Закінчилася навчальна частина за людей, переходимо до сил зла: підземних лордів Нігону та дияволів Ерефолу. Ця глава містить тупий та вульгарний гумор в кількох відповідних місцях.
1.1. Підвалини суспільства
День 1
- Увага на мене, ува-га! - Чаклун Геон знав, що [39]Троглодитів зараз безпомічно крутяться навсібіч, буцаються головами та тицяють одне одного списами у намаганні вишикуватися - бо він і сам був Троглодитом. Також йому дещо допомагала спеціалізація "Орлине око", контрінтуїтивна для того, в кого не було функціональних очей. Але щось там, щось там, словом, це значить, що він використовував той самий скіл як телепатію. А ще він чув шарудіння, плямкання та інші гидотні звуки, що їх видавали представники його племені.
- На мій голос поверніться, картохи ви лежалі! - від крику героя [39]Троглодитів стали як один і розвернулися до нього трохи в ізометрію, щоб краще чути.
- А чого картохи одразу? - донеслося глухе мимрення. - Я от думало, я велике потужне...
- То Бегемот. А ти Троглодит. Точніше, ти цифра в синьому прямокутничку.
- Яка ще цифра?
- Шість! Припинили балаган! Те, що ми зроблені як мемічний данжен із типовими монстрами Підземелля, не означає, що ми маємо бути клоунами! В нас друга армія світу Антагарич!
- Магарич?
- От довбні, - видихнув Геон та потер бульки на місцях оцей. Потім видавив свіжого прища та облизав кігтя. Все одно ніхто не бачить.
- А хіба не демони - друга армія світу? - подав голос ще хтось із [39].
- Хаха, дуже смішно, два посередні юніти класу "літун", один стрілець, Імпи ще задрипаніші, ніж ви. А в нас Медузи, Біхолдери, Гарпії, Мантікори, Дракони. Не рахуючи того, що Мінотаври такі потужні... ну і ви, картохи. Тож Кріганці можуть думати собі що завгодно. Нігон - сила!
- Нігон! Нігон! Нігон!
1.2. Підземелля і троглодити
День 5
- Поки чекаємо, пограємо в гру. Вона називається "Підземлелля та дракони"... - найбільший троглодит в шоломі, зробленому з погнутого людського, розгорнув якусь книжку і робив вигляд, що читає.
- Це щось документальне? - підняв руку Троглодит Урр. - Я думав, ми будемо грати у фентезі, типу "Офіси та оплата комуналки".
- Ми і є фентезі, - буркнув той, що в шоломі. - Я буду майстром Підземелля, а ви героями.
- О, як чудово! - заплескав в долоні, пускаючи списа, Троглодит Бге. - Тобто, це економічна гра про кар'єрне зростання до керівника В'язниці? Можна буде керувати риттям тунелів, доїнням драконів...
- Дракони несуть яйця, - зауважив Троглодит Дрп. - Це гра про звітність по яйцях.
- Я тобі зараз дам по яйцях! Створюємо персонажів.
- Ми безстатеві істоти, - почав був Урр, але отримав пласко списом по голові.
Минуло кілька годин. Майстер Підземелля закінчив пояснювати створення персонажів.
- Отже, ви всі першого рівня. Які класи ви оберете?
- Воїн, зброя спис, - сказав Урр.
- Воїн! Зброя.. спис! - зрадів Бге і впустив древко знов.
- Воїн. Спис, - підкреслив Дрп.
- Йдіть Медузі в тріщину, - важко зітхнув майстер та закрив книгу.
- Агооов, однопочківці! - закричав хтось здалечини, тупцяючи троглодичими лапками. Всі повернулися на крик так, наче могли щось побачити. Але якби могли, то помітили б, що до них наближається червоний та вкритий шпичаками прораб будівництва.
- Я вибив золото та чергу на апгрейд нашої Нори, докопали аж до магми, здається, я засмаг, тепер будемо Пекельні Троглодити! Уря! Всі засмагати!
- Ррр! Иии! Уг, уг! - зібравшись докупи, [3]Троглодити посунули покращуватися. Ображений майстер сидів на камінчику сам.
- Ти, теє, хочеш справді стати Наглядачем? - почувся голос мінотавра Гуннара з-за спини.
- А я зможу їх змусити грати?
- Якщо доживуть.
- Хочу!
- Як тебе звуть?
- Шакті.
1.3. Залучення коштів
Тиждень 2. День 3-5
- Тобі не здається, що розбудова бази затягується? - спитав хтось всередині [39]Троглодитів іншого.
- Не здається. Думати - не наша справа.
- З чого ти так вирішив? - знов звернувся юніт сам до себе.
- Бо ми сидимо на базі, доки Гуннар десь гасає з іншими.
- Ну сорьки, яка в нас швидкість? Ага. А яка в Гарпій? Ага!
