коронований Вічністю

В тобі перемогла совість,
І божественні руки твої
Узяли зброю
Замість шукати історії
В живому дереві,
В мертвих кістках
На дотик,
Без грубого наміру
Щось змінити.

Ти вмів так дивитись,
Що цього було достатньо,
Щоб проявитись,
Зірвати всі маски,
Віддатися твоїй мудрості
І радіти,
Коли твій оскал
Заставляв тьмяніти
Навіть Високий Місяць.

Ти чув тайну ритміку
Простору й часу,
Ловив тонкі натяки Потойбіччя,
Читав між рядків
Найтаємніші знаки,
Що начертала Ніч.

Тепер Ти,
коронований Вічністю,
Спочиваєш.

Совість - важкий тягар.

03.05.2023