Напевно ви вже багато разів чули, який перший “Half-Life” був проривний для свого часу. Як у цій грі ідеальне переплилися між собою багато різних механік та фантастичний сюжет. Проте не “Халфою” стрілянки єдині в плані революцій, та й гра від Valve насправді не була першою у цій своїй ігроладній суміші.
Перегравши у кілька старих шутерів на ноуті під час відключеннь світла влітку 2024-го я прийшов до досить цікавої ідеї – зробити підбірку революційних для свого часу стрілянок, у які непогано можна пограти навіть сьогодні!
Red Faction (2001)
Перша частина серії “Red Faction” є дійсно проривною грою для свого часу. Вона була розроблена відомою по своїй серії “Saints Row” студією Volition та релізнулася в 2001 році на PlayStation 2 та ПК.
За сюжетом гри головний герой на ім’я Паркер, влаштовується у компані Ultor в якості шахтаря на планеті Марс через захоплення планетою, та великим обіцянками зі сторони компанії. Проте насправді все виявилося підставою, бо умови праці на Марсі можна порівняти буквально з якимось концтабором. За шість місяців праці герой побачив на власні очі жахливе відношення охоронців до шахтарів та смерті інших від якоїсь незрозумілої хвороби. Окрім цього в колонії пішли чутки про загадкову групу повстанців під назвою Червона Фракція.
Останньою краплею для Паркера стала суперечка між його колегою та охоронцем, після якої першого застрелюють. З цього моменту почалася Перша Марсіанська Революція – повстання Червоної Фракції, проти компанії Ultor.
Головною особливістю “Red Faction” є можливість знищувати частини локацій за допомогою вибухівки: ви без проблем можете проробити величезну діру у підлозі та глибокий тонель у стіні. Ця фішка буде використовуватися не тільки задля розваги гравця, а й для пошуку додаткової амуніції, прогресії рівнями та створенням шорткатів на локаціях. І при цьому візуально все це діло виглядає досить таки прикольно, навіть на PlayStation 2.
Проте якщо абстрагуватися від системи деформації оточення, ми можемо помітити, що “Red Faction” – це досить таки пристойний шутер, з деякими елементами immersive sim та непоганим левел-дизайном. Тут ви відвідаєте марсіанські шахти, постелсите, а потім прорашите через небезпечний комплекс компанії Ultor, потрапите на поверхню Марса та навіть прогуляєтеся космічною станцією на орбіті планети.
Також у грі є кілька секцій, де ви будете бігати не на власних двох, а плавати підводними тунелями на субмарині, їздити по печерам на великому бурі, та гнати по поверхні на броньованому й озброєному марсоході.
Вбивати ворогів тут ви будете великою кількістю різноманітної зброї, яку щоправда у вас неодноразово відбирають за час гри (за моїм відчуттям разів чотири-п’ять). Стрільба у “Red Faction” відчувається приємно, а непогана для свого року графіка не дуже щоб ріже очі. Вухам буде теж по кайфу, через присутність хорошого звукового супроводу, серед якого я можу виділити атомсферний та качовий саундтрек.
Ну і окрім графіки тут в цілому наявний прикольний візуальний стиль та вайб, які, на мій превеликий жаль, значно змінилися у сиквелі, та ще більше у триквелі й квадриквелі.
Коротше кажучи, рекомендую зацінити першу “Red Faction”, бо це дійсно хороша гра, але готуйтеся до деякої фрустрації від останніх рівнів та двох битв з босами, які тут також присутні.
Трилогія Marathon (1994-1996)
Якщо на початку цього довгочиту чи відео у вас з’явилося таке питання – а яка ж гра, що містила у собі ті поєднання механік, які приписують “Half-Life”, була першою? Ну, зараз дізнаєтеся!
І хочу наголосити на тому, що я не хейтер шутера від Valve. Його перша частина назавжди залишиться у моєму сердечку як офігезний приклад науково-фантастичної стрілянки та найкраща гра у серії про бойового фізика-ядерника.
Трилогія “Marathon” є ексклюзивними для еплівського Macintosh фантастичними шутерами, у яких ви берете під контроль охоронця однойменного космічного корабля “Marathon”, що прилетів у далеку зоряну систему Тау Кита, щоб колонізувати одну з її планет. Корабель захоплює раса інопланетян під назвою “Pfhor”, і саме вони є головними ворогами в оригінальних трьох частинах “Marathon”.
В першій частині ви повинні звільнити корабель від загарбників, переміщуючись між “Маратоном” та пфорівським судном. А ось вже в наступних частинах дія переноситься на поверхню різних планет і не тільки.
Якщо дивитися поверхнево на ці ігри, то цілком можна припустити, що вони схожі на оригінальну дилогію “Doom", проте це не так, і маратонівська трилогія є набагато проривнішою за пекельні стрілянки від ID Software. Як мінімум у ній були присутні деякі фішки, які наприклад приписують оригінальному “Half-Life”! Серед них: поєднання шутеру, головоломки та платформера; кілька типів стрільби у однієї зброї та поповнення життів й броні через спеціальні щитки.