- Шо "ага"? Ми - Пекельні! Швидкість 5, так само як і в Медуз, яких Гуннар тягає за собою для прикриття Гарпій. Це все всрані стереотипи, що ми ні до чого не придатні, бо в нас маловживана перевага!
- Цить, хтось скаче, центруйтеся.
На подвір'я печери увірвалася Сефінорот, Чаклунка.
- А ну, смугасті, підйом, треба зібрати трохи ресурсів.
- Війско! Вона привела військо, - зраділи Троглодіти, а в наступну мить їх стало [42].
- Де ж інші? Я нікого не чую, - забубонів оновлений юніт.
- Нащо інші? В мене Знання 12, - скрикнула дзвінко героїня та піднялася схилом до Магічної Гільдії. Вона реготала довго і жадібно, підіймаючи руки назусріч Вортексу Мани.
- Що вона робить? - спитав себе [42]Троглодити, і відповів:
- Оце грибів нанюхаються в печері та регочуть.
- Гайда в путь, - свиснула вояків Сефінорот, в якої мана подвоїлася.
Вони досить довго скакали, бо швидкість та пошук шляхів не входили до сильних сторін героїні.
- Я відчуваю сморід, - потягнули носом [42]. - Ми в склепі, - сказав він собі в собі.
- Так, але не переймайтеся, - Троглодитів охопив вихор, та їхні нижні лапки зробилися дуже прудкими. - Просто тікайте.
- КУДИ?! Чіф, я не бачу нічого, чіф, - зарепетували [42], - тут скелети? Зомбі? Вампіри?
- Блеее, - донеслося здаля.
- В куток, ні, не в цей, - гучно командувала Сефінорот. Щось бахнуло, і потягнуло озоном.
- Блискавка! Вона їх нищить блискавками! Крізь стелю печери та склепу! Сюди, мерщій!
ШИБАХ! Хрусь - зробили скелети.
- Ааа, чіф, куди бігти?! - ледве не гублячи списи, [42]Троглодити металися врізнобіч, бажаючи розділитися. В якусь мить здалося, що повз промайнули Привиди, потім знов зашипів розряд, відчувся різкий запах посеред гниття, і все було скінчено.
- Ось так, і ще мана в запасі. Ходімо, скиглії, знайдемо ще що обібрати.
1.4. Подвиг троглодитів
Тиждень 3. День 1
- От послухай, - всередині [141]Троглодита відбувалася нарада навколо вогнища. - Нас так багато, бо ми заважаємо героям зазвичай. Є потужні Мінотаври, є прудкі Скопікори. Гарпії навіть оті, панкухи в пір'ячку - швидкіть дев'ять! Дев'ять!
- Ну, і Медузи-Королеви, ти їх луску бачив?
[141] замовк, не дивлячись із осудом сам на себе.
- Тобто, сорі, але ми все це якось знаємо?
- Проїхали. Словом, так, хто завгодно б'ється. От ви, [38]Троглодитів, ви до нас чого доєдналися замість битися?
- В пошуках слави та багатств.
- От! І де слава, де багатства?
- Я взагалі не думаю, що мені треба гроші. Наше зарите суспільство скоріше комуністичне. Є поживні гнилі рештки, неосвітлені переплетені тунелі під землею відносно великих тунелів для еліт, тобто ми підземні відносно підземних...
- Троглодит Крлмрс, цить. Нас зневажають!
- Оберігають для останньої битви, я б сказав, бо ми - передній край нападу.
- Ага, тільки найповільніший і фланговий. Бо в нападі Мінотаври.
- До речі, Гуннар приїхав, відсипається.
Тиждень 3. День 2, ранок
Гуннар обережно піднявся, з його міцного торсу сповзли сонні Гарпія та Медуза-Королева, що сопіли обабіч після ночі "відновлення мани".
У вікно В'язниці, що відкривало вид на підземне селище, влетіла ще одна Гарпія з донесенням.
- ...сили Ємврота під орудою Катерини Залізномайтки... можуть бути у Стійківці раніше за нас... Час вирушати.
З Холодотіні вийшов великий учт, позад якого в ногу тупцяли Пекельні Троглодити.
Тиждень 3. День 5
- Якимось чином на мапу проник неврахований герой, - доповідала Гарпія-лейтенант. - Усі сили Світла в цьому регіоні подрібнені, вайлуваті та нерозвинені. А цей... вирізняється.
- Неврахований? Я бачу його вдалечині. В мене три плюси на логістику, закінчимо з цим одним махом.
Коли заграли сурми, і на полі битви спалахнули гексагони, Гуннар трохи примружився при виді Архангелів, яких тут не мало бути.
- Обдрищи мені ратиці, хто це такий? - буркнув герой-мінотавр.
