Мирні 1930-ті
Оговтавшись після рецесії, економіка Великобританії в 1930-х рр. знову переживає підйом. На Вестерн-авеню в Лондоні з'явилися заводи та фабрики, збудовані в стилі арт-деко. Вони виробляли такі товари широкого вжитку, як пилососи Hoover, безпечні бритви Gillette та автомобільні шини Firestone. Заснована як приватна структура, БіБіСі у 1927 р. була націоналізована відповідно до королівської хартії. Її директор, суворий і аскетичний шотландець Джон Рейт, домігся для компанії незалежності та самоврядування, і, незважаючи на всі випробування, БіБіСі зуміла зберегти свій особливий статус до наших днів. Вже на початку 1932 р. аудиторія радіослухачів в Англії та Уельсі налічувала 10 мільйонів чоловік, 2 мільйони стали телефонними абонентами. У 1922 р. Великобританія представила "Остін-7" як англійський еквівалент дешевого американського автомобіля "Форд-Т". У 1930-х роках, ця модель подешевшала до 125 фунтів і до кінця десятиліття дорогами країни роз'їжджали три мільйони автомобілів різних марок. По всій країні відкривалися все нові й нові кінотеатри.
Переживши важку війну і досягнувши нарешті спокою та процвітання, важко втриматися та не впасти у пацифізм. Опитування громадської думки показували несприйняття народом великих розходів на оборонку. Політики змушені були йти за побажаннями нації, обіцяючи зменшити мілітарні розходи. І це в часи коли Німеччина, в якій до влади вже прийшли нацисти, стрімко переозброювалася, а радянський союз у нечуваній кількості штампував танки та літаки.
На додаток до всього, вперше за багато років в Британії виникли династичні проблеми. У 1936 р. помер король Георг V, який був першим представником Віндзорської династії на троні. Династія отримала нове ім'я у 1917 році, адже згадувати про Ганноверське, тим паче Саксен-Кобург-Готське походження династії під час запеклої війни з Німецькою імперією було, м'яко кажучи, не комільфо. Трон успадкував 41-річний Едвард VIII. Новий король любив бали, не любив умовності та формальності і виявляв живий інтерес до життя країни. Але він покохав заміжню Уолліс Сімпсон і захотів одружитися з нею. Хоча цей роман не розголошувався, поповзли чутки, і зрештою Болдуїн, який знову став прем'єром, поставив короля перед вибором: або місіс Сімпсон, або корона. Він заявив, що
при виборі королеви має бути врахований голос народу
В умовах, коли монархія втратила свій вплив на політичне життя, а Едвард користувався популярністю в народі, королю необхідна була бездоганна репутація, тому його стосунки з цією жінкою визнали неприйнятними. 11 грудня 1936 р. король виступив по радіо з промовою, в якій оголосив про свій вибір на користь місіс Сімпсон і про зречення престолу. Корону успадкував його брат Георг VI на прізвисько «сором'язливий Берті».
У 1937 р. Болдуїн, що добряче втомився, поступився посадою прем'єра Невілу Чемберлену. За шість років перебування на посаді канцлера казначейства цьому політику вдалося вивести країну з економічної кризи та взяти курс на подальший розвиток держави, однак він все одно залишався не надто популярним серед народних мас. Пацифістські ідеї все ще превалювали у суспільстві і політикумі тож переозброєння йшло занадто мляво. Проте у 1938 р. у масове виробництво все ж були запущені винищувачі «Спітфайр», відкривалися нові заводи, планувалося будівництво бомбосховищ для захисту цивільного населення від можливих повітряних нальотів.
Ситуація накалялася. У вересні 1938 р. Гітлер заявив про намір порушити Версальський договір і окупувати Судетську область Чехословаччини, і Чемберлен поспішив до Мюнхена на переговори з фюрером. Країна з натхненням зустріла повернення прем'єра, коли той прямо на аеродромі Хестон розмахував так званою Мюнхенською угодою. Чемберлен заявив, що привіз почесний мир. Мир на покоління, за його власними словами. По радіо він додав, що
жахливо, фантастично, неймовірно… що ми тут маємо копати траншеї та приміряти протигази через розбрат у далекій країні між людьми, про які нам нічого не відомо
Черчілль, який сидів на задній лаві в палаті громад, був одним з небагатьох, хто закликав до відкритого протистояння Німеччини. Пізніше він назве цей час "роки, які пожирала сарана". Його слова в палаті громад про те, що Мюнхенська угода «повна та абсолютна поразка», потонули у гучних криках обурення.
