Ви бачите перед собою неофіційний переклад “Записів оператора” (Operator Records) з Arknights. Копірайти належать Hypergryph, Yostar, Studio Montagne. Переклад надано UnitedHub, можуть бути присутні спойлери. Не соромтеся описувати можливі проблеми перекладу в коментарях.
Персонажі: Катапульт, поспішаючий робітник (ПР), випадковий перехожий (ВП), перехожий торговець (ПТ), перехожий мандрівник (ПМ), патрульний лицар (ПЛ), член пошукової групи (ЧПГ), міщанин, ???
[Хтось сильно стукає у двері.]
Міщанин: Не рухайся. Ховайся швидше. Вони тут. Залазь всередину. У шафу. Так, і не пикни!
[Двері стукають знову...]
Міщанин: Гаразд, гаразд, тільки кістки собі не зламайте.
[...перш ніж увійшов Куранта-лицар з Казиміржа.]
Міщанин: Дякуємо, що охороняєте нас. Усе гаразд?
ПЛ: Розпорядження від лорда Барта! Шукаємо підозрюваного!...... (Філон, брате, нащо такі формальності?)
Міщанин: (Треба показати людям, що все під контролем, правда, пане Раз?) Підозрюваного?! Авжеж, шукайте на здоров'я! Але я вас запевняю, пане, що жодних підозрюваних тут немає! Ми ж всі люди, в кінці кінців.
???: (Пффхахах...) (Шафа гойдається.)
ЧПГ: Що це за шум? У вас хтось ще тут?
Міщанин: Н-ні. Ти когось бачив? І я ні... Мабуть вам почулося?
ПЛ: ......
ЧПГ: Справді? Але ж...
ПЛ: Добре. Подивіться на розміри цього місця. Ми б зрозуміли, якби хтось тут був. Я нічого не чув. Ви на взводі.
ЧПГ: Як скажете...
Міщанин: Ви часом не за...
ПЛ: Це вас не стосується. Ми закінчили. Не забувайте одразу повідомляти будь-які підказки пошуковій групі!
Міщанин: Гаразд...
???: Вони нарешті пішли?
Міщанин: Гей, почекай ще трохи! Вони все ще поруч...
[Молода Куранта вилізає з шафи.]
???: Філоне, брате, це круто, це так круто! Та розслаб нарешті вже булки. Раз мене ж почув хвилину тому, чи не так? Я маю на увазі, він стримався, і він не повернеться, щоб зловити мене тепер. Тож розслабся.
Міщанин: Ну мабуть, він дійсно не хоче тебе зловити, чого не скажеш про людей за ним. Ти – єдина жінка, яку я знаю, хто прямо-таки підірве скарбницю якогось старого дворянина, не кажучи вже про те, як ти виїхала, розкидаючи його багатство по всьому місту... Серйозно, Катапульт, ти уявляєш, скільки за тебе дають зараз?
Катапульт: Ха-ха, б'юся об заклад, не так багато, як ті скарби, що я тобі залишила~
Міщанин: Ох, ти мене підловила. Слухай, звідки в тебе взагалі взялася сміливість робити таке? То ж було все його життя у тому сейфі, знаєш! Ха, він з глузду з’їхав. Якщо він тебе реально спіймає, він буде настільки злий, що здере з тебе шкіру, як з юки!
Катапульт: Влетіла, бахнула, вилетіла. Я маю трохи виправдати те прізвисько, яке ти мені дав, так? Людина може терпіти лише стільки, поки їй не зламають спину, розумієш? Я на своєму ліміті з тим старим... Це не про сміливість. Мене практично змусили це зробити. І зі мною все ще все гаразд. Я оговталася, і всі отримали трохи приємних речей. Миру й любові всім, чи не так?
Міщанин: Змусили, дідько. Деякі люди навіть не дадуть здачі, якби від їхнього життя залежало. ......*зітхає*. Буду чесним з тобою, Арлета.
Катапульт: Воу, так раптом формально? Просто так вигукувати моє справжнє ім'я...
Міщанин: Я зараз серйозно. Я все ще думаю... що тобі від цього нічого. Ну, що ти отримуєш? Твоє золото, коштовності, купюри... ти ж не залишила собі нічого, розкидала все по місту. Який у тебе план?