Його супротивник мав вбрання Клірика, але не приховував під каптуром неприємне обличчя. Він здійняв руки до неба в молитві...
- Імплозііііяаааа!!!
[141]Пекельний Троглодит встигли почути, як зникають всі звуки.
- Я... бачу світло, - сказав один.
2.1. Спокуслива пропозиція
День 1
- А ти помітив, що Інферно - це сосиска-паті? - мовив Єретик Калід до свого колеги.
- Що? В нас є чортиці, ну тобто, Демоньячки, - відповів колега Цидар. - Фіона, Багаття, ще інші.
- Ага, а в самих лавах військ? - примружився хитро Калід.
- Типу, розробники гри натякають, що содомія - це пекельний гріх?
- Нетерпимість кінця дев'яностих, вона така.
- Та ні, певне, не продумали, що ти притягуєш проєкції?!
Обидва зітхнули та глянули, як плюскає базальтова рибка в лавовому озері.
- А ось там.. іфрітовий палац поставимо. З іфрітками.
- Ні, то джинки жінки, а іфріти мужики.
- Зачекай, а Майстри Джини... теж мужики.
- Вони повітряні, можуть собі дозволити мінливість.
- А Іфріти, значить, не можуть? Що мінливіше за вогонь? Вогонь - це і є Зміна! Усі революції - вогонь! Навіть в Дьяблі є сукуби різні, в Данжен Кіпері є Домінатрікс, а в нас тут нема Іфріток?! Хоча, я не маю припускати їхній ґендер, попри те, що вони виглядають цисґендерно...
- Тайм-аут, тайм-аут! Ми з гри стику ТИСЯЧОЛІТЬ, не притягуй пізніші сенси тільки тому, що це позачасова класика, що продається в повному зібранні на GOG, і в HD-версії на Стімі.
- Що ти маєш на увазі?
- Що тут має бути легкий застарілий сексизм...
- І однозначні об'єктивовані сукуби та іфритки?
- І однозначні, оце все.
Два демона зітхнули, спостерігаючи, як самотній Гінчак Пекла проїздить на дупі повз озеро лави.
- Давай схопимо якусь Джинію та скораптимо її!
- Це так не працює.
- Але ж ми у фанфіку!
2.2. Пропозиція спокуси
День 3
- Я тут подумав, Цидаре, - Калід гнав свого коня, лишаючи випалені сліди в траві.
- М? - співрозмовник рахував в голові усіх наявних юнітів з жіночою графікою.
- Коли ми беремо скриню з досвідом, там буквально написано, що альтернативою золоту є роздати гроші селянам, і це примножить досвід. А що це за магічні селяни такі завжди, які генерують експу? А можна в них купити експи за золото, яке надходить до скарбниці? Тобто, теоретично, за податки, зібрані з них через Капітолій?
- Ти, звісно, Єретик, але те, що ти кажеш, це вже тягне на масивного чорта.
День 4
Ще якийсь час їхали мовчки.
- Ми, Кріганці, взагалі-то не з цієї планети, - порушив мовчанку Калід. Позад них натужно трюхикали Біси.
- Ти плутаєш зараз сюжетні лінії з рольовою грою "Меч та магія".
- Яка різниця? Там Роланд Залізномайтки, і тут. Так ось, в нас взагалі може бути не дві статі.
- Ще раз: там Кріганці прилетіли з іншої планети, а тут ми релігійна конотація, роздратовано прошипів Цидар.
Біс спотикнувся та ляпнувся в траву. Рогатий демон копнув його під зад, змушуючи підводитися.
- Так тут ми теж, типу, не з пекла наче. Бо під нами є тунелі Нігону, вони б викопали шлях до пекла, - Калід зупинився, бо закінчилися стрілочки ходу.
- Гаразд, ми прилетіли з іншої планети, яка різниця? Я все одно хочу грішити з істотами, які виглядають, як місцеві жінки, а не з тобою, - його колега проїхав далі та звернув вбік.
- Але ж це нелогічно, що ми схожі саме на людей цієї планети, з усього розмаїття рас та видів!
- Може, це така мімікрія? - донеслося здаля. - Я поїхав на північ, бувай!
День 5
Калід наблизився до скрині з монетами. Навколо неї очікувала юрба селян, непомітних із загальної мапи.
- Не знаю, чи я схожий на уособлення гріха пожадливості в цих людях, - мовив до себе Калід, - але щось вони ані тікають, ані тягнуться до мене.
- Шо ви тут, пейзани? - Єретик спішився та відкрив скриню. - Готові спокушатися? Дивіться, золото, я демон, великий грі...
- Та ти будеш роздавати вже, чи нє? Нам в чергу стати чи в натовп кинеш? - стислим голосом мовив кремезний дядько із стрижкою під горщик.
- Ви гірші за Бісів, просто сповіщаю, - відповів Калід та розкидав монети.