Звичайно, покоління політиків, які тоді були при владі у Великій Британії, було першим, після введення загального виборчого права і ду-у-уже залежало від суспільної думки. Крім того, переозброєння почалося занадто пізно і його темпи залишали бажати кращого. В результаті, перед самою відправкою Чемберлена у Мюнхен, Комітет начальників штабів попередив його, що Великобританія до війни з Гітлером не готова і не зможе відбити напад Німеччини. Однак ці виправдання не врятували репутацію Чемберлена. Він увійшов в історію, як той, хто, за влучним виразом Черчілля, намагався домовитися з тигром, маючи свою голову у нього в пащі.
Друга світова війна
У березні 1939 р. Гітлер не дотримався обіцянки, і окупував Прагу. В серпні того ж року він уклав зі Сталіним сумнозвісний Пакт Молотова – Ріббентропа, а 1 вересня розпочав захоплення Польщі. Це вторгнення порушило союзницькі гарантії безпеки Польської Республіки і 3 вересня Чемберлену довелося оголосити Німеччині війну. Як і 1914 року британські солдати, переправилися через Ла Манш на континент. Але цього разу їхній похід завершився невдачею.
Німецькі танкові корпуси рухалися Європою з небувалою швидкістю. 19 травня бронетанкові колони прорвали французькі позиції та рушили на Париж. На півночі Франції Британським експедиційним військам, які прибули туди вісім місяців тому, був відданий наказ відступити на Дюнкерк. Місто опинилося в оточенні. З берега війська мали евакуювати зібрані кораблі Королівського військово-морського флоту. Але через нестачу кораблів, у рятувальній операції також взяли участь овіяні славою приватні «малі судна». З 27 травня до 4 червня було евакуйовано 338 000 осіб, у тому числі 120 000 французів. Історики й досі сперечаються, з якої причини Гітлер зупинив війська у кількох кілометрах від Дюнкерка, активно задіявши лише “люфтваффе”. Але як би там не було, Дюкеркська рятувальна операція увійшла в підручники історії як героїчна і відчайдушна, але все ж поразка Британії.
Країна опинилася по суті один на один з ворогом. Після того як навесні 1940 р. почалося захоплення Норвегії та Данії, розбитий Чемберлен пішов у відставку. Його замінив той, хто ціле десятиліття попереджав, чим може закінчитися умиротворення Гітлера. І мав рацію. У своїй першій промові в парламенті новий прем'єр-міністр Вінстон Черчілль сказав свою легендарну фразу:
Мені нема чого запропонувати вам, окрім крові, важкої праці, сліз та поту
На додаток до складної військової ситуації, неочікувані проблеми виникли із колишнім королем. Разом із дружиною, Едвард, який залишав за собою титул герцога Вінздзорського, подорожував Європою і 1937 року завітав до Німеччини де особисто познайомився з Адольфом Гітлером. Це само по собі було скандалом, однак коли восени 1940 року ФБР передали британцям інформацію про те, що герцогиня Віндзорська має контакти з Ріббентропом та використовується німцями у якості інформатора, а самого герцога нацисти планували зробити маріонетковим королем, після захоплення Британії, Черчіль разом із Георгом VI змусили Едварда полишити континент і стати губернатором Багамських островів — подалі від Гітлера і поближче до американців.
