«…знайти красу там, де ніколи не міг би її собі уявити: в найбуденніших речах, у глибиннім житті натюрмортів»
Марсель Пруст
Дорога Фландрії» 1960р. (фр. «La Route des Flandres») – яскравий спалах постмодерну, «нового роману», маестро в галузі слова, нобелівського лауреата 1985р. Клода Сімона.
Якщо заходити з «технічної» сторони, роман міститься у збірці вибраних творів (вміщає романи «Дорога Фландрії» та «Зоосад») 2002 року видання «Юніверс» за фантастичним!перекладом з французької Романа Осадчука. Дане видання було здійснено в рамках Програми сприяння видавничій справі «Сковорода» Посольства Франції в Україні та Міністерства закордонних справ Франції.
Цю чудову книгу я придбав 23.09.2022 року, за 120,00 гривень (таак, колись книги продавались за такими цінами) у видавництві Жупанського. І ось настав її час 🤩
На цей момент відповідну книгу придбати новою уже майже неможливо, а на вторинному ринку їх небагато.
На окрему увагу заслуговує оформлення книги. Дизайн, на має переконання, підібрано вдало. Сама книга білого кольору з типовим для інших книг цієї серії оформлення золотого кольору. Книга має суперобкладинку (кавер), що містить ілюстрації табуну коней у русі, що відсилає до роману «Дорога Фландрії».
Роман на 219 сторінок. Читав його повільно, сторінок 10-15 було мені під силу за один сеанс, вдумливо і з концентрацією уваги.
Якщо коротко про сюжет майже без спойлерів, то роман розповідає історію участі у бойових діях, під час Другої світової війни, молодого французького солдата-кавалериста, що дивом виживає після ворожої засідки на його ескадрон, блукає якийсь час з такими самими щасливчиками, яким вдалось вижити опісля м’ясорубки, зруйнованими війною дорогами Фландрії, на фоні загального обвалу фронту, колапсу та у подальшому потрапляє у полон який йому вдається пережити та повернутись додому.
Сюжет, за моїми мірками, охоплює період близько 5-6 років.
Особлива цінність цього роману полягає у тому, що у ньому ідеально додержано пропорції у балансі між вигадкою і особистим досвідом, де особистий досвід суттєво переважає. Це один з тих аспектів, якими даний твір зачаровує читача та приковує увагу, ти віриш у те що написано, відчуваєш достовірність, правдоподібність, зв’язок з реальністю та здоровий глузд. Пояснюється це тим, що сам автор брав участь у 1940 році в Другій світовій війні як кавалерист, пережив серйозну битву, попав у полон з якого у подальшому успішно втік. Для прикладу, якщо порівнювати з романом «Прощавай, зброє» (англ. «A Farewell to Arms») Ернеста Гемінґвея, то там, на мою думку, такий баланс десь на 6 з 10, тоді як в «Дорога Фландрії» він на 10 з 10. Щось схоже собою являє по балансу на 10 з 10 роман «В сталевих грозах» (нім. «In Stahlgewittern») Ернста Юнґера.
Як приклад постмодерного роману, сам текст не є чітко структурованим, а на противагу – монолітним, без абзаців, подекуди без розділових знаків, з величезними, складними реченнями, що часто потребують повторного перечитання, щоб не загубитись в цих «глибоких лісах» та вловити суть прочитаного.
Для цієї книги характерними є відсутність чіткої хронологічної послідовності подій, що відбуваються та надзвичайно детальні описи явищ, об’єктів, на які й особливо ніхто не звертає уваги у реальному житті, не закарбовує у пам’яті.
Що стосується складної структури книги з її дуже частими, подекуди навіть різкими «перетіканнями» з минулого у майбутнє, то слід зазначити, що вловити загальну логіку серед цього на перший погляд хаосу, можна десь, по моїй суб’єктивним оцінкам, на сторінці 30-50 -+. Вловивши суть раз, побудувавши причинно-наслідкові зв’язки, асоціації, належно ідентифікувавши події, ти вже чітко та однозначно розумієш, що тут мова йде про період перебування головного героя вдома до мобілізації, а тут до засідки ворожих сил на ескадрон, тут після засідки, а там під час перебування у полоні, а тут після звільнення з полону. На мою думку, такі різкі переходи (перестрибування) у часових рамках, пояснюються флеш беками головного героя, який переживає, стикається у якийсь момент зі схожими (аналогічними) відчуттями, образами, процесами, явищами, подіями, моментами, подекуди дуже травматичними, надзвичайно стресовими, що змушують його свідомість прокручувати, переживати аналогічний досвід.
