твоє ім’я гарячково обпікає губи
з них от-от поллється солодка вишнева кров
вмить заполонить усю мою тьмяну кімнату
і лишить по собі липкі холодні стіни
я нескінченно тулитимусь до холодних липких стін
бо мені ж так треба до когось тулитися
мені так треба бути коханою залюбленою і бажаною
хоча насправді достатньо бути твоєю
від бажання тебе повіки повільно злипатимуться
ледь жервіюча іскра в очах
котру і зараз видно лиш на яскравому сонці
вже скоро полегшено погасне
я б воліла згаснути одразу
як думалось в каламутному дитинстві
померти і нарешті потрапити в рай
бо може там будеш ти
як тебе може не бути в раю
адже рай - уособлення безмежного безумовного щастя
а його не може бути без тебе
хоча і з тобою його не було
але це тимчасові погодні умови
нам завжди псувала усе погода
і твої джинси з необережно залишеними квитками
та я давно тобі пробачила
надто вже рідна мені холодна липка кров на стінах
я все ще злюся коли згадую твоє волосся
бо ти давав іншим його торкатися
хіба ти не знав, що я хочу його лише собі?
мабуть заплутався в списку твого, яке я хочу собі
як у волоссі
я б не плуталась у тебе під ногами
хоча мене у цьому винуватять усі судіди у кімнаті
з липкими холодними стінами
я б дивилась на тебе з кутка
боючись поворухнутися
страшно що повітря від мого подиху
зрушиться
і зруйнує чергову ілюзію тебе
як у моїх снах де ти тільки марево
а я все одно щоразу вірю
і хочу тебе обійняти
неможливо обійняти марево
яке б рідне воно не було
бо кров на шкірі липка і холодна
а привиди такого не люблять
як ти
мене
не
любиш