Катапульт: Що я отримую? Хех... чи все, що я роблю, потребує якоїсь плати?
Міщанин: ...зітхає. Я не це мав на увазі. Я просто–диви. Ти ж у приватній армії старого кляпа, і він тримає твою частку, щоб видавати. Податковий збір навіть до тебе не заходить, а якби ти захотіла, могла б підзаробити, здершуючи частину зборів.
Катапульт: Коли я коли-небудь забирала собі ваші гроші?
Міщанин: Не забирала! Якби забирала, ти не була б першою, і я б тебе вже виставив. Ось до чого я веду. У тебе непогане життя. Ти далеко позаду всіх нас, коли у нас бувають дні, коли ми сплачуємо податок і не можемо поїсти після цього... Що ти насправді думаєш, Арлето?
Катапульт: ......Якби я просто сказала, що мені набрид той старий кляп, без інших ідей, ти б мені повірив?
Міщанин: Ні.
Катапульт: Так і думала. Гаразд тоді, дай мені хвилинку. Дай мені придумати якусь причину для тебе, хах.
Міщанин: Гей... Я намагаюся бути максимально відвертим. Не знаю, чи не могла б ти бути трохи серйозною?
Катапульт: Трясця, Філоне, ти ж мене прекрасно знаєш. Я така є. А якщо без жартів, я скоро піду. Нема чого вічно сидіти у тебе. Не можу дозволити, щоб це роздулося, інакше вони створять пекло і для тебе. Якщо я вискочу зараз, можливо, зможу прокрастися до торгового каравану, що виїжджає з міста.
Міщани: Ти це заздалегідь планувала?
Катапульт: Так, я ж не хочу, щоб мене здерли, як шкіру юки, теж. Побачимось пізніше... Передай іншим людям, якщо хтось ще вирішить відтиснути своє життя – ще один такий «випадковий» вибух сейфу цілком можливий. Ніколи, ніколи, ніколи не сидіть і не чекайте смерті.
[Машина заводиться.]
Катапульт: ......(Цей фургон тіснуватий... Не можу навіть витягнути ноги. Що він взагалі везе? Пахне чимось... ну добре, що на мене не тисне хвороба руху. Пощастило, правда. Два блокпости пройшли легко. Добре, що я вже приглянулася, як караван їде. Ідеальний спосіб підсісти. Поки це тримає, нам лишилося перейти той міст — і я зможу виїхати з цього задрипаного місця. Коли виберусь, далі куди... Куди? Чорт, я не маю поняття. зевок Трошки хочеться спати...)
ЧПГ: ...там... ...нічого... ...ще не знайшли?
Катапульт: ! (Га? Чому тут пошукова група?! Він справді не хоче відступати у переслідуванні, га? Та давай – ти занадто прилипчий! Поглянемо...)
ПЛ: Ми шукаємо підозрюваного. Будь ласка, співпрацюйте з нами.
ЧПГ: Раз, ми перевірили там! Ми не знайшли нічого підозрілого!
ПЛ: Гаразд, можете йти.
ПР: Уф, нарешті, рушаємо.
[Робітник йде.]
ЧПГ: Фух, я вибився з сил. Чи ми повинні продовжувати обшукувати кожного так?
ПЛ: Це наказ старого.
ЧПГ: Але скільки ще ми будемо шукати? Ми зранку без перерви обходимо двер-до-двер, а тепер ще й сюди виїхали. Якби не винагорода, я б уже давно здався.
ПЛ: Хіба ти не аплодував і не радів, коли почув, що хтось підірвав його сейф?
ЧПГ: Звісно, радів! Це ж його приватне сховище, а тепер воно у руках бідних простих людей! Ну, хто б не підтримав таку історію? Надто ідеально навіть для колумбійського фільму!
ПЛ: Отже ти...
ЧПГ: То є те. Жодних грошей я не отримав. До того ж, кому з нас би настільки було важко заради тієї нагороди? Скупий нарешті став щедрим!
ПЛ: ......
Катапульт: (Хаха! Схоже, я дійсно маю добру ціну. Жодного шансу, що мене не знайдуть тепер, що б не сталося. Навіть якщо сховаюсь у ящику — рано чи пізно мене знайдуть... Треба діяти. У такі моменти є лише один вибір — Гоп!)
[Катапульт поцупила гаманець у працівника.]