На той момент Німеччина вже захопила центральну Європу, і пів Франції, встановивши на вільній території маріонетковий режим маршала Петена. Скандинавія була виведена з гри. Іспанія та Португалія зберігали нейтралітет і лише деякі балканські країни ще пручалися Німеччині та її союзниці Італії. Гітлер почав готувати десантну операцію під кодовою назвою “Морський лев”, по висадці в Англії і остаточному розгрому Об'єднаного Королівства. На далекому сході, ще одна союзниця Німеччини Японія продовжувала експансію. Незабаром вона завдала серйозного приниження Британської імперії, зайнявши Гонконг та Бірму та погрожуючи Сінгапуру та Індії.
У відповідь на загрози, Черчілль вимовив кілька промов, які вважаються найвизначнішими в англійській історії. У його виступах у палаті громад і на радіо не було ні фальшивого оптимізму, ні побитих кліше. Він оперував фактами та реаліями, закликав взятися за зброю.
4 червня 1940 р. з трибуни парламенту прозвучали епохальні слова:
«Ми підемо до кінця, ми будемо битися у Франції, ми будемо боротися на морях і океанах, ми будемо битися зі зростаючою впевненістю і зростаючою силою в повітрі, ми будемо захищати наш острів, якою б не була ціна, ми будемо битися на узбережжях, ми будемо битися в портах, на суші, ми будемо битися в полях і на вулицях, ми будемо битися на пагорбах; ми ніколи не здамося і навіть, якщо так трапиться, у що я ні на мить не вірю, що цей Острів або більша його частина буде поневолена і буде вмирати з голоду, тоді наша Імперія за морем, озброєна і під охороною Британської Флоту, буде продовжувати битву, до тих пір, поки, в благословенний Богом час, Новий Світ, з усією його силою і міццю, не відправиться на порятунок і звільнення старого».
Британія готувалася до оборони і, попри опасіння Комітету начальників штабів, знаскоку взяти її було нереально. Острівне положення вимагало проведення морського десанту, а схований у бухті Скапа Флоу британський флот ще по справжньому не вступав у бій. Крім того, нехай до кінця не переозброєна, але армія Британії все ж складалася з 2-х мільйонів людей. Крім того були створені загони тероборони Home Guard, а південне узбережжя наїжачилося стволами ПВО. Єдиним варіантом німців на вдалий десант було забезпечення домінації в повітрі та знищення ПВО та авіації супротивника. Тож основна ставка була зроблена на потужність люфтваффе і в липні 1940 року в небі спалахнула Битва за Британію.
Британці мали значно менший за кількістю повітряний флот, та менше підготовлених пілотів, однак вони не просто виграли цю битву, вони нанесли люфтваффе поразку, від якої ті не оговталися до самого кінця війни. Британські пілоти билися на межі можливого, а іноді а за межею. В цьому їм допомагав легендарний “Спітфайр”, винищувач, що виявився напрочуд вдалим та багато ким вважається кращім винищувачем Другої світової війни. Всього в битві за Британію німці втратили більше 1800 літаків — майже половину всього наявного військово-повітряного флоту Німеччини. Люфтваффе продовжували тероризувати Англійські міста до кінця війни. Бомбардування, та пуски ракет Фау-1 та Фау-2 ближче до кінця війни, коштували життя кільком тисячам британців, однак про плани захоплення острова Гітлеру, як раніше Наполеону, а ще раніше Великій Армаді, довелося забути.
Постійні бомбардування згуртували британців. Люди звикли ночувати в укриттях, а станції метро стали бомбосховищами та навіть імпровізованими гуртожитками. Відмовившись покинути Лондон, король Георг та його дружина Єлизавета стали символами мужності та стійкості. Збереглося і багато кадрів, на яких непохитний Черчілль, одягнений у свій фірмовий комбінезон, на підтвердження своїх слів «Лондон вистоїть», працює в командному центрі під Уайтхоллом.
1941 року бомбардування стали рідшими, однак через домінування німецьких субмарин на морі погіршилася ситуація з продовольством і в країні довелося ввести карткову систему, причому не тільки на продовольство, а й на одяг, паливо та навіть папір. Не прибавляли оптимізму і новини з фронту. Німці захопили Крит і британцям довелося відступити до Єгипту, де на них вже тиснув Африканський корпус під командуванням легендарного “лиса пустелі” Ервіна Роммеля.
