ти береш мою руку в свою велику теплу долоню
твій голос тремтить поки ти намагаєшся словами висловити несловесне
я уважно дивлюсь в твоє обличчя знаючи
що кину байдуже «все нормально» у відповідь
що б ти не сказав
одного дня ти обіймаєш мене і гладиш моє волосся
ти привіз шоколаду і зробив мені чаю
іншого владно кладеш руку мені на шию поки цілуєш
і тримаєш мої руки за спиною дивлячись на нас в дзеркало
ти ховаєш свої почуття якомога глибше
чи то пак їх ховає маленький хлопчик в тобі
якого вчили бути мужнім
з нас двох, боюсь, я виявилась набагато сильнішою
можливо не варто було це перетворювати в змагання
я однаково лишилась в програші
з випаленими нервовими клітинами і
не більше не менше
в друзки потрощеним серцем
я жертовно давала тобі сотні шансів знаючи
що я завжди буду невідворотно дорослішою
з усіма з кожним-першим перехожим я готова на це
але як хотілося бути беззахисною з тобою
у мене направду не лишилось нічого за спиною
усі досягнення стосунки нескінченні амбіції
усе моє до нудоти буденне життя і речі в які я вкладаю way to much
не варті секунди погляду в твої по-неземному глибокі очі
ніщо не варте клятого папірця з виведеними тобою літерами
я напам‘ять вивчила твій почерк і ту дурну формулу
середнє
сука
гармонійне
