незворушним горам сняться хвилі,
непосидющі та галасливі
;
грайливе море мріє про скелі,
завжди мовчазні, невеселі
.
тільки зверхні хмари нікому
уві снах з'являтися не бажають;
тому вони завжди схожі на щось,
а свої справжні обличчя ховають
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 11 квітня
Більше від автора
Три хайку
З дірявих хмар – дощ: по краплі на маківку...
Теми цього довгочиту:
ХайкуЕмілі Дікінсон
Що спільного у метелика і засушених, проштрикнутих голкою тілець під склом у музеї? Кольори і форма? Ні, у живого метелика немає немає нічого визначеного, тому що зрідка лише крильця припиняють рух. І його безглуздо розглядати окремо від поля, від трав, квітів, неба, Сонця...
Теми цього довгочиту:
БіографіяЯ бачив птахів…
Я бачив птахів. Вони принесли мені море - шум хвиль і запах солі...
Теми цього довгочиту:
Верлібр
Вам також сподобається
Теми цього довгочиту:
Віршіv.b | Агов | цикл “абразія“
Цей вірш — як несказане прощання на межі тиші. Голос, що пробивається крізь втому, біль і пам’ять, аби востаннє запитати: чи ще хтось скаже тобі "привіт"? — не з гніву, а з любові, яка більше не хоче мовчати.
Теми цього довгочиту:
ПоезіяТеми цього довгочиту:
Поезія