2.3. Переосмислення завдання
Тиждень 2. День 2
- Нагадай, що ми тут, ще раз, робимо? Окрім того лісового містечка, де я сподіваюся виховати кількох ельфинь до сукубиць? - почухав підборіддя Калід.
- Взагалі-то, ми маємо... - Цидар тицьнув пальцем в квадратика з прапорцем, розкриваючи інформацію про сценарій, - вбити королеву золотих драконів.
- Шоби шо? - косматий Єретик згорнув сувоя із малюнком оголеної Демоніячки на ймення Багаття, який йому намалювали залякані Ченці під час шмагання їх батогами Нечестивці Прірви.
- Це послабить позиції ельфійських драконів проти підземних драконів та покращить загальну стратегічну ситуацію.
- Ааа, знов якась оповідка на тлі, яка ніяк не впливає на дискретно детерміновану реальність ігроладу?
- В сенсі? - Цидар насупився та приготувався вчергове розвернути коня та полишити свого приятеля. Мавпоподібні [17]Маґоґів пострибали в його бік, передача військ завершилася.
- Мапи все одно написані з визначеними стартовими ресурсами та можливостями, і оці всі дракони-шмакони, скоріше за все, нам на підходах до Стійківця не являться.
- І?
- Буї! Просто їх відсутність буде пояснена оцим нашим завданням, де ми повинні вколошкати якийсь юніт драконів на мапі, який будуть називати "королевою", так?
- Певне? - тепер і другий Єретик почав перейматися.
- Якщо хоча б у "Варкрафті ІІІ" реально треба було знищити іменний юніт, щоб потім його перетворити на крижаного драколіча...
- Воу-воу, спинися вже. Ти користуєшся тим, що ця стратегія не реал-тайм, і можна довго триндіти, доки задрот, який нами грає, пішов варити каву, а також тим, що від демонів очікують, що вони будуть ламати четверту стіну та спілкуватися з глядачами.
Обидва Єретики дивляться на тебе і підморгують синхронно.
- Я розумію, розумію. Просто мені сумно дивитися на те, як наше стереотипне наземне військо з такими собі здатностями повзе підтирати сраку підземним володарям.
- Давай просто довго бігати і качатися перед битвою із драконицею.
- Зачекай, якщо нам відкритий метагеймінг, нащо нам її вбивати?
- А що ще...? НАВІТЬ НЕ ДУМАЙ ПРО ЦЕ!
2.4. Де логіка?
Тиждень 2. День 7
- Ці селяни так радіють, коли ми їм розсипаємо золото із скринь, а це ж Еротійці? Вони що, подуріли?
- До речі, які, в біса, еротійські селяни, коли мають бути ельфи? Ми ж в Ел-Джі.
- Ти хотів сказати, а Ав-Лі.
- Та хоч у Ара-ара, але чому за кожною скринею бігає юрба людських селян, яким треба дати золотих монет за експу? - Калід розпатлав своє схоже на вату біле волосся. Буяння зачіски на потилиці плавно переходило в те ж саме на щоках та підборідді.
- В цьому світі не так вже й багато логіки, правда? І це я не починатиму за тих Нечестивців Прірви, в яких суперздібність працює лише при вбитому цілому юніті союзників! Теж мені! Можна подумати, комусь треба більше Рогатих Демонів! Дивись, млинок!
- Ну млинок, вони тут всюди. Ми туди засилаємо всяких героїв-лошар першого рівня.
- А ти сам заходив? Хоч раз?
- Певне, колись, - Калід почухав роги та оглянув зелений ліс навколо, де серед гілок могли б ховатися ельфи, але гра такого не передбачала. - В іншому житті...
Око розуму явило йому, як він був героєм комп'ютерного гравця, коли зіткнувся з військами Катерини Залізномайтки.
- Тааак, наче, так, заходив.
- Давай повторимо, - Цидар погнав до млинка, позначеного як (Не відвідано), Калід тримався трохи позаду.
- Ось, Ваша Милість, тримайте, - мірошник виніс п'ять самоцвітів, а прихований в будівлі струнний квартет заграв приємну мелодійку.
- Дякую. Але тепер, добродію, подумай: де ти їх взяв?
- Намолов, - розгублено відповів той.
- Намолов. З чого? Ти маєш виробляти муку! Де хоч одне поле?
- Не вбивайте! Завтра я дам вам сірки! - впав навколішки селянин.
- Завтра я тобі дам сірки! Кристалів накрути, як вже ти тут такий... крутій.
Облишивши нещасного на один тигидик, Цидар повернувся до Каліда:
- Бачив? Немає логіки.
Тиждень 3. День 1. Астрологи проголосили тиждень Вовчого Вершника! Кількість цих істот подвоюється!
