Панно!
Я надмірно радий Вашими відповідями на мої листи!
Сьогодні, я наміряюся проповісти дещо.
Було це десь на днях.
Сиджучи біля вікна, смакуючи, чорну, мов нічна пітьма гущу, зволікав відблиск місяця.
İ в мить, обабіч розлетілися пташки, злякавшись коней тягнучих карету.
Перевівши погляд з останнього на небо: куйовдились хмарки - буде шторм. Тоді, свідомість ринула в невідомість.
З вами, Панно, ми не бачимось роками, хоч і знайомі зо дві доби.
В мить, дозволивши собі забути, усмішку, в котру був закоханий колись.
Навіть, блискавично промайнула дума, аби не писати вам листа, щоби біль той вгамувать.
Тай, дійсно було діло, що звинувачував себе за теє.
Ні! Як ви й просили, на ешафот себе не вів!
Далебі, був вже майже підійшов, тай у спину хтось штовхав, мовляв: " іди давай, чого стоїш?".
нічого по ділу так і не сказав. Лише дурні намлів...
можливо, останнім сей лист буде.
Обіцяйте, що побачимося знову, і неважливо ким!
Вибачте, відповідальність всю кладу на вас.
Так, Ви ж уже казали, але все ж...
Головне - не поспішайте.
Просто, думки розходяться у нас.
написано: 22.03.2021
перекладено з кацапської: 25.11.2023