ПР: Аргх! Дідько...! Стій, де мій гаманець? Хтось щойно вкрав мій гаманець?! Злодій... тут злодій! Тримайте злодія!
ПЛ: Припиніть галас! Що трапилося?
ПР: Пане лицар, тут... цейво... Там злодій!
[Катапульт кинулась до виходу, поки патрульні лицарі відволікаються на крики працівника.]
Катапульт: (І ще один на дорогу...! Зацініть!)
[Катапульт поцупила в одного проходячого торговця.]
ПТ: Ай! Що за...? Ваа––! Пане лицарю, якийсь мерзотник щойно мене помяв... Гей, ви ж були тут! Це були ви?!
ПМ: Пане лицарю, якийсь покидьок мене торкнувся... Гей, ти ж був поруч! То ти?!
ВП: Га? Я не робив цього... гей, за що ви на мене б’єте?! Серйозно, це не я!
ПЛ: Заспокойтеся, будь ласка, заспокойтеся! Усі, заспокойтеся... не істерічте!
ПР: Де мій гаманець?!
ЧПГ: Відступіть, усі! Наш пошук тут ще не закінчено... о-ой! Хто кинув камінь?!
ПМ: Я більше не можу! Скажіть, скільки ще я маю тут сидіти? У мене є офіційний дозвіл на прохід! Я вимагаю негайно мене пропустити!
ЧПГ: Зачекайте, це за наказом лорда Барта–
ВП: Він просто огидний лицар-дворянин з клаптиком землі. За кого він себе має?
Катапульт: (Хахаха! Ось і мій момент.)
[Катапульт покинула місце, залишаючись непоміченою патрульними лицарями.]
ПЛ: ......
Катапульт: Уф... Нарешті, позаду. Перепрошую, пане, я кину ваш гаманець у ваш фургон. А ви там, пані, дууже прошу — вдарте мене як-небудь потім... Але вибачення — все, що я можу зараз дати! Побачимось, усі~
???: Краще б вибачитися їм у вічі, а не тут деревам.
[Лицар виявляється Катапульт, оскільки знав про її план з самого початку.]
ПЛ: Сіючи хаос, сховатись в натовпі й прошмигнути у вир — ти майже мене обвела.
Катапульт: —! О, ой, це ти. Все ще впіймана, га? Це не окей. Я б і сама втекла, якби не ти, Раз.
ПЛ: ......
Катапульт: До речі, коли ти всього цього спорядження надів? Виглядаєш досить стильно, справжній Лицар з великої літери. Можеш і сам податися в лицарство колись, так? Старий кляп завжди хотів створити Лицарський клуб.
ПЛ: ......
[Поруч іде елафійка.]
???: Ця дорога... має привести мене до місця призначення, якщо я не помиляюсь. Хм? О? Що це там угорі...?
Катапульт: Більше нічого сказати? Стережись, га? Я стану дуже балакучою, якщо буду сама говорити~ Що, ти не тут, щоб надіти на мене кайдани і відвезти назад? Якщо ні, то я втечу, ясно? Попереджаю.
ПЛ: Якби я збирався тебе затримати, я б зробив це ще у Філона. Якби я справді це зробив... є шанси, що пан Барт влаштує тобі справжню публічну страту.
Катапульт: І це правда, хаха. Старий, напевно, вибухнув би від люті! То навіщо ти мене переслідував сюди? Хочеш підвезти?
ПЛ: ......Так...
Катапульт: ...Що? Раз. У будь-якому випадку, старий простягає руки по всьому місту. На мене оголошено полювання по імені... Ти тут зраджуєш!
ПЛ: І ти ще балакаєш? Хто тікав на вулицю і напивався, коли ми патрулювали—
Катапульт: Годі, годі, давай не чіпати старі рани.
ПЛ: ......Я прийшов, щоб запитати тебе, чому—
Катапульт: Чому відпустити хороші дні й ризикувати всім заради цього?
ПЛ: ...Так.
Катапульт: Чувак, це нездорово – бути таким застійним~ Чому всі задають одне й те ж питання? І якщо я зізнаюся, що це лише тому, що мені осточортів старий, ти мені навіть не повіриш!
ПЛ: Я вірю тобі.
Катапульт: Га?
ПЛ: Це дуже переконлива причина, знаючи тебе.