- О ні, тільки не це, - застогнав Цидар та повернувся на один крок до млинка. Зляканий хазяїн мовчки насипав кристали в торбу.
- Я пройдуся, позбираю їх, - примружився Калід. - Бо в мене випадково сталася Дипломатія після одної Баби-Яги.
2.5. Побічний герой
Тижень 3. День 6
- Не люблю я цих вар'яцтв, - зітхнув Лицар Оррін 3 рівня, маршируючи з загоном [29]Влучників на зустріч із Єретиком Калідом 11 рівня, щоб забрати в того зайві юніти. - Оці всі змішування героїв та військ... це аморально. Тобто, знижує мораль. Взагалі, я маю бути по той бік фронту з моїми людьми. Хто писав цю гру, вони взагалі розуміють значення патріотизму? Чи в них все купляється і все продається?
Похмурі Влучники тупцяли позад. Вони погоджувалися із героєм, але нічого не могли зробити поза механікою гри. Навіть розійтися вільною шеренгою, щоб в них було важче поцілити.
Під час обміну до Орріна перейшли не лише Вовки, а й Троглодити, Ящіролюди, і навіть Скелети. Від цього війська спохмурніли.
"Якби ж в мене було Лідерство - я б міг втовкмачити їм, як співпрацювати!" засмучено думав ввечері біля багаття Лицар. Та його на прокачку не планували.
День 7
- Так, це якась алхімічна лабораторія в чорта на рогах, - зіхнув Оррін. - Кому вона вже потрібна в кінці рівня? Агов, алхіміку! Ти тепер під бежевим прапором.
Алхімік знизав плечима та заходився варити ртуть, як борщ.
Неподалік від лабораторії проглянув замок. До нього якраз вистачало зелених стрілочок, і, поправивши шолома, Лицар повів війска у безсенсову атаку.
Заграли сурми, вежі замку відпрацьовували по військах.
- Задача Влучників, - пробурмотів Оррін, - в тому, щоб помирати, доки не впаде брама замку, і туди увірвуться Вершники Вовків і всіх пошматують.
А брама все не піддавалася. [5]Троглодитів підійшли та потикали її списами, за що були обстріляні. Знов вежі зменшили кількість Влучників. Хтось пропустив хід, бо його налякали власні Скелети.
- Навіщо це?... - Оррін махнув рукою в перчатці, коли камінь з балісти виніс дерево брами - і Вершники із завиванням увірвалися всередину, догризаючи кволу оборону. Замок був Еротійський.
- Я... не розумію, чого навчає ця гра? - до засмученого Лицаря прямувала поштова птаха.
"Основні сили попрямували до печери Королеви Золотих Драконів."
- Невже не можна було без нас обійтись?
2.6. Кохання за межами розумного
Тиждень 4. День 5
- Ти точно не збираєшся робити це по-нормальному? - скривився Цидар. Вони вже обчистили бічні відроги печери, влаштувавши винищення гарних зелених драконів, лишилася тільки основна ціль. - Я про що: вона не в настрої для такого... після всього.
- Я збираюся зробити це саме так, - Калід розправив букета з квітів з ельфійської галявини та вдихнув його аромат. Пахло сіркою та сциками Цербера. - Коли вже встиг?
- Наші цуцики дуже нервують через Маґоґів, хіба не знав? Вони рвуться в атаку, щоб закусати ворогів в усі три голови, а тут прилітає вогняна сфера, і всім гаплик, і в кого вона летіла, і нашим собаням.
- Все забуваю, що вони не вогнетривкі, - закотив очі Калід.
- Тож давай так: якщо твоє залицяння не вийде, то я просто підвалю зі своїми [20]Іфрітами і кастую Армагеддон.
- Та вона там сама! Са-ма! Три сотні хітпойнтів чи щось таке.
Єретик причепурився ще раз. Повелителі Прірви з канчуками перезирнулися хтиво. Рогаті Демони висолопили язика та пустили гарячу слину. Цербери сіли на дупи та поїхали вперед злагоджено.
- Хлопці, ви тут геть подуріли? - звідкилясь виїхала Багаття, очі полум'яні, ріжки гостренькі. За нею трюхикали натужно [369]Бісів. - Ще трохи повимахуєтеся, та великий темний володар вирішить, що на Стійківець піде не з нашою славетною армією, а з тими нікчемами з каналізації.
- Дорогееенька, - протягнув, розпливаючись у щербатій посмішці, Калід. - Невже ти не зрозуміла? Це і є воля темного володаря: не обирати нас. Тому я намагаюся розвалити континуум та через мета-розлом вийти назовні та достукатися до нього чи до неї.
- Ясно. Ти вдарився головою об сталагміта.
- Сталагміти знизу ростуть, ти мала на увазі сталктита.
