Дебілізм як спосіб існування
Що за створіння таке — людина? Чи далеко віддалилася від тваринного світу? Чи з повної дебільності почала вона свій земний шлях, чи на світ Божий явилася вже зі сформованими розумовими здібностями — це не так важливо; найцікавіше, чому людство розвивалося так, а не інакше. Чи були інші шляхи? Історія сама собою не може слугувати доказом того, що людство (як популяція) еволюціонувала в якісний бік, од нерозумної до розумної істоти. Навпаки, вже сам факт, що історія людська є історією кривавою, вказує на факт деградації. З іншого боку, не може деградувати те, що ніколи не знало розвитку. Отже, в історії людства мав бути період розвитку, інакше мусимо визнати, що братовбивство є запорукою розвитку, чи не єдиним способом будь-якого розвитку.
Людина, як істота, могла з'явитися на світ уже з розумовими задатками (скажімо, в результаті Божого акту), проте вона могла нескінченно блукати землею, так і не вийшовши із примітивного дикого стану. (В даному контексті, це не натяк, ніби Творець не здатний створити щось досконале). Що ж стало причиною еволюції?
Тут варто нагадати, що еволюціонувати можливо в протилежні сторони — як у бік надбання, так і в бік виродження, втрати набутого. Отже, деградувати, — значить, розвиватися в бік занепаду. Ці визначення дуже важливі з-за умови, що нам невідомо, куди ми еволюціонуємо, тобто що вважати якісним, а що неякісним.
Говорячи про еволюцію, ми не торкаємося морального аспекту, етичних норм, що формують поняття добра і зла; ми розглядаємо лише розвиток розумових здібностей, здатності людини мислити, пізнавати, осмислювати, адже ж прийняте вище положення про вродження цих задатків приймається нами, як аксіома. (Інакше креаціонізм постав би перед дилемою, — поясненням всемогутності Творця та браку в його витворах). Нам не надто важливо спочатку вияснити, коли і як виник соціум, найцікавіше, що спонукало до цього.
Вся історія людства — суцільне братовбивство. Але це не означає, що людина не намагалася змінити дане положення. Саме це доказує: розумовий розвиток, як посилення здатності мислення, пізнання, осмислення навколишньої дійсності, пролягає через здобуття досвіду. А це своєю чергою говорить, що така розумова еволюція можлива навіть за суцільної деградації, тобто при такому стані, коли соціум знаходиться у стадії самознищення.
Тільки відсутність причин для набуття досвіду припиняє будь-яку еволюцію.
Далі слід чітко усвідомити: еволюціонувати можна фізіологічно (тілесно), психічно (розумово), соціально (психологічно).
Отже, недієвість позбавляє будь-якого розвитку.
