Бувають такі випадки коли еротична складова витягує книгу. І справді, чимало людей купують книгу через позначку «18+». Вона рятує, стає тим кругом на великій воді, який допомагає, коли просідає сюжет. Гарні spicy сцени можуть врятувати будь що, навіть майже неявне кліше, чи ще гірше – давно прожиту історію.
Проте до цього ліпше не доходити. Завжди ліпше спиратися на ідею. Саме вона стає світлом для істиного спраглого до пера writer.
Власне, щодо застосування spicy сцен, гарного письменника від поганого вирізняє розуміння сценарного моменту. Коли добре знаєш, що сцена ідеально ляже в історію, і довершеть/підкреслить/пояснить момент у книзі. Ніби близкість нарешті допоможе читамам розплющити очі на ті події, які вони вперто не помічали чи не проникалися ними наповну. Справжній письменник відчує, коли настане мить розпусти (а взагалі так не кринжово говорити) просто взяти своє.
Однак, не слід ставити все на кон через еротику. Вона не обіцяє усмпіху. Еротика може як врятувати, так і зіпсувати книгу. Іноді навіть знищити її.
Сьогодні в тему цих міркувань поговоримо про “Мій утрачений елемент. Том 1” Акації Блек.
Коли я купувала цю книгу, то сподівалася на звичайну історію, яка будуватиметься на хімії між головними героями та тотальною хтивщиною, яку ми так всі любимо. Власне, частина моїх сподівань справдилася. Жахливо магнетична хімія існує. Спайсі сцени теж наявні. В книзі гаряче на всю позначку “18+”.
Я навіть насмілюся припустити, що авторка спочатку вигадала палку історію від ворогів до коханців, а потім доповнилила її воістину складними темами.
Чому, я так думаю?
Ну хоча б тому, що якби авторка заклада в основу дуже скляну передісторію, вона б менше вписувала еротики, бо та буквально сюди не пасує.
Досить дивне відчуття переслідувало мене протягом всієї книги. Замість типової erotic power, ми отримали історію, просякнуту болем.
Він – свідок насилля в сім'ї, вона – пережила зґвалтування. Якщо раніше, обоє сподівалися на спільне щастя, то тепер збирали уламки себе самих в цілковитій самотності. Їх розвели, не дали шансу бути живими наступні сім років. Історія значно глибша, ніж уявлялося при купівлі книги.
Під кінець, коли авторка розкриває всю правду минулого, неможливо стримати сльози. І ті три слова Ліама звучать трьома страшними пострілами.
[Я. Був. Там.]
Еротична пригода начальника та підлеглої наче не для неї. Історія хоче бути чимось більшим (не в образу еротичної літератури, вона по своїй суті топ).
Не думайте, що я засуджую бачення автора. Я зрештою читач, який виносить вирок. І моя відповідь наступна: історія не та, яку з неї ліпили. Лише частина spicy сцен є виправданою.
Можливо, Акація Блек хотіла еротики, але вона давно вийшла за її межі. Щось підказує мені , що це по-своєму врятувало книгу, адже змусило, таких як я задуматись, оцінити посил і зрештою написати свої слова.
Нічого не лишається, як лишити:
#Прагнемо_літератури
