Це п’ята спроба написати вступ до тексту про книжку, яка спочатку викликала у мене нудьгу, потім сильну нудьгу, а потім вразила і змінила моє враження про неї. Тож вважайте це вступом.
Натрапив я на книжку, коли проводив досить ретельні пошуки книжок про фотографію перекладені українською. На жаль, література про фотографію, як і фотокниги це дуже нішева література яка в епоху інтернету і соціальних мереж, здається вмирає. Так багато інформації на різноманітних сайтах, блогах, Youtube - всі поспішають поділитись своїм досвідом, нові книги які виходять потрапляють в пастку нішевої літератури, через що або стають беззаперечними хітами, або ви про них ніколи й не дізнаєтесь.
Camera Lucida - займає одне з центральних місць в області теорії фотографії. Це 164 сторінки тексту, який розкаже вам виключно очевидні речі. Ви їх вже знаєте, проте Барту вдається повернути ці знання під таким кутом, завдяки чому вони розкриваються перед вами наче нові. Наче щойно набуті.
Фотографія - це спосіб, за допомогою якого наш час ладнає із Смертю
Ролан Барт всю книжку розбирає тільки одну фотографію своєї матері, періодично звертаючись до інших знімків. Але він розбирає їх не з точки зору композиції чи техніки. Барт як і всі теоретики фотографії намагається збагнути суть зображення, зрозуміти що є в цьому знімку, і чому цього нема в інших. Французький філософ майже навиворіт вивертає зображення, розкладаючи їх на деталі, аж до самої тонкої матерії людського сприйняття і (на мою думку) дуже близько підходить до того, що можна було б назвати істиною. Проте цього ніколи не буде, бо хоч людей і можуть зачіпати однакові зображення, так само когось вони торкатись не будуть.
…щоб краще побачити фото, треба відвернутись або заплющити очі
Тож Camera Lucida не підкаже вам жодних правил композиції, жодних (очевидних) секретів про те як робити цікаві фотографії. Теорія фотографії на яку так сильно вплинув і сам Барт і книжка це спроба зрозуміти що саме являє собою фото, що саме на фото є мистецтвом, на наше сприйняття зображеного і місце фотографії в системі координат візуального мистецтва загалом. І книжка дійсно запалює вашу цікавість до цієї теми, вона наче відкриває двері вам у цей світ який може бути цікавий як фотографам, так і поціновувачам фотографії (і мистецтва загалом).
А ще одним, неочевидним ефектом книжки, про який Барт у далеких 80-х не задумувався - Camera Lucida може допомогти вам переосмислити своє споживання контенту, принаймні фотографій в тому ж Instagram. Замість бездумного гортання стрічки й безперебійних лайків, я спробував застосувати методи розглядання фотографій запропонованих в книжці і це позитивно вплинуло на моє сприйняття. Це стало неочікувано корисним, і навіть не з навчальною метою, а просто для насолоди. Бо коли починає виникати розуміння що саме чіпляє тебе в конкретному фото, відчуття цього розуміння можуть бути прирівняні до перегляду якісного кіно (можливо навіть краще). Бо кіно розказує вам історію, а фото має тисячі інтерпретацій, контекстів, попри те що фото точно нам каже це було, це було саме так.
Барт проводить вас шляхом довгих роздумів, подекуди нудних, щоб довести свою думку до фінального рішення - ви все це знали та не задумувались про це (може і задумувались, але чи так глибоко?). Дарма що малий об’єм, книжка важка для прочитання, а можливо мусить потрапити в настрій, але вона неодмінно має бути на вашій полиці та бути прочитаною. Це визначна праця, яка залишить вас в роздумах на кілька вечорів та можливо змусить передивитись деякі свої погляди на фотографію.
І трохи про саме видання: величезна подяка Музею Харківської школи фотографії за це видання. Книжка має м’яку, але якісну обкладинку, невеликий, майже кишеньковий розмір. Проте якість друку, перекладу та оформлення дуже приємні.
Ну і..
Ноема Фотографії проста, навіть банальна….
