Хмари

незворушним горам сняться хвилі,

непосидющі та галасливі

;

грайливе море мріє про скелі,

завжди мовчазні, невеселі

.

тільки зверхні хмари нікому

уві снах з'являтися не бажають;

тому вони завжди схожі на щось,

а свої справжні обличчя ховають

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
ДВ
Дмитро Волохатченко@Volokhatchenko

Писемник

481Прочитань
7Автори
11Читачі
На Друкарні з 11 квітня

Більше від автора

  • Емілі Дікінсон

    Що спільного у метелика і засушених, проштрикнутих голкою тілець під склом у музеї? Кольори і форма? Ні, у живого метелика немає немає нічого визначеного, тому що зрідка лише крильця припиняють рух. І його безглуздо розглядати окремо від поля, від трав, квітів, неба, Сонця...

    Теми цього довгочиту:

    Біографія
  • Я бачив птахів…

    Я бачив птахів. Вони принесли мені море - шум хвиль і запах солі...

    Теми цього довгочиту:

    Верлібр
  • Музика Нічного Горщику

    Перша публікація "Камерної Музики" сталася на сім років раніше за "Дублінців", у 1907, коли автору було двадцять п'ять, а писалися вірші задовго до того...

    Теми цього довгочиту:

    Огляд

Вам також сподобається

  • Я не знаю, як назвати цей вірш

    Мій одинадцятий вірш, певно шо про кохання. Дійсно не знаю, як його назвати, на поетрі зазвав - отрута, але все ще маю сумніви.

    Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

    Теми цього довгочиту:

    Вірш
  • Шкірозамінник

    Спочатку все здається нічиїм та ніяким, а потім формується в метражі [Присвячується маминій зеленій сумці з жовтими лямками]

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Я не знаю, як назвати цей вірш

    Мій одинадцятий вірш, певно шо про кохання. Дійсно не знаю, як його назвати, на поетрі зазвав - отрута, але все ще маю сумніви.

    Публікація містить описи/фото насилля, еротики або іншого чутливого контенту.

    Теми цього довгочиту:

    Вірш
  • Шкірозамінник

    Спочатку все здається нічиїм та ніяким, а потім формується в метражі [Присвячується маминій зеленій сумці з жовтими лямками]

    Теми цього довгочиту:

    Вірші