У трилогії від Bungie ваш арсенал є досить різноманітним: це пістолет, кулаки, автомат з гранатометом, вогнемет тощо. І, до речі, “Marathon” – це один з перших шутерів, де ви маєте можливість тримати в руках дві зброї одночасно, а також де керування камерою здійснюється саме мишкою.
Ну і на відміну від більшості тогочасних шутерів, у “Marathon” дуже важливу роль грає саме сюжет, який тут подається через комп'ютерні термінали, у яких ви будете зачитувати як монологи штучних інтелектів космічного корабля, і не тільки; так і різного роду лорну інформацію про світ ігор, який тут дійсно цікавий та глибокий (це ж Bungie врешті решт).
І саме оце дослідження інформації через термінали та інструктажі щодо ваших цілей з боку ШІ додають значної глибини до цієї трилогії фантастичних шутерів – бо тут ігролад дійсно переплітається з історією. І з кожною частиною масштаб та епічність сюжету будуть прогресувати та в третій частині дійдуть до таких нереальних поворотів та вкидів лору, що навіть сам Крістофер Нолан після всього цього дійства захоче міцно закурити.
Ще з цікавих саме технічних моментів можна виділити той факт, що в оригінальних іграх серії "Marathon" ви могли дивитися й стріляти не тільки вліво та вправо, а й вгору та вниз. Деяка зброя навіть потребувала піднімати камеру трохи вище для стрільби, бо її снаряди мали вагу, як наприклад гранатомет (за допомогою нього, до речі, можна було робити rocket jump, який був тут присутній ще до випуску першого “Quake”).
Коротше кажучи, класична трилогія “Marathon” – є дуже проривними іграми для свого часу. І якщо вам захотілося у них пограти, то усі три частині доступні до безкоштовного скачування у Steam, мають підтримку ачівок та навіть ґеймпадів.
Ну і як ви напевно усі чули, Bungie працюють над новою ітерацією в цій серії ігор, яка виконана у жанрі extraction-shooter, і яку я дійсно дуже чекав.
Але, знаєте, після усіх цих скандалів з плагіатом та відгуків гравців на бету, я краще знову перепройду першу частину, або ж буду чекати на набагато цікавіший особисто для мене “Arc Raiders”. До речі, можете глянути наш з пацанами огляд на його технічний тест.
Return to Castle Wolfenstein (2001)
В один рік з “Red Faction” релізнувся й інший класний шутер під назвою “Return to Castle Wolfenstein”, чергова ітерація у відомій серії від Id Software, яку, щоправда, на цей раз розробляла не вона, а Gray Matter Interactive, відома своїм брутальним шутером “Kingpin: Life of Crime”.
Нова частина “Wolfenstein” вкотре дає гравцям в ролі Бі-Джея Бласковіца виносити нацистських вояк, але вже не тільки у замку Вольфенштайн, а й на різноманітних базах, комплексах, лабораторіях та навіть древніх гробницях.
“Return to Castle Wolfenstein” стала ще менш приземленою, порівняно з попередніми частинами, бо тут ми воємо не тільки з нацистами-людьми, а й з різного роду окультними створіннями та навіть довбаними кіборгами-мутантами.
В плані ігроладу це добротний такий шутер, щоправда дещо гардкорний. Для когось це буде плюсом, а для когось не дуже. Рівні тут зроблені прям реально класно для 2001 року та є досить великі за своїм розміром.
Частина локацій є відкритою та здебільшого розміщена на природі, інша ж – є коридорною та дещо заплутаною. Деякі з цих рівнів-лабіринтів можна назвати такими собі міні-метроїдваніями, де ви будете відкривати різні двері, шорткати, виконувати певні цілі місії, шукати добре заховані секретні зони з усілякими ніштяками, та звичайно ж виносити досить розумних ворогів.
Ростер недругів тут різноманітний – це: різнокласові СС-івці, зброя та кількість броні у яких значно відрізняється одне від одного; оживші мерці, одні з котрих б’ють вас холодною зброєю, інші ж можуть навіть підпалити дупу Бласковіца вогнем; мутанти або ж супер-солдати створені в нацистських лабораторіях; та навіть довбані зомбаки.
Арсенал головного героя також немаленький – тут у нас наявно кілька видів пістолетів, автоматів, снайперок, гранат, карабінів, і все, як у тих ж самих перших “Call of Duty”, є в американському та німецькому варіантах. Зброя тут стріляє приємно й смачно, а анімації перезарядки – це тупо ASMR для моїх очей та вух. І щодо останнього, то саундтрек тут також прикольний.
Любителів скрадання теж не обділили, бо ми завжди маємо з собою у інвентарі ніж, а також деякий вогнепал тут має глушник. Cтелсова система для свого року випуску в цілому зроблена досить непогано, і частина рівнів значно на неї опирається.
