого кроку. По-перше, на його думку, ШІ спричинить бум продуктивності, що дозволить економіці стрімко зростати при падінні інфляції. І справді, за інших рівних умов вищий обсяг виробництва стримуватиме зростання цін, і останні дані виглядають обнадійливо. Проте зростання продуктивності також стимулює інвестиції — скажімо, у дата-центри — а стрімке зростання фондових ринків та загальний оптимізм підживлюють споживчі витрати. Зліт інтересу до ШІ, якщо він збережеться, швидше призведе до підвищення ставок, аніж до зниження. У дотком-бум 1990-х ФРС також думала, що зростання продуктивності дозволить утримувати низькі ставки, але наприкінці десятиліття докорінно змінила свою думку.
Варш також стверджує, що ФРС може компенсувати ефект зниження ставок, позбувшись довгострокових активів, одночасно натискаючи на педаль газу і гальма. Можливо, ФРС таки доведеться скоротити свій баланс, хоча це означало б фактичне перезавантаження всієї монетарної системи.
На початку 2010-х Уорш помилково застерігав, що викуп активів спричинить високий рівень інфляції, а нині стверджує, що їхній продаж знизить інфляцію. Насправді ж його вплив був би незначним. Якщо ж новопризначений глава ФРС, коли його затвердять, переконає колег підтримати значне зниження ставок, воно навряд чи буде вчасним. Адже інфляція в США досі становить 2,8% — понад цільовий показник у 2%. Цього року влада США зменшила податки, а найближчим часом почне повертати людям і компаніям частину раніше сплачених податків. Усе це означає, що в економіку надійдуть додаткові гроші — приблизно на суму, що дорівнює 0,3% ВВП країни. Крім того, якщо Верховний суд визнає мита, запроваджені Трампом, незаконними, держава буде змушена повернути бізнесам ці кошти.
Інакше кажучи, економіку одночасно «підживлять» великими грошима і з боку держави, і з боку центробанку. А коли грошей стає забагато, це зазвичай підштовхує інфляцію — і робить доларові активи менш надійними.
Як довго Америка ще може так ризикувати? Поки що їй щастить: у світових інвесторів майже немає реальної альтернативи долару. Золото й інші дорогоцінні метали не можуть замінити повноцінну валюту, а жодні інші державні облігації у світі не здатні зрівнятися з американськими за масштабом, ліквідністю та правовим захистом.
Тому іноземні інвестори, швидше за все, спершу позбуватимуться переоцінених американських акцій, а не державних облігацій США. І нервова реакція на ринку технологічних компаній цього тижня вже показала, як швидко може змінитися настрій.
Хоча центральні банки й диверсифікували свої резерви, долар як «король валют» залишається домінантним у міжнародних банківських операціях, у світовій торгівлі, у зовнішньому боргу та валютообмінних операціях. Все це захищає від різкого обвалу долара.
Водночас нестабільність політики і падіння курсу роблять утримання долара ризикованішим, ніж будь-коли за останні десятиліття. Навіть якщо Ворш і правий щодо інфляції, зниження ставок ще більше послабить валюту. Долар і досі має простір для подальшого падіння: попри нещодавнє ослаблення, у реальному вимірі він залишається вищим за свій багаторічний середній рівень і, за індексом «Біг-Мак», переоцінений щодо більшості валют.
Брак альтернатив долару змушує іноземних інвесторів миритися з можливими втратами — і водночас має стати сигналом для американських інвесторів: рано чи пізно світ почне шукати заміну. Сумно усвідомлювати, що актив, який десятиліттями був «тихою гаванню», дедалі більше перетворюється на джерело ризиків для всього світу.
Джерело — The Economist