- Значить, об одного вдарився, а на інший сів, - скипіла Демоніячка. - Мало того, що ви забрали собі всю передову магію, чорти, так...!
Цидар поїхав напереріз Багаття та обійняв її за плечі.
- Ходімо, ходімо, навчу тебе чаклувати Армагеддон, а він тут хай тикається. Я все одно не хочу нічого про це знати.
Коли нарешті вони поїхали, Єретик повернувся до війська та попросив почекати на кілька кроків позаду.
- О, прегарна, - почав був залицяльник, але доки згадував ім'я пасії, заграли сурми.
3.1 Вирішальний підкоп
Місяць 1, тиждень 1, день 1
- Що-що він зробив? - зареготав мінотавр Гуннар, гладячи лускатий хвіст коханки-Медузи.
- Залицявся до золотої дракониці, а вона на нього напала, - просичала на вухо та, уникаючи контакту очей. Їй не потрібно було, щоб полководець скам'янів весь, а в потрібних місцях він обходився своїми здатностями.
- Аха-ха, і тоді темний повелитель обрав нас для нападу на Стійківець! В усьому треба мати міру та зваженість, порахувати до останньої монетки витрати - і тримати емоції... під контролем.
- Люблю, коли ти такий... - оповила його хвостом Медуза.
- Що значить "коли"? Я завжди такий, - насупився Гуннар. Сцену кохання перервала Гарпія з донесенням. Жінка-змія ревниво відвернулася, щоб не скам'янити суперницю, великі груди якої вивалювалися з броньованого декольте.
- Катерина Залізномайтки веде підкріплення, і буде тут не більше, ніж за чотири місяці, - прокаркала перната вісниця.
- Додракона часу, - промугикав Гуннар та відіслав Гарпію. Та коли повернувся до Медузи, тої вже на ліжку не було.
День 2
Гарпії гніздилися. Почувся шурхіт лускатого хвоста.
- Не важко з такою аеродинамікою в повітрі маневрувати? - Медуза вказала на середню частину птахожінки.
- Які родимки? А, дякую, гарні. Ні, не заважають, - Гарпія відволічено перескочила на іншу гілку. Розгнівана змія розвернулася та наповзла на щось, що вона інстинктивно охопила хвостом та стиснула.
- Сильніше, мамко, - захрипів Троглодит.
- Що?! - вишкіривши гострі зуби, Медуза спрямувала на нього вбивчий погляд.
- В мене немає очей, я не можу скам'яніти. А так, душіть ще.
- Фу, геть від мене, збоченець! - Медуза кинула жертву.
День 5
Сефінорот виїхала з печери, уводячи із собою Гарпій за наказом темного повелителя.
- Значить, хтось із лускатих дівчат Гуннара приревнував, - пирскнула вона. - Що далі? Знайде собі Нагу, і вони будуть битися шаблі проти стріл?
Небом пролетів золотий дракон, верхи на якому сидів рогатий Єретик та весело реготав. Раптом тканина реальності пішла тріщинами, крізь блакить проступла темна ніч із барвистими зірками, та обидва зникли.
- Невже це правда? - Чаклунка підібрала щелепу.
3.2. Дивна бздура Гуннара
Тиждень 2, день 2
Гуннар нервував, і замість спальні пішов до Каплиці Застиглих голосів.
- Сьогодні мені буде потрібно більше розради, - пробурмотів він і натиснув на кнопку "Винайняти всіх". Назустріч, поблискуючи золотими бюст'є, виповзли [6]Королев-Медуз. Гуннар церемонно причинив та замкнув за собою візерунчасті двері. Він не побачив та не почув, як у пітьмах печерного коридору прошелестів ще один хвіст, розгнівано потріскуючи навершям.
День 3
- А що ми, взагалі, шукаємо? Нас тут семеро, за виключенням Гуннара, - Мінотавр Темногроз поглянув у кришталеву кулю, де мерехтіло обличчя Сефінорот.
- Дорогу на Стійківець, та всі можливі підкріплення. Еротійці мають в цьому регіоні кілька замків, і ще застави Ав-Лі, а в нас лише занедбана пекельна брама та рідна В'язниця.
- Масою не візьмеш. Слухай, Чаклунко, а чому він тут шле наказ знайти Вежу чарівників?
- Не знаю, але підозрюю, що і вона тут є. Ми недалеко від Брокарди. Ці краї "фіолетових дзвіночків", самопоглинені в милуванні та витонченості... Як мене бісить слабкість надземних магів! Шкода, що ми не можемо атакувати не нікчемний Стійківець, а Целесту!
- Тут якась загадка, - ігноруючи її грубо, бурмотів Темногроз. Сефінорот зітхнула презирливо та увірвала зв'язок. Включився Оррін.
- Пане, тут є вежа, але вона якась базова.
- Базована? Не чую.
- Та ні, базова.