Як на мене, “Return to Castle Wolfenstein” – це одна з найбільш графонистих ігор для свого року випуску. Зроблений на рушії Id Tech 3 шутер міг порадувати ваше око непоганими текстурами, різними ефектами свічення, та навіть туманом над підлогою у катакомбах гробниць та замку Вольфенштайн.
Добротним та різноманітним тут був як сам левел-дизайн, так і архітектура рівнів, які в деяких моментах були дійсно приземленими й реалістичними, а в деяких – футуристичними, містичними та навіть, чорт забирай, горорними, якщо чесно. І кожна локація цього шутеру може вас дійсно чимось здивувати та порадувати, і особисто я не помітив, що під кінець гри рівні стали простішими та менш проробленими.
Особисто я прям реально рекомендую вам пограти в “Return to Castle Wolfenstein”, якщо ви цього ще не встигли зробити, бо як на мене – це дійсно добре зроблена гра та маст-гев для любителів шутерів, а особливо фанатів серії “Wolfenstein”. І рекомендую грати саме в глобальний мод “RealRTCW”, який перебалансовує гру, покращує графіку, звук, додає стімовські ачівки та навіть має українську текстову локалізацію!
Tron 2.0 (2003)
Ну і на фінал цього я відео я залишив дійсно крутезну та напевно маловідому в нас гру, яка позиціонує себе я сиквел до культового науково-фантастичного фільму “Трон” 1982 року.
Скоріш за все для вас більш відомим буде його кіно-продовження “Трон: Спадок”, яке, на жаль, заретконило усе те, що ми побачили у “Tron 2.0”. І, знаєте, це дійсно сумно, бо в грі 2003 року наявний дійсно прикольний сюжет, ігролад та сам візуальний стиль локацій та персонажів.
“Tron 2.0” був розроблений нещодавно закритою студією Monolith Productions, яка може бути вам відомою за серією шутерів “No One Lives Forever” та “F.E.A.R.”. Релізнувся сиквел “Tron’а” на ПК та оригінальний XBOX. І як на мене, це була одна з найграфонистіших, якщо не найграфонистіша гра свого року випуску, але про це трохи пізніше.
За сюжетом гри, головний герой на ім’я Джет, який є сином Алана Бредлі, персонажа з оригінального фільму, не по власній волі стає оцифрованим та потрапляє у Комп’ютерний світ, населений різними програмами та скриптами, які тут виглядають мов живі люди.
Оцифрування Джета було ініційноване штучним інтелектом ENCOM Ма3а, яка помітила, що на сервери компанії Алана проник загадковий комп’ютерний вірус, який почав заражати все на своєму шляху. Єдиним способом боротьби з вірусом для неї була відправка до Системи Бредлі-молодшого.
Паралельно з цим Бредлі-старшого викрадають працівники компанії-конкурента fCon – з ціллю вивідати у чоловіка алгоритми для оцифрування й переміщення людей у Комп’ютерну систему. Тож по мірі проходження “Tron 2.0” Джету доведеться перемогти комп’ютерний вірус та врятувати власного батька.
Ігроладно “TRON 2.0” представляє з себе шутер від першої особи, з елементами стелсу та навіть RPG. Тут нам доведеться бігати по ігровим рівням, що представляють з себе певні частини серверів компанії ENCOM; потрапити в мережу Інтернет та навіть на чийсь КПК, який доведеться перевантажити різними програмами задля прогресії сюжетом.
По локаціям розкидано багато спеціальних інформаційних кубів, з яких нам доведеться викачувати як апгрейди-підпрограми для головного героя (які покращують його певні стати та можливості), так і різні е-мейли, з яких ми можемо дізнатися про події, які паралельно з нашим проходженням відбуваються в реальному світі.
Арсенал тут непоганий та складається з різних режимів бойового диска Джета, так і кількох видів ближньої й дальньої зброї.
Ну і звичайно ж тут ви зможете покататися на іконічних світлових байках, борючись за життя головного героя.
У “Tron 2.0” присутньою багато комп'ютерного та інтернетного гумору, одним з прикладів якого є снайперська гвинтівка, яка буквально називається L.O.L. Та й в цілому – це дуже класний шутер від першої особи, який заслуговує нормального ремастеру на усі сучасні ігрові платформи.
В ньому навіть можна не міняти графіку, бо ця гра виглядає цілком пристойно навіть сьогодні – все завдяки унікальному візуалу. Проте, я все ж таки рекомендував би вам поставити мод “Tron 2.0: Killer App Mod”, що додає в гру підтримку широкоформатних моніторів та в цілому заставляє її краще працювати на сучасних системах.
Тож якщо ви, так само як і я, з неочікуванням чекаєте на новий фільм у франшизі – “Трон: Арес” – та думаєте, як скоротити час до його виходу: можете пограти в цей underrated gem з 2000-х.
До речі щодо цих самих gem’ів – а який з шутерів 90-х та 2000-х до вподоби саме вам? І якщо я не згадав його в цій підбірці, то чи хотіли б ви побачити продовження цього відео вже про інші ретро-стрілянки? Пишіть ваші відповіді у коментарях, я їх обов'язково прочитаю.
