Цю пісню про пригоди склав
не знамо хто, і звідки,
Та повіствує вона вам
про місто наше рідне.
Про Фандалі́н, що тихо спить
в Трибо́рському лісництві.
Але це зараз. Бо ж колись
цілком він був в бандитстві.
Скляний там Посох панував,
тавро червоне ставив
на малодушних розбишак,
хто зажадав поваги.
Та не зробивши нічого
повагу щоб здобути
вони кошмарили містян -
боялись ми їх дуже.
Аж доки в місто не зайшли
пригодники, "туристи".
Із Невервінтеру прийшли
до нас авантюристи.
Побивши гоблінів, звезли
увесь віджатий крам,
Й готові були наштовхать
"червоним" пацанам.
В заїжджому дворі "Стоунгі́лл"
відбу́лася ця битва,
І чотирьох "червоних" вмить
розплата напостигла.
Багато чуток і легенд
про це говорять краєм,
Та як все було - лише я,
Сідьда́р Голві́нтер, знаю.
Був ранок, сонце обіцяло
гарную погоду,
Та то були лиш цяцянки́,
про те скажу я згодом.
Сніданок. Ва́лреєл Ластра́
на опохміл розсолу
все вимагала в Толбіна́.
Багацько алкоголю
вона припила учора́,
коли на сцені кнайпи
всі витвори свого пера
декламувала файно.
Пала́дінша Гвен Ла́ніган
сиділа поряд з нею.
Вона тверезою була,
тож їла мітітею.
Колеги Боді - не було,
кудись подівся, клятий.
На його місці Келага́р
щось говорив завзято.
Аж от спинили базіка́ння
дроу "комуняки",
Коли ввірвались у шинок
хаба́ря вимагати.
Усі місцевії втекли,
а Сібо - доєднався,
створивши блискавку і дощ,
щоб попіл лиш зостався
від ворогів. Та судило́сь
отримать лиш побої.
Бо вберегла їх добродійність
славніїх героїв.