Мінотавр оглянув у кулю жмуток несміливих башт - справді, початковий розвиток. Він потер кулю, викликаючи Гуннара. Перше, що він побачив, були вкриті бронзовою лускою "сідниці", тобто, вигин хвоста Медузи.
- Я не знаю, нащо тобі та Вежа, коли в нас своїх заклять чимало, але...
- Зажди! - закрехтав інший мінотавр за кадром. - Потім... поговоримо.
- Фу, - скривився Темногроз, вимикаючи зв'язок. Між його рогів блискавичило. - В мить нашого тріумфу...
3.3. "Забери Медуз"
Тиждень 2, День 6
Лицар Оррін спостерігав за тим, як швидко суне на нього армія Підземелля. За його спиною стояла ще більша, що складалася із стандартних Еротійських підрозділів.
- Гуннар, - зробив він невтішний висновок. - Боже, чому я не можу повстати проти ігрової механіки та увести своїх людей до Стійківця, і там возз'єднатися з армією Королеви Катерини? Яка мораль в цій грі, що можна просто прийти до поселення та зібрати всіх оборонців, навіть святих Архангелів, та пустити їх проти своїх? Одна радість, що так само можна і винайняти їхні війска... але, ну, серйозно?
Він ще раз сумно оглянув учт, яким можна було б рознести кволий швидкісний загін мінотавра.
- Орріне, забери Медуз, - гаркнув Гуннар, під'їхавши. - Власне, давай мені всіх з найкращими показниками. Але Медузи йдуть до тебе.
Зміївни поповзли слухняно в інше підпорядкування. Лицареві здалося, що одна з них виглядала невдоволеною.
- Як там Вежа?
- Ресурсів немає. Все забирає главк.
- Околиці всі обчистили?
- Всі, окрім Банку Наг.
Очі Мінотавра спалахнули, коли він подвернув голову до сіруватого куполу, що стирчав над лісочком.
Сумні Алебардщики вибили двері, Грифони увірвались всередину першими, війська стали колом посеред зали. Потрісканими плитами з-за поруйнованих колон сповзалися Наги та Королеви-Наги. Засвистіли шаблі в множинних руках, воїтельки підіймалися високо на своїх хвостах, великі, потужні, вони рубали голови та тіла.
- І ось це вони пишуть як "Нанесли 128 пошкодження"? - захоплено зітхнув Гуннар, спостерігаючи скраєчку поля битви. Одна Королева-Нага особливо привернула його увагу, бо билася швидше за інших. Блискавичні рухи, нещасні еротійці навіть не розуміли, що їх косить.
Та кількість перемогла якість, і ця воїтелька лишилася сама.
- Стійте! Не чіпайте її. Вона моя, - порушуючи логіку світу, Мінотавр увійшов до банку. - Віддай нам скарби та я не просто дозволю тобі жити.
- Чого ти хочеш? - зміївна тримала шаблі напоготові.
- Тут є Вежа, оселишся там, плодитимеш ще нагів для війська.
- Ти ж підземний Повелитель, - скривилася та.
- То й що? Ви любите скарби, в нас є скарби. Що вам дасть Брокарда?
Нага непевно опустила зброю.
- Ходи зі мною, і будеш не лише королевою цього... банку. Ти будеш королевою Еротії!
3.4. Засірчане Інферно
Тиждень 3, день 4
Випадково винайнятий в позаминулому сценарії Демоніак проходився залами полум'яного палацу.
- Це тобі не Облівіон, - бурчав він невдоволено. Раптом він зупинився перед однією картиною. Вона зображувала королеву Катерину Залізномайтки в обладунку, але без майтків. І розвернутою сідницями до глядача. Придивившись, диявол побачив, що в зображенні є отвір.
- Цікаво, - вишкірився він.
- Тобі цікаво? Ти і посидь тут! - писклявий голос Фаміліара донісся з того боку.
- Тьху ти!... - відскочив Демоніак та пішов геть, заклавши руки за спину. Позад нього пройшов напружений Лорд Ями, нервово цвьохкаючи канчуком.
День 5
- Чесно кажучи, я не знаю, про що звітувати в Нігон. Вони не бачать тут перспектив розвитку. На Стійківець підуть з військом зрадників, набраних по всіх усюдах тут.
- Тобто, грошей нам не бачити? - рядовий демон поклав голову на руки. - Як і покращень.
- Ні, все золото йде на скупляння військ, які можна збирати в цілісну армію. Ці Повелителі такі собі лідери, напхають різних істот в одне військо, то падає мораль. Тож хочуть зібрати повністю еротійців та трохи своїх підземних.
- А що ж нам? Доїти на ртуть лабораторії?
- Ну, можу запропонувати ще один портрет Катерини Залізномайтки намалювати, - герой фиркнув димом.