З вступної промови Романа Осадчука, стає відомо, що Клод Сімон цікавився творчістю Вільями Фолкнера. Схожу логіку викладу сюжету з дуже заломленими часовими рамками можна знайти в романі «Шум і лють» (англ. «The Sound andthe Fury») Фолкнера. У цьому плані, як на мене, слід відзначити, що роман «Дорога Фландрії» дещо простіший, адже охоплює принаймні значно менший часовий період – років п’ять, тоді як «Шум і лють» десятиліття. Очевидно, що будувати причинно-наслідкові зв’язки, асоціації, встановлювати логіку, ідентифікувати події, у хаотичному, нелінійному сюжеті, що охоплює події, що відбуваються протягом тридцяти років, м’яко кажучи завдання непросте. З цієї причини до цієї книги навіть є хронологічні таблички з подіями, що часом не «заблудитись». Тобто після прочитання «Шум і лють», «Дорога Фландрії» може для когось виглядати ніби прогулянка опісля марафону.
Аналізуючи прочитане, можна впевнено сказати, що основою, ключовим інструментарієм автора книги є описи, засновані на пам’яті.
Як влучно зазначає Роман Осадчук, що основною текстовою моделлю тут виступає опис, за допомогою якого реалізується прагнення описати те, що вислизає, те, що свідомість, зазвичай відкидає, як дрібницю, як малозначущу деталь, описати невловиму конфігурацію, що тривала всього якусь мить, ситуацію, в якій годі розрізнити сон, реальність чи спогад, майже неможливо відтворити причинно-наслідкові зв’язки.
Оповідач ніби постійно перебуває на роздоріжжі, у роздумах, вагається, намагаючись підібрати правильне слово для опису, що відобразити усе так, як воно було. Текст переповнений різного роду уточненнями, виправленнями, припущеннями, як от: чи радше…; себто; насправді; мабуть і тд.
На окрему увагу заслуговує надзвичайно глибокий символізм образів, що переповнюють твір, як от: сама Дорога, коні, павич на фіранці, де Решак (de Reixach (pronounced rye shack), момент де де Решак на коні з витягнутою шаблею на сонці, пейзажі, погода Фландрії, живопліт, Корінна і багато інших.
Окрім цього, твір зачіпає багато філософських питань, проблем різного роду, як наприклад: плинності часу, життя та смерті, дружби, відносини між представниками різних соціальних класів, зв’язків поколінь та загальних закономірностей їх поведінки, сили субʼєктивного самонавіювання, абсурдність війни та її марність, виживання цивільного населення в умовах збройного конфлікту, кохання, відносини батьків і дітей, жахіття полону та інші.
«Дорога Фландрії» зачаровує та викликає справжній захват своєю поетичністю, красою, уважністю до деталей, навколишнього світу, точністю описів, чудово підібраними метафорами, що водночас парадоксально, адже події розвиваються в умовах війни. Автор створює усі умови для того, що читач повноцінно поглянув на світ його очима, як спостерігача за екзистенцією, відчув у повній мірі ефект присутності на місці подій. Окрім цього, книга містить хороші моменти з гумором та іронією, про що неможливо не згадати.
Слід визнати, що після прочитання сам починаєш дивитись на навколишній світ зовсім по іншому, під іншим кутом…
Слід сказати, що даний твір не являє собою пережований, ферментований продукт який автор приготував для читача, а читачу залишається лише відкрити рот та проковтнути його, ні, не у нашому випадку. Даний твір вимагає розумного, думаючого читача зі сфокусованою увагою, тому що постійно наявна потреба думати, аналізувати, будувати причинно-наслідкові зв’язки, шукати аналогії, ідентифікувати події, відносячи їх до того чи іншого часового проміжку.
«Дорога Фландрії» являє собою відкриту систему, де читач самостійно згідно власного світосприйняття, особистого досвіду, розвинутості уяви, за допомогою загального скерування автора вибудовує в своїй уяві цілісну картину подій, історію, де сам заповнює ту чи іншу прогалину, встановлює причинно-наслідкові зв’язки, шукає логічні пояснення.
Тобто для цього твору характерна значна дизпозитивність, свобода яку надає читачеві автор. Безпосередньо від читача залежить те, яку саме картину від побачить, опісля складання усіх розкиданих епізодів-описів докупи, у кінці після прочитання
Отже, ABSOLUTE CINEMA, рекомендую, потужне 9 з 10.
Джерела цитат:
1.Ландшафти пам'яти на перехрестях слів або тема часу та поетика опису Клода Сімона / Клод Сімон, Вибрані твори, Юніверс, Київ, 2002, с. 5-12. ISBN 966-7305-73-2.
2.Клод Сімон, Вибрані твори, Юніверс, Київ, 2002, с. 168-169; 194. ISBN 966-7305-73-2
