Після 3 поділів Речі Посполитої у XVIII - першій половині XIX століття українська нація і ідея перебували в стані занепаду. Асиміляційна політика Російської імперії сприяли русифікації наших земель, що негативно відобразилось на нашій етнічності. Українські народні думи, пісні витіснялись російськими, українську мову називали діалектом російської, що був спотворений польським впливом. Також на той час західна частина українських земель перебувала під владою Австрійської імперії. У ній ставлення до української мови та народу було більш вільним, порівняно з російською імперією. У цьому випадку, під владою Австрії українці були в більш демократичному суспільстві, порівняно з періодом Речі Посполитої, тому й стало можливим українське національне відродження наприкінці XVIII століття на західноукраїнських землях. Його проявами можна вважати «Руську трійцю» та «будителів Закарпаття». «Руська трійця» – просвітницьке об’єднання з освітян та студентів, а саме: Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича та Якова Головацького. Їхні праці, такі як альманах «Русалка Дністровая», змусили австрійську владу занепокоїтись та встановити цензурні обмеження на цей альманах. Усього було випущено лише кілька сотень примірників «Русалки Дністрової». Лідерами національного відродження були греко – католицькі священники – найосвіченіша верства людей на західноукраїнських територіях на той час. Їхніми силами було побудовано сотні шкіл у яких навчали української мови в початкових класах. Загалом, вони зробили свій вагомий внесок в українське національне відродження на західноукраїнських землях. Головна Руська Рада в 1848 році вимагала поділу Галичини на західну – польську та східну – українську. Така ідея мала на меті «ренесанс» українського національного духу й ідеї на тих землях (а саме в Східній Галичині, Північній Буковині та Закарпатті) , де переважну більшість становили саме українці.
У той же час в Російській імперії українство було в занепаді через постійні утиски й русифікацію. Національна політика Російської імперії в Україні базувалась на повній асиміляції українців з росіянами. Наприклад, у праці М.Костомарова «Книга буття українського народу» є такі слова про царя: «Побачила Україна, що попалась у неволю, бо вона по своей простоті не пізнала, що там був цар московський, а цар московський усе рівно було, що ідол і мучитель». Книга була виявлена в 1847 році і стала об’єктом репресій зі сторони російської влади, адже вона могла стати основою для національної просвіти серед українського населення, і як наслідок, всеукраїнського повстання.
Однак, тиск царської влади на українську мову, культуру та націю був тимчасово послаблений після модернізаційних реформ 60 - 70 рр.XIX ст. Діяльність Т. Шевченка, М. Костомарова, П. Куліша, громадівський рух створили передумови для відродження національної ідентичності українців у російській імперії. Ще одним з проявів української національної ідентичності є «Братство тарасівців». Це політико - ідеологічна організація, створена в Харкові в 1891 році. Її ідеї полягали у : 1) розповсюдженні української мови, культури та національної ідентичності. Вони ставили собі за мету "просвітити" населення України за допомогою освіти й зробити українців національно – свідомими; 2) визволенні України з під влади Російської імперії. Росія визначалась, як головний ворог, якого треба вигнати з української землі і таким чином визволитись «з-під московського ярма»; 3) побудові соборної та незалежної України. Головною метою «Братства тарасівців» було створення цілісної української держави, яка забезпечувала б інтереси всіх українців.
У 1895 році Юліан Бачинський опублікував брошуру «Україна – irredenta», у якій є такі слова: «... тільки в самостійній, власній державі знайде українська нація повну свободу...: що здвигання самостійної української держави в її етнографічних границях є непремінним і доконечним; що - затим - всі змагання і всі сили української нації належить справити в напрямі здвигнення власного українського державного організму...» . Тобто, Юліан Бачинський доводив, що українській нації потрібно виборювати власну свободу й незалежність, що відобразило перші прояви українського націоналізму. Щодо Російської імперії, то там Микола Міхновський у програмі РУПу «Самостійна Україна» декларував: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ»... На жаль, переважна більшість українських політиків в Наддніпрянській Україні були автономістами на відміну від західноукраїнських. У 1905 – 1907 роках в Російській імперії відбулась революція, яка повалила абсолютну монархію та встановила конституційну. Революцією скористалась і українська інтелігенція, яка поступово почала поширювати українську культуру, мову та пропагувати національну ідею й свідомість.
