Пірати, флібустьєри, авантюристи, хапуги і лицарі нікуди не зникли, всі вони прагнуть свободи, кожен на своєму рівні, але серед них були, є і будуть корсари духу, обранці інших світів, планетарного і космічного вимірів, ім’я яким Справедливість, Гідність, Повага і Любов до ближнього. Тоді ближній стає Ближнім, а вітер, хвилі, небеса, вся краса явленого світу – це те тло, на якому розквітають якості, яких потребує життя, аби жити!
Галина Чернієнко
Роман, який можна кваліфікувати як роман