Черчіллю необхідна була допомога США. Він домовився з американським президентом Франкліном Рузвельтом про ленд-ліз - програму військових поставок на умовах позики. Однак конгрес займав вичікувальну позицію і не був налаштований посилати до Європи ще одну рятувальну експедицію як це було у Першу світову. Він наполягав, щоб Великобританія повністю розплатилася за постачання із США. І в цей момент Гітлер зрадив Сталіна, і в червні 1941 р. напав на Радянський Союз, а в грудні того ж року японці, які вважали, що США можуть перешкодити її імперським планам із захоплення Південно-Східної Азії, атакують американський флот у гавані Перл-Харбор. І хоча війна триватиме ще чотири роки, ці необачні вчинки стали початком кінця для країн Осі. Американці об'явили війну Японії, а Німеччина — Америці. Новий світ на повну включився у порятунок світу старого.
За рік прийшла і перша велика перемога. У листопаді 1942 року, у битві при Ель-Аламейні, британський генерал Монтгомері розбив Африканський корпус німців, і змусив його капітулювати. У Середземномор'я прибули американські війська, а на сході наступ німців забуксував під Сталінградом і союзники почали планувати висадку в Італії, яка відбулася за пів року, влітку 1943, на острові Сицилія. Бої в Італії були важкими, але успішними. Режим Муссоліні впав, і через рік союзникам вдалося захопити Рим. Сталін тіснив Гітлера на сході, а Японія зазнавала поразку за поразкою у Тихому океані. Настав час на відкриття повноцінного другого фронту.
Операція “Оверлорд” кілька разів відкладалася через проблеми з логістикою та контр-розвідувальну гру з німцями. Однак в решті решт, 6 червня 1944 р. до берегів Нормандії прибули найчисленніші за всю військову історію морські десантні сили, які включали 5000 кораблів і 160 000 солдатів. Німці вели запеклі бої, але змушені були відступити. Протягом наступних кількох місяців, вони залишили Францію та організували оборону на кордоні Німеччини. Однак не все йшло так гладко. Восени того ж року союзники здійснили невдале десантування у Нідерландах, а контрнаступ німців у бельгійських Арденнах у грудні 1944 р. застав союзників зненацька і на короткий час підняло бойовий дух вермахту. Але битву в Арденнах Німеччина програла і армії союзників продовжили свій невблаганний наступ. Совєти дійшли до Берліна першими, Гітлер покінчив із собою і 8 травня 1945 року війна в Європі закінчилася.
Тяжкі післявоєнні роки
Порівняно із загальною кількістю жертв війни можна сказати, що Велика Британія обійшлася відносно малою кров'ю. Вона втратила у боях 375 000 військовослужбовців, майже вдвічі менше, ніж у Першу світову війну. 60 тисяч мирних жителів загинули під час повітряних нальотів. Війна завдала країні великих збитків і завдала багато страждань. Масштаб бомбардувань був грандіозним, війна підібралася до будинків мирних громадян набагато ближче, ніж у 1914 році. Руйнувалися кар'єри, розпадалися сім'ї, розвалювався звичний спосіб життя. За винятком бойових дій, жінки нарівні з чоловіками несли на собі тягар негараздів, що випали на частку країни. Навіть майбутня королева Єлизавета кілька тижнів несла службу у Жіночому допоміжному територіальному корпусі, де вчилася на механіка та водія вантажівки.
Нація згуртувалася під час війни і разом з союзниками здобула найвеличнішу військову перемогу з усіх, які були до цього. Однак ціною цієї перемоги став остаточний крах Британської імперії.
Останні вибори в Британії відбулися аж 1935 року і країна скучила за демократією. Передвиборна кампанія винесла на поверхню напругу, що так довго стримувалася, і бажання чогось нового. Не дивлячись на визначну перемогу у війні, Черчілль програв вибори і вперше в історії лейбористи здобули тотальну перемогу, отримавши 393 місця в парламенті, а новим прем'єром став Клемент Етлі. Лейбористи намагалися зберегти той настрій надзвичайного стану, який згуртував націю під час війни, стверджуючи, що централізоване управління економікою, яке було введено під час війни, має зберігатися й надалі, «щоб досягти миру». Державний контроль поширювався на всі аспекти економіки та життя суспільства – і він був набагато суворішим, ніж навіть за часів Першої світової війни. Лейбористи використали держконтроль у прагненні збудувати в країні утопічну соціальну державу — т.зв. “Державу загального добробуту”.