- Гегеге, о, до речі, ти чув, що Калід шпекається з драконицею?
- Це як? Ми ж в дитячій грі, буквально.
- Це ме-мета-концепція...
- Складні ти слова знаєш, як для юніта без спецздібностей.
- Так, я знаю слова, - підняв пазурястого пальця демон. - Але я ні в біса не тямлю, що вони значать!
День 7
Від стелі відпадала плитка із засохлої лави. Стурбований Фаміліар в окулярах стрибав, роблячи помітки в нотатнику. В усьому замку було порожньо, ані Цербера - усіх вигріб тиловий герой.
- Хоч завтра буде поповнення, буде, з ким поговорити. Тисячу... тисячу золота жлобяться підкинути на приріст вісім Фаміліарів на тиждень... сіркою бздить та ртуть википає.
- Агоов, де ти ходиш? - долинув крик з-за рогу. Виявляється, в Інферно залишився ще один демон. - А ну, лізь за картину!
3.5. Сефінротовий маневр
Місяць 2, Тиждень 2, День 4
- Я втомилася... - Чаклунка розправила обов'язкові привабливі верхові лосини пристрасно-синього кольору та потягнулася плечима, дивлячися на мапу, на якій вже лишилося так мало туману війни. - Ми все збираємо та витрачаємо війська. Генерал Кендел, наш ворог, сидить та копичить війська в Стійківці, і за два тижні в нас віртуально прибуває армія самої Королеви Катерини з її блискучими залізними майтками на чолі. Час вигравати.
- Га? Шо? - Мінотавр-вартовий, що заснув, опираючись на свою сокиру, підхопився і став струнко.
- В нас мало часу, кажу. Складність невелика, але верховний захопився розвитком усіх замків поспіль, Гуннар вирішує свої вільні погляди на кохання...
В небі пролетів золотий дракон з вершником.
- ...ще й цей досі гасає, - зітхнула Сефінрот. - Рушаймо, Стійківець має бути ондечки за тим гарнізоном.
День 6
- Звідси поведу я, - Гуннар, що десь надибав Міжвимірні Двері, зустрів Чаклунку після битви по той бік гарнізону. - Віддавай найкращих, піду брати замок.
- Це моя битва, бо я - незаконнонароджена донька короля Грифоняче Серце, - зашипіла Сефінрот.
- Йой-йой, я, звісно, люблю змій, але в тебе не виходить, - глухо захихотів мінотавр-Повелитель. - Нагадую, що в мене вищі бойові показники, а магії тут вистачить і першого рівня.
- Нагайні своїй втиратимеш! - гаркнула дама.
- Шшшшо? - зловісно затріщала за спиною в Гуннара одна з медуз, за нею хором додалися інші. Мінотавр звузив очі від гніву.
- Я - Підземний Повелитель. Династія Грифоняче Серце має перерватися, а не змінити королеву. Моє завдання - захопити та утримувати Стійківець. Твоє завдання - срати кристалами щодня.
- АХ ТИ Ж ПОТОРОЧ РОГАТА! - Чаклунка розчахнула Книгу Заклять.
- Ворог - там, - тицьнув пальцем у випадковому напрямку [201]Пекельний Троглодит. Всі подивилися туди і побачили охоплене вогнем розваг Інферно.
- Ну, це схоже на кремль, але ми беремо Стійківець, спокійно зауважив Гуннар, забрав війська та чкурнув в бій. Ображена Сефінрот вирушила до Академії Бойових Мистецтв поблизу.
День 7
- Тоооо, що будемо робити, зважаючи на те, що генерал Кендел надрав бичий зад нашому великому полководцю? - іронічно посміхаючись, чаклунка оглянула [4]Елементалів Землі та [16]Маґоґів, яких залишив їй Гуннар. - В нас немає запасної великої армії. Верховний, перезапуск сценарію?
З-під землі щось невиразно пробурмотіло. Чаклунка розбила табір та дозволила невгамовним демонам роззути себе та масажувати ноги.
Вночі, коли для ворога настав перший день нового тижня, сам генерал раптом вийшов зібрати панщину з млинка.
Тиждень 3, День 1
- Дорога на Стійківець вільна, ге? - гугняво мовив Елементаль, підходячи вранці до командирського шатра.
Сефінрот підхопилася, давши п'яткою в носа захопленому Маґоґу, який так і не заснув, дорвавшись до її ніг. Натягуючи ботфорти, вона не могла стримати посмішки.
- Там лише загон Списоносців, хутчіш!
- Ми... потім... підійдемо, - не встигаючи за демонами, помахали руками елементалі.
На очах в ошелешеного війська еротійців, над Стійківцем замайорів прапор Нігону.
- А що, так можна було? - впустив фламберга [12]Архангелів.
В небі пролетів золотий дракон, з якого з криком впав Калід.
