Забути море, сили більш не маю,
Як вали хвилі глибоко в мені,
Зі шквалом душу мою накривають,
Мене змиває далі від землі.
І вже далеко берег майоріє,
Повітря спрагло вдихую щораз,
В мені життя іскрою ще жевріє,
Вогонь життя ще й близько не погас.
І от приплив зі шумом відпливає,
Сумний пісок коричнево блищить
І довгий мис у подорож марить.
І я піду із радістю палкою.
Пройдуся пляжем спогадів своїх
А море знову хвилями штормить.