Катапульт: Ти хвалиш мене чи кепкуєш... Філон зовсім не повірив. Та байдуже. Ми вже далеко пройшли. Буду чесною: під тим старим, поки ми робимо, що нам кажуть, нам влаштовують все, і дають трохи грошей. Можливо, багато хто вважає, що такі дні чудові. Але я просто більше не могла терпіти. Усе, що відбувається – виводить тебе з себе. Це життя мені гидке до самого нутра.
ПЛ: ......
Катапульт: Але я не можу сказати це в присутності мешканців того містечка. Не можу так просто викинути ті слова. Я ніколи не голодувала. Які я маю підстави говорити людям, яким нема що їсти, що моє життя — лайно?
ПЛ: Тобто ти зробила це заради простих людей, які не можуть платити податки...
Катапульт: Фу, не роби з мене якийсь символ праведності. Я не ТАКА добросердечна. Я не розраховувала зробити щось заради когось іншого. Підірвати сейф того кляпа, розкидати все, що там було, – це було лише моєм актом помсти. Ось і все~
???: .......Ох, вона дивовижно тверезо мислить. Але все ж, не надто обережна...
ЧПГ: Раз–! Що ти тут робиш?
Катапульт і ПЛ: !
ПЛ: Трясця, вони йдуть у наш бік! Ховайся, швидко!
Катапульт: Тобі легко казати... але тут нікуди сховатися!
ЧПГ: Раз? Що ти робиш... ти з кимось розмовляєш?
ПЛ: Я—
Катапульт: (Трясця, я не встигаю!)
???: Перепрошую, вибачте за це. Я займала увагу цього доброго джентльмена.
Катапульт: (–Хто? Вона вийшла з-за... вона серйозно була за мною весь час?!)
ЧПГ: Гм? Хто це? Ти... зачекай, не може бути, це — ти?!
[Виявляється, це була елафійка зранні.]
???: Перепрошую. Будь ласка, не нервуйте так. Я просто мандрівниця. Я щойно просила цього джентльмена показати шлях.
ЧПГ: Ого... так?
ПЛ: Ем... так. ......Вибачте, але ви... випадково не Свічний Лицар?
???: Ах. Це справді моє звання.
ЧПГ: Свічний Лицар?! ТА славетна лицарка з Лейтанієну... Я бачив багато ваших боїв! Я не очікував зустріти когось такого відомого тут! Чи не могли б ви, ем, підписати — підпишіть це для мене?
???: Дякую за вашу похвалу. Якщо мій підпис задовольнить – я залюбки.
Катапульт: (Ця леді зовсім відволікає всіх! Хто вона взагалі...)
???: ...... (Шшш...)
Катапульт: (Вона мені підморгує...?!)
???: Тут не дуже гарне місце для розмов. Якщо ви не проти, проговоримо по дорозі? Мені хотілося відвідати доброго лорда цього місця, тож чи не покажете мені шлях?
ЧПГ: Звісно... звісно!
[Інші лицарі проводжають елафійку — нею виявилась знаменита Свічна Лицарка, Вівіана Дросте, — до села.]
Катапульт: (Вона справді їх відвела... Чи вона... чи вона врятувала мене?)
ПЛ: (Катапульт.)
Катапульт: (Що?)
ПЛ: (Чесно, я не мав іншої причини знайти тебе особисто. Я просто хотів тобі це сказати... У мене немає твоєї відваги, але я захоплююсь тобою. Це містечко для тебе замале. Можливо, воно тебе сковує. Схопись за момент. Іди.)
[Патрульний лицар відходить.]
Катапульт: ......Ах... Який кошмар. Ось я думала, що вирішила свої справи й можу почати нове життя вільною, як вітер. Якщо добре подумати, я тепер маю кілька боргів, які доведеться відпрацювати. Ехе-е... Та що ж~ В мене є кілька хороших друзів у старому притулку, на яких можна розраховувати, і це непогано~ А ще та Свічна Лицарка. Яка дивна серйозна особа... але вона мені дуже допомогла, тож вважай моєю 100% вірністю як платою! Думаю, це справжнє прощання... усім. Побачимось знову... Фухх... Гаразд, тепер треба серйозно подумати. Куди мені далі йти? Хмм... Ну, почнемо з того, що покину Казимірж і подивлюсь, як виглядає світ поза ним!
