Галичина — перша асоціація з цим словом спадає на її культуру, яка трохи відрізняється від загальноукраїнської. Галичина відома ще своїм своєрідним діялектом, який від інших українських говірок відрізняється кількістю та різноманіттям словесних слів. На основі діялекту був складений словник — Ґвара.
Я написав цей довгочит для окремих осіб, які вважають «львівську мову» — зразком чистої української, а Львівську землю як культурно-історичний термін «Український п’ємонт».
Наддністрянський діялект — своє чи чуже?
Наддністрянський(галицький) діялект є частиною Південно-західного наріччя. Я пропускаю морфологічні та фонетичні особливості діялекту, так як зараз будемо говорити за лексикон діялекту. Лексикон наддністрянського діялекту є в більшій мірі запозичення з іноземних мов, що є нормальною практикою. Нормальна практика вважається до тих пір, доки люди не почнуть називати це «зразком чистої мови».
Лексикон я візьму з книги «Львівська Ґвара»(пол.Gwara — діалект) та порівняю найвідоміші діялектизми зі зразком правопису.
Fajno(Добре), Kogut(Півень), Kapcie(Взуття), Słoik(Банка), Banjak(Банджак), Brama(Ворота), Wujek(Дядько), Ksjondz(Священник), тощо.
Усі ці відомі слова є запозичення з польської мови. Разом з польською мовою запозичили і наголоси, фонетику та морфологічні ознаки. Якщо спуститись ближче до карпат, а саме до гуцулів, то там вже запозичення з румунської мови: vatră(Вогнище), brânză(Сир), Vacanţă(Свято), тощо.
Дивлячись на таку ситуацію, я би не зміг впевнено назвати галицький діялект — зразком чистої української, при умовах полонізмів, романізмів, та інших мовних груп.
Український п’ємонт та її історія
Галичина яку називають «українським п’ємонтом» через вислів М.Грушевського у 1907 році — була одна з найрусофільніших реґіонів України 19століття. Центром українського відродження вважалось місто Харків, де діяла українська інтелеґенція. Доки у Харкові діяла українська інтелеґенція, у Львові перемагала на виборах «Русская народная партия(РНП)» або коротко кажучи — москвофіли, яка навіть змогла пройти в кількості 5 мандатів до Райхсрату завдяки «Українському п'ємонту».
На сьогоднішній день, Галичина та вислів «Український п’ємонт» дуже далеко від один одного по-банальній причині: Галичина не була центром визволення України. Перші вдалі забастовки проти СРСР почались на Донбасі під назвою «Шахтарський страйк 1989-1990». Ці страйки шахтарів безпосередньо вплинули на те, що 3 серпня 1990 року був прийнятий Верховною Радою УРСР Закон «Про економічну самостійність Української РСР», що було першим кроком до Українського суверенітету. Пізніше у 1991 році, вирішальний крок до незалежності України стався у Москві(Серпневий путч). Саме Серпневий путч дав можливість України проголосити свій суверенітет та незалежність від СРСР. Проголошення відбувалось у Києві.
Висновок
У висновку я хотів би звернутись до людей із Галичини: У вас є свій історично складений культурний купол України, який більш ближче до західних слов'ян. Але цим куполом не потрібно тиснути на інші культурні куполи України які більш слабші та менш-помітні. Запозичення це добре, але не потрібно відмовлятись від українських літературних слів по-причині «бо у москалів так». Галичина дійсно тягнула Україну від Росії з початку незалежності, але вона вплинула на Україну у “визволення” так само які і інші реґіони, що не робить її «п’ємонтом».
