Норміс - споживач спрощеного творчого продукту без бажання мавпування чи (не приведи Даждьбоже) створення власного унікального творіння.
Неформал - богемний постачальник всього мистецького, набуваючого особливої актуальності коли всі базові потреби хомо-сапієнс задоволені й вкотре виникає потреба видовищ.
Як правило, норміси споживають вершки елітарності, переупаковані в доступну форму й те що за часів мого власного неформальства являло собою аванґард, наразі стало нормою.
Теза-І: Поглинання мас-культурою елітарного мистецтва - це позитивна тенденція для Кріейторів у контексті пошуку свіжих рішень.
Олдскули ж в свою чергу чіпко тримаються за традиційні субкультурні течії, адже в них зберігається необхідне для них відчуття "щита й обладунків".
І так не люблять Мета-Епоху, котра підвладна лише open-mind'ам, котрі здатні до гнучкості в час, коли "щити й обладунки спадають"...
Субкультурна реставрація серед швидкоплиних масивів інформації - це "заземлення", стабільність, точка відліку яка необхідна для збереження життєдіяльності closed-mind'ів, яких (як правило) більшість.
Але перші римські християни-неформали потім спалювали єретиків у вогнищах безпросвітнього тоталітаризму.
Як і хвиля хіппі, що дала потужний перегній цілому музично-фестивальному дереву, спокійно так згинула в звичайній налагодженій схемі "дім-робота-сім'я".
Але ж і black-metal давно став мейнстрімом, зайнявши свою нішу серед культурного перегною й переставши існувати в якості кишенькового елітаризму.
То ж Теза-ІІ: Людство протягом всієї історії свого існування полюбляло гратися в добровільні сеґреґації.
Коли тебе музикант-джентер-восьмиструнник просить намалювати ескіз татухи з голою бабою, яка змією звивається навколо доларових пачок - хочу вигукнути:
"djent'eльмене, та це ж відверта “попса” - мо' що цікавше вигадаємо!?"
В той самий час, коли кажеш, що є поціновувачем таланту Onuka чи The Hardkiss - для цього ж гітариста стаєш типовим "попсарем".
Коли я носив довге волосся та просив перукарку вибривати виски в далекому вже 2004 році, то щоразу зіткався з її нерозумінням мого творчого задуму.
Тепер цей вид "пальмочки-ірокезика" - мейнстрім.
На Кільцевих Обертах зиждеться сей Світ і в умовах відчуття тісноти від усталених жанрів та стилів варто все ж навмисне притримуватись певних меж "класики" - аби не злетіти з соціальної орбіти у відкритий космос нерозуміння.
Всі ми істоти соціальні й було б неправдою стверджувати, що існує абсолютна індиферентність до відгуку Світу на твоє Творіння.
То ж…
Теза-ІІІ: Почувши дзвін струн Всесвіту пробуджуючий голос серця, стрімко линути на крилах натхнення до творення - аби передати потім Плід всім іншим, дбайливо загорнувши незнане донині Зерно в знану всіма оболонку з міксу 7 кольорів, 7 нот та 33 літер.
Ave Creatio!
Андер-Філософ. 2020 - 2025.
