Коли ти фрілансер(ка), глибоко в душі ти завжди самотній, навіть якщо маєш родину, друзів і непогані замовлення з гарних компаній. Проблема в тому, що про цю твою роботу тупо немає з ким поговорити і порадитися.
Рідні та друзі нічого в цьому не розуміють, більш того, вони часто скептичні, коли вкладаєш час у щось тимчасово неприбуткове (навчання, сертифікати, софт), або коли у тебе вигорання і ти виконуєш невеликий проект 2 тижні.
Замовники - це не ті люди, з ким можеш поділитися слабкостями і сумнівами.
Онлайн-курси, книги та ютуб-лекції не допомагають заповнити порожнечу, оскільки лише дають інформацію, не даючи фідбек. Писати коментарі цікавим блогерам, сподіваючись на відповідь… ну таке..) Писати свій блог (наприклад, на ЛінкедІн), який ніхто не читає і не коментує, - теж невелика розрада.
Професійні консультації чи коучинг-сесії - це напевно крайність, на випадок коли зовсім заплутався, куди рухатись далі.
Хочеться лайтовості і розуміння. Як ніби ти зустрів старих друзів чи колег, які тебе давно знають і люблять, і ви можете поспілкуватися про все на світі.
Тому ця відсутність спілкування на цікаві теми (різні професійні напрямки, саморозвиток) спричиняє у голові вакуум і поступову деградацію, від якої стає страшно. Ти тупо штампуєш свою роботу, виходячи прогулятися на самоті, щоб трохи прийти в себе, згадати себе і побути собою. Людиною, яка має класний досвід, цікаві ідеї і якісь приємні відгуки від попередніх замовників. Яка колись мала чудовий потенціал і перспективи. А не амебною домосідкою, яка чистить котячий лоток, готує, прибирає і часто сидить за компом, займаючись чимось нецікавим для “нормальних” людей, які ходять на “нормальну” роботу, отримуючи майже мінімалку.
Як ви боретеся з самотністю серед людей?
P.S.: Я відчуваю, що мені б варто зробити невеликий сайтик-портфоліо про свої скіли, досвід і досягнення, щоб мати цікавіші замовлення, але боюсь що занурення в себе ще сильніше збільшить цю прірву між мною і людьми.
P.P.S.: Підтримати авторку кавою: https://send.monobank.ua/jar/3eTZz5eW6y
