Ярослав Мельник «Далекий простір»
Відгук на цю книгу я прочитав у групі ПроКниги_Що_почитати.
Мені так сподобалась розповідь про цю книгу, що я вирішив прочитати її.
Книга просто бомбезна, сюжет більш менш знайомий, але виконання напрочуд гарне.
Світ у якому всі люди сліпі, діють як маріонетки, яким дали їжу, роботу, істину життя. І коли з’являється хтось, хто може бачити, люди вважають це хворобою. Але…
Ярослав Мельник створив свій світ сліпих людей наповнений датчиками, шляхами для сліпих, своєрідною релігією близького простору. За своїм жанром це фантастика, антиутопія. Така собі Матриця, де бути сліпим це добре. Бо ти живеш як усі. В тебе не має особливих проблем. За тебе приймають рішення, твоя справа лише працювати, відпочивати, приносити користь суспільству.
Цей світ нагадав мені недокраїну 404, де люди просто не можуть жити по другому, бо вони ніколи не бачили інше життя, та не розуміють, що можна жити по другому. Їх картина світу обмежується роботою та телевізором, з якого ллється пропаганда.
Вони не вміють радіти по справжньому, вони не хочуть чути про нове й цікаве. І коли ти намагаєшся щось їм пояснити, вони сприймають тебе за божевільного, в найкращому випадку.
Суть світу Ярослава Мельника – це близький простір, відстань витягнутої руки. Все що не вписується у цей вимір – хвороба. Люди, які не вписуються в цей вимір – хворі.
Автор неймовірно описав другий світ(далекий простір). Він зобразив його, як потворні коробки, які мають багато рівнів. А ще море, яке шумить.
Якщо розмірковувати глобально, то ми теж живемо в «близькому просторі», а великий світ, за який ми чули, для багатьох так й залишається нереальним образом чи картинкою у книзі. Тут автор ненав’язливо порівнює наше справжнє життя та життя у його вигаданому світі сліпих.
Важливе питання, яке порушує письменник у книзі це правдива істина чи щасливе болото (незнання), чи небажання знати. Зона комфорту. Й кожен повинен вирішити сам за себе, як йому жити. Боротися за своє майбутнє чи жити під чужою п’ятою.
Можна багато розмірковувати над цією книгою, але якщо знання істини нічого не міняють в людині, то можливо не треба відкривати їй істину. Ліпше залишити сліпою.
Я б сказав, що це не тільки фантастична книга, а ще й трохи філософська. Я декілька днів ходив приголомшливий, в мене думки роїлися в голові щодо мого життя та життя оточення. Ця книга прочищає мозок дуже добре, як хороший витриманий віскі.
Було цікаво читати, як головний герой Габр, починає бачити світ. Як його оточують думки. Як в ньому ведуть боротьбу старі істини й щось нове, невідоме. Він отримує інформацію від різних людей, з якими зводить доля. Але вся ця інформація не дуже схожа на правду, на те, що він бачить на свої очі.
Він у захваті від «далекого простору», від моря. Він відчуває себе вільним.
Люди, яким він розповідав про далекий простір, про багаторівневі потворні споруди не вірять йому, не хочуть розуміти, пропонують лікуватися.
Але потім, коли його світ знову зазнає нового удару, коли він дізнається правди про світ сліпих, про «тихий куточок», коли працює міністром, він знову починає сумніватися. Габр знову опиняється в «близькому просторі», але вже для зрячих.
В ньому йде боротьба між світлом й темрявою, між зоною комфорту й свободою.
Автор проводить паралелі між світом сліпих й нашою сучасністю. Щасливі люди у своїй сліпоті, люди які вдячні системі за своє становище. Багато політики, але завуальовано й пом’якшено. Система для людей. Система існує давно. Навіщо щось міняти.
Мені здалося, що автор запропонував ще одну проблему щодо людини. Що є людина? Для сліпих, які не бачать зовнішність, близькі люди - частина їхнього існування. Вони раді відчуттю їх близькості. Для зрячого, в книзі, люди виглядали потворними. Яка роль зовнішності? Й тут виникає питання, над яким можна довго сперечатися.
Сподобались дивні вірші Чиза Ділка, вони як доповнення до філософських думок, до політики. Вони як цеглинки скріпляють сюжет, додають об’єму, додають роздумів, обрамляють певні глави.
На мою думку, цю книгу важко зрозуміти з одного читання, а можливо з двох або трьох. Це книга для роздумів, для переосмислення. Не з легкого читва, але дуже цікава, дуже незвичайна та дуже хороша література. Глибока й насичена.
Книга вийшла сильною, правдивою, можливо геніальною.
Моя оцінка 10 з 10.
А вам сподобалась ця книга? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.
***********************************************************************************
Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.
***********************************************************************************
Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть
***********************************************************************************
#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба #ЯрославМельник #відгукнакнигу #українські_письменники #сучасна_українська_проза #блог_про_книги #книжкове_суспільство #блог_українською #читаюукраїнськихавторів #антиутопія
