незворушним горам сняться хвилі,
непосидющі та галасливі
;
грайливе море мріє про скелі,
завжди мовчазні, невеселі
.
тільки зверхні хмари нікому
уві снах з'являтися не бажають;
тому вони завжди схожі на щось,
а свої справжні обличчя ховають
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 11 квітня
Більше від автора
Зозуля
гуде вітер, поскидали листя тополі...
Теми цього довгочиту:
ВіршіЕпілог
Василь так і не знає скільки часу був зниклим безвісти – календарям, так само і годинникам, він більше не вірить...
Теми цього довгочиту:
Магічний РеалізмГлава xxii
– Гадаєш дід правду розповів? Про безодню. Куций знизав плечима. – Навіщо йому брехати? – Я маю на увазі – можливо він божевільний? – Не думаю. Тобто трішки божевільний, звісно. Як і ми з тобою, – Борідка подивився на Василя, – особливо ти...
Теми цього довгочиту:
Магічний Реалізм
Вам також сподобається
Теми цього довгочиту:
ВіршіТеми цього довгочиту:
Віршіу кожного свій шлях
про страждання через стандарти, очікування, чужі думки
Теми цього довгочиту:
Вірші