У 1946 р. було прийнято закон про державне страхування, яке включало допомогу на дитину, державну допомогу і навіть допомогу на поховання. Протягом року націоналізація досягла, небувалих масштабів. Йшлося про Англійський банк, вугільну промисловість, залізниці, авіаційні, залізничні та автомобільні перевезення, а пізніше про газову промисловість, електроенергетику та сталеливарну промисловість. У 1948 р. був ухвалений закон про Національну службу охорони здоров'я, згідно з яким послуги лікаря загальної практики та лікарняне обслуговування ставали безкоштовними для всіх громадян країни, а сама система більш централізованою.
Однак переможна ейфорія поступово проходила і країну охопила післявоєнна апатія. Кількість розлучень різко зросла, а кількадесят тисяч британських жінок перебралися у США, у пошуках сімейного та життєвого щастя. В країні все ще працювала карткова система, навіть більш жорстка ніж під час війни, адже навіть хліб відпускався по картках. Одяг все ще був в дефіциті, а через нестачу житла, деякі громадяни продовжували жити у гуртожитках і навіть у метро, як під час бомбардувань. Уряд намагався будувати нові блочні будинки, однак вони виявилися дорожчими за приватні заміські будівлі. Уряд намагався будувати нові містечка та мікрорайони, однак проблеми та незручності, пов'язані з переїздом за межі міста, стали причиною появи т.зв. «депресивних нових міст». На додаток до цього країну накрили нечувані морози 1946 р. Заводи і фабрики ставали через нестачу робітників і електроенергії. Єдиною світлою плямою стали 17 млрд. доларів виділених Британії на відновлення згідно з Планом Маршала — планом післявоєнної відбудови Європи.
Проблеми що накопичилися не могли не вплинути на політичну ситуацію і 1950 року лейбористи перемогли на виборах вже з мінімальною перевагою. На той момент країна вже стала членом нещодавно створеного ООН, та вступила в НАТО, а Черчіль встиг виголосити свою знамениту Фултонську промову, у якій зазначив, що:
над континентом опустилася залізна завіса
Цю промову вважають символічним початком Холодної війни. Того ж року в уряді стався розкол через підняття тарифів на медичні послуги, задля отримання коштів на утримання британського контингенту у Кореї, де як раз спалахнула війна. Цей розкол призвів до чергових перевиборів, на яких перемогли консерватори і 76-річний Черчілль повернувся до влади. Девізом нового уряду стало гасло «геть регулювання», що означило прагнення звільнити народ від повоєнної лейбористської регламентації та бюрократії. Однак від націоналізації та ідеї “держави загального добробуту” навіть консерватори не змогли повністю відмовитися.
Націю знову охопив певний моральний підйом. Дітям в школах розповідали про перемоги у Другій світовій, 1952 року в експлуатацію було запущено перший реактивний пасажирський літак “Комета”, а в травні 1953 сер Джон Хант підкорив Еверест. Того ж року, після смерті свого батька, на престол зійшла молода королева Єлизавета ІІ. Її коронація викликала небувалий ажіотаж, і була першою національною подією, яка транслювалася по телебаченню, - чудове, пишне видовище, яке можна було порівняти, мабуть, лише з коронацією Вікторії.
Але не встигла нова королева зійти на престол, як її імперія почала руйнуватися.
Підпишись на Patreon: https://www.patreon.com/HistoriaSimplex
Альтернатива Патреону - Buy Me A Coffee: https://www.buymeacoffee.com/HistoriaSimplex
Підтримати автора також можна за реквізитами:
Monobank - 4441 1144 2125 6510
Privat - 4149 4993 7233 4225
Ваша підтримка важлива, як ніколи! Але не забудьте підтримати ЗСУ ;)))
