Рецензія на кримінально-сюреалістичний серіал датського режисера.
Перша робота данського режисера на Батьківщині з часів третьої частини "Дилера", однак повернення до приземленого, реалістичного та брудного Копенгагену не відбулось. Формально Рефн все ж залишає кримінальний світ у фокусі, але це радже вже повністю вигаданий данцем всесвіт.
В програмі цього разу не тільки наркоторговці, сутенери та проститутки, але й містика: привиди, видіння, надприродні здатності, таємниче сімейство з вампірським антуражем і не тільки.
Але порадити всім цей серіал, насправді, важко. Тут залежить виключно від того, чи подобаються вам пізні роботи Рефна ("Тільки Бог пробачить", "Неоновий демон"). В іншому цей шестисерійний серіал досить повільний, часто не зрозумілий та показово авторський.
Насправді, враження від "Ковбоя" приблизно схожі з переглядом третього сезону "Твін Піксу" — в обох серіалах режисери абсолютно не рахуються з глядачем, свідомо забивають на серіальну структуру та ні на мить не бажають щось пояснювати. Взагалі, навіть виникає враження, що данець частково і надихався своїм американським колегою. Прямих цитат тут звісно немає, але методологія схожа.
З об'єктивних речей, які хочеться відмітити — знято це дуже круто. Серйозно, "Копенгагенський ковбой" — це справжній візуальний тріумф. Звісно, якщо у вас нема непереносимості неону. Другий крутий аспект шоу — це, звісно, музика. Рефн цього разу запросив аж чотирьох композиторів, але типовий електронний саундтрек, присутній в останніх роботах данця тут викручений на максимум.
Історія, насправді, досить проста — таємнича дівчина Міу намагається виживати в кримінальному Копенгагені, користуючись таємничими надприродними навичками. Її кидає від одних кримінальників до інших, в той час як дівчиною зацікавлюється відморожений білобрисий маньячелло Ніклас.
Серіал цілком би міг називатись "Неонове пекло" — головна героїня існує виключно серед проклятих душ, лише декілька з яких варті якщо не спасіння, то хоча б співчуття. І так, це лише перший сезон, цікаво, чи дасть Нетфлікс Рефну грошей на другий, бо серіал сильно не форматний для стрімінгу.
При цьому “Неоновий демон” можна ще сприймати як рефлексію Рефна щодо повернення на батьківщину. З однієї сторони ми бачимо, що в очах данця його рідна земля одночасно сильно змінилась з середини нульових, а з іншої не змінилась зовсім. В Копенгагені все ще купа різноманітних злочинців різного штибу, але якщо в “Дилері” все події відбувались на фоні бідних кварталів міста, то в “Ковбої” ми бачимо вже сучасне “вилизане” місто.
Рефн до того ж не особливо звертає увагу на самих данців — більшість героїв “Копенгагенського ковбоя” є емігрантами з різних куточків світу, хоч, як і в нульові, данський режисер особливий фокус дає саме виходцям з балкан — сербської мови тут значно більше ніж данської. А от самі данці представлені в серіалі заможними аристократами з дуже темними секретами. Чи є цей факт висловлюванням Рефна на сучасний контекст західної Європи? Складно сказати, адже вибудований світ “Копенгагенського ковбоя” ні на йоту не відчувається справжнім, тож і трактувати серіал як висловлювання про проблеми еміграції якщо і можна, то дуже обережно.
P.S. До речі, чи не вперше Рефн особисто з'являється в своєму творінні, хоч роль у нього мовчазна. Крім цього данець вирішив віддати борг японському геймдизайнеру Хідео Кодзимі (Рефн з'являвся у грі "Death Stranding" 2019 року), бо останній з'являється в якості камео на останніх хвилинах шостої серії.
