В цьому році брав участь у терапевтичній групі (програмі) з назвою Тінь та Мапа світу. Одним з завдань на протязі програми було:
сформулювати концепцію нової світової релігії або секулярної ідеології, яка влаштовувала б особисто вас, та відповідала потребам вашої душі, і одночасно могла бути привабливою і для інших.
Ви можете задатись питанням: навіщо таке завдання? Для того, щоб краще усвідомити те, як ви сприймаєте та розумієте світ навколо.
Мені важко було почати писати це ессе, бо по-перше, моє відношення до релігій та ідеологій має негативне забарвлення, мені були дивні та незрозумілі церковні інститути, і було враження, що релігія існує тільки для того, щоб керувати людьми або наживатися на відчутті провини. По-друге, не вистачало бази і розуміння для формулювання своєї концепції, бо треба ж розуміти мабуть які ідеології існують і як вони розвивались.
Поштовхом до початку написання ессе стали рядки про Юнга, які наведені в книзі Джеймса Холліса "Чому гарні люди роблять погані вчинки". Там є про його виступ в 1938 році, і що він каже, що:
"вид людини погано справляється з вакуумом сенсу і буде потроху зваблюватись потужними ідеологіями сучасності" і наводить у приклад фашизм та комунізм. По його словам "тільки в невротику, що зробив духовну боротьбу частиною свого внутрішнього життя, зберігається надія на розвиток людського духу".
Мабуть краще важко сформулювати и нескладно віднайти паралелі з 2024, коли ми або стоїмо на порозі Третьої світової війни, або можна сказати, що вона вже почалась. Першою моєю думкою було, що окей, якщо так легко більшість склонити до якоїсь ідеології, то треба створити таку ідеологію, яка піде їм во благо, але щось мені підказує, що багато вже було таких спроб з благими намірами, які не закінчувались нічим добрим. Можна згадати і художній приклад "Прекрасного нового світу" Олдоса Гакслі, де начі всі щасливі, але це все це ілюзорне і готове вибухнути в будь-який момент.
Далі також Хоkліс зазначє, що будь який фундаменталізм (іудейський, християнський, мусульманський) буде процвітати як тіньовий аспект на фоні внутрішнього страху та невпевненості у житті. Що ми і зараз можемо побачити на прикладі рашизму і посиленням фундаметалізму на Близькому Сході.
Ми також як українці зіткнулися з такою важкою темою як Війна, і зараз не виходить мислити відокремленно від цієї теми. Переглядаючи нашу історію, та історію людства, я побачив, що війна є невід'ємною частиною історії людей, як би ми не хотіли жити у мирі. І сподіватися, що деструктивні характери людської натури можна просто ігнорувати або стримувати - марно.
Отже я приходжу до висновка, що певні релігійні або секулярні інститиути потрібні для того, щоб задавати етичну та моральну планку, пропагувати різноманіття культур та вірувань людей. Але також важливо додати сюди і постійну роботу з колективною Тінню. Бо якщо фокусуватися лише на "прекрасному", то те що не проговорюється буде спотворювати самі ці інститути, як це не раз відбувалось в історії людства.
Але інститути не мають самі по собі душі, вони створюються і підтримуються людьми. Отже потрібна ідеологія для розвитку людини, яка б включала в себе розвиток певних цінностей і якостей (і широти думки, і критичного мислення, і готовності відстоювати ці ідеали).
Не розумію поки що як це перетворити в ідеологію, в мене щось виходить більше схоже на Школу де б вчили мисленню, та працювати зі своїм станом і почуттями. Потрібні певні ідеї, які б допомогли сгуртувати людей навколо.
Якщо казати про релігію, то на думку приходить політеїзм, коли немає єдиного бога, а отже є різноманіття богів і практик, що по ідеї мало б менше ризику перетворитись на жорсткий фундаменталізм. І ще в пантеоні богів мають бути не лише боги та богині, що відповідають за прекрасне, а також сутності, які б демонстрували руйнівну поведінку (тобто Тінь). На цьому місці в першу чергу мені приходить на думку грецька цивілізація та грецькі божества. Бачити картину богів Олімпу, що можуть розважатися, полювати і робити дурниці мені більш привабливо, ніж картину непогрішних християнських янголів. Також кожен бог міг би відповідати за певну чесноту (або якість характеру) і міг би ініціювати людину пройти шлях практики цієї чесноти. Це мені нагадало і грецьки міфі і комп'ютерну гру (наприклад, Skyrim), де можна стати “чемпіоном” великої кількості богів, виконавши їх завдання, і в результаті отримавши певний дар від цього божества.
Завершити мені б хотілось думкою, що найбільше, що мене зараз хвилює в Україні та світі, це те що люди не хочуть (не можуть, не готові) слухати і розуміти один одного, навіть на рівні не слів, а ситуацій. Взяти навіть українців, які вже розділені по рівню свого досвіду під час війни: хтось воює, а хтось ні, хтось втратив близьких, а хтось ні, хтось є ВПО, а хтось живе як і раніше, хтось виїхав за кордон, а хтось залишився. І перше, що я бачу, що кожен хоче розповісти про свої страждання, як їм важко, не думаючи як важко іншим. Поки що не знаю як цьому зарадити. Можливо воно так і має бути, але як колективно прожити цю травму, не зрозуміло.
