Книжковий клуб
Після закінчення обговорення її практично виштовхнуло з книжкового клубу, і вона йшла додому на енергії обурення. Заради цього нечастого виходу у світ вона навіть завивку собі зробила, але дива не трапилося, і з похмурої нон-фікшн книги в дусі лови момент не виникло одкровення. В черговий раз західні гуру вчили справлятися зі стресом, хоча про стресі здебільшого знали лише з книг чи новин. Їй захотілося не зловити цю мить, а про скомкати і викинути, повернути витрачений на читання час і випрямити завивку. Вона згадала перші книги, які ще треба було дістати і випадкових людей, з якими можна обговорити книги. Добре, якщо в класі ще один учень читав для себе. Тоді, здавалося, можна померти за новинку та співрозмовника, про групу не доводилось і мріяти. Тепер у її манямірку майже всі вели читацькі щоденники, обмінювалися книгами, хтось навіть говорив свою неймовірно важливу думку на кілька десятків людей. Зародження книжкових клубів вона пропустила - збоку вони ніби раптово з екзотики стали модою. Тільки в трендах та на обговореннях нон-фікшн витісняв художку, та ще й у дусі сьогоднішньої книги. Декілька засідань поспіль вони обговорювали подібне чтиво, і тільки сьогодні її накрило це сумне усвідомлення. Камю казав, що останнім часом інтелектуали зайняті листом і читанням замість роздумів, і в цьому він бачить причини інтелектуального занепаду. Вона не могла не погодитися, наскільки охочіше навіть читачі готові обсмоктувати чужі банальні думки, аби не приходити до них самому. Вона б із задоволенням ухвалила, що доки не прочитаємо і не обговоримо всього Камю, не брати бестселери-одноденки. Все-таки вона любила ядрені кислотні книги з пригодами, перестрілками, погонями, галюцинаціями, скелетами, привидами, інтригами, п'янками, маскарадами, еротикою, романтикою, криміналом, потойбічним, розчленованим, впертістю та весіллям наприкінці. Найкраща версія себе, вихід із зони комфорту, будівництво горизонтальних зв'язків у книжках нудно, а в житті неможливо, так краще отримати від читання емоції, а не теоретичні знання, непридатні ніде. Але такі книги не траплялися не просто на обговореннях, а й на книжкових полицях. Та й взагалі будь-який розважальний та освітній контент не вставляв. У геймерів таке називається ігрова імпотенція. Перші дзвіночки - втрата інтересу до життя. Книжковий клуб був лише приводом, і навіть якби там читали та обговорювали лише її улюблені книги, вона згодом знайшла б причини для невдоволення. Вона не хотіла їх підводити, але тепер вирішила пропустити кілька наступних засідань. Камю, який колись одним із перших надихнув її на читання і взагалі одне з найсильніших вражень життя, тепер надихнув відмовитися на якийсь час від нього. Їй полегшало. Вона не ловила момент, але момент упіймав її. Можна було перейти до першоджерела читання та письма – роздуму – заняття, гідного інтелектуала та взагалі людини. А ще можна було більше гуляти, і нехай завивка майорить, як вітрило на вітрі. Своє одиночне засідання вона могла підсумувати цитатою не з книги, а з серіалу: є лише один сюжет – битва світла та темряви, і мені здається, що світло починає перемагати.
