Автор: Sushant Singh
Коли минулого місяця Нарендра Моді виграв третій термін на посаді прем'єр-міністра Індії, його привітали всі провідні світові лідери. За винятком одного. Сі Цзіньпін, президент Китаю і генеральний секретар Комуністичної партії, не надіслав привітання індійському лідеру, з яким він зустрічався понад 20 разів за останнє десятиліття. У 2019 році Сі був одним з перших, хто публічно привітав Моді з переобранням на посаду прем'єр-міністра. Цього року Сі передав свої вітання Шехбазу Шаріфу в Пакистані і Шейх Хасіні в Бангладеш, коли вони стали прем'єр-міністрами. Саме прем'єр-міністр Китаю Лі Цянь надіслав Моді коротке вітальне послання через тиждень, ще більше підкресливши відсутність будь-якого вітального послання від Сі.
За цим послідували інші провокації, цього разу з боку Моді. Його дії можна розглядати як прямий наслідок результатів виборів в Індії, з яких він вийшов ослабленим. Відтоді він наполегливо намагається демонструвати силу - і задовольнити свій електорат, який бачить у Китаї супротивника.
Водночас, однак, Індія стає все більш залежною від Китаю в економічному плані. Індійські корпорації публічно підштовхують уряд Моді до поступок Китаю. Хоча уряд стверджує, що зв'язки з Китаєм не можуть бути нормальними, поки не будуть вирішені проблеми на кордоні, він не в змозі запобігти поглибленню економічних відносин. Тим часом Пекін задоволений статус-кво як на кордоні, так і станом двосторонніх відносин з Нью-Делі. Навіть якщо буде знайдено якесь тимчасове рішення щодо кордону, довіра між двома сторонами повністю зруйнована. Це означає, що взаємодія між Індією та Китаєм буде спорадичною і непослідовною, чергуючись з надією та розчаруванням. Для Моді початок його третього терміну на посаді прем'єр-міністра Індії є важким випробуванням, і йому доведеться продовжувати балансувати.
Для більшості індійців Китай є ворогом і загрозою. Минулого року опитування Morning Consult показало, що індійці вважають Китай "найбільшою військовою загрозою" для Індії - 43 відсотки респондентів назвали Китай, тоді як лише 13 відсотків назвали Пакистан. Нещодавнє опитування Pew Research показало, що лише 18 відсотків індійців позитивно ставляться до Китаю, що є найнижчим показником серед опитаних країн із середнім рівнем доходу. Емоції щодо Китаю особливо загострилися в Індії після того, як у червні 2020 року вона втратила 20 солдатів у сутичці з Народно-визвольною армією Китаю на кордоні, що стало першою такою втратою з 1975 року. Цей епізод так і не був закритий.
Як наслідок, зовнішня політика Індії сильно затьмарилася загрозою, реальною чи уявною, яку становить Китай. Коли Моді нещодавно перебував у Росії, більшість індійських аналітиків виправдовували його ведмежі обійми з президентом володимиром путіним як спробу запобігти перетворенню Москви на лакея Пекіна.
"росія під санкціями все глибше занурюється в китайські обійми, - заявив Крішан Чандар Сінгх колишній секретар у Міністерстві закордонних справ Індії, - обійми Моді мали на меті відтягнути її назад".
Результати виборів стали політичною та особистою невдачею для Моді. Його партія втратила п'яту частину місць і залежить від двох непостійних регіональних союзників у питанні парламентської більшості. У його власному парламенті різко скоротився відрив Моді, а кандидати від його партії втратили половину місць, де він особисто проводив кампанію. (П'ять років тому його партія отримала 80% таких місць).
Коли популістські авторитарні режими стикаються з труднощами, вони звертаються всередину, щоб згуртувати свій електорат. Нью-Делі офіційно дотримується політики "одного Китаю", хоча з 2009 року не підтверджував цю позицію. За десять років перебування на посаді прем'єр-міністра Індії Моді жодного разу офіційно не спілкувався з жодним лідером Тайваню. Але коли президент Тайваню Лай Чінте привітав його з Х-річчям, Моді подякував йому і заявив, що сподівається на "взаємовигідне економічне і технологічне партнерство". Пекін публічно висловив протест з приводу віртуальної взаємодії, заявивши, що "позиція Китаю дуже чітка, і Індія це добре знає".
Незабаром після цього делегація Конгресу США високого рівня на чолі з Майклом Макколом (республіканець, Техас), головою Комітету у закордонних справах Палати представників, а також почесним спікером Палати представників Ненсі Пелосі (демократ, Каліфорнія) зустрілася з тибетським духовним лідером Далай-ламою в його індійському домі. Цей візит був заздалегідь засуджений китайським урядом і не міг відбутися без прямого дозволу індійського уряду. Днем пізніше Моді приймав ту саму делегацію.
Потім Моді вирішив не брати участь у саміті лідерів країн-членів Шанхайської організації співробітництва в Астані на початку цього місяця. До оприлюднення результатів виборів в Індії багато хто очікував, що Моді зустрінеться з Сі в кулуарах саміту і знайде прорив у невирішеній прикордонній кризі, яка вже понад чотири роки заважає відносинам між двома густонаселеними країнами.
Передвиборчий оптимізм щодо взаємодії з Китаєм з'явився в інтерв'ю Моді журналу Newsweek, яке він дав під час голосування. Виступаючи перед міжнародною аудиторією, Моді висловив переконання, що "нам необхідно терміново вирішити тривалу ситуацію на наших кордонах, щоб залишити позаду ненормальність у наших двосторонніх відносинах". Ця ідея отримала підтримку після того, як новий посол Китаю обійняв свою посаду в Делі після 18-місячної перерви.
Але після скорочення мандату сміливий політичний курс на Пекін став жертвою. Зарекомендувавши себе всередині країни як сильного лідера, який буде жорстким у відносинах з Китаєм, Моді потрапив у пастку. В опитуванні 7000 індійців у 2020 році 72 відсотки респондентів сказали, що "Індія може перемогти Китай" у військовому конфлікті. Реальність інша. У новій доповіді індійського генерала у відставці, який оцінює військовий потенціал двох країн, робиться висновок, що "значні інвестиції Китаю в оборону, зумовлені потужною і значною мірою самодостатньою оборонно-промисловою базою, дають НВАК змогу досягти значного прогресу як у звичайних, так і в нетрадиційних засобах ведення війни". Навіть у структурі збройних сил, технологічних досягненнях і доктринальних розробках Пекін має величезну перевагу над Нью-Делі. Цей розрив, де Індія має обмежені військові важелі впливу на Китай, не буде подоланий протягом щонайменше десятиліття, а можливо і двох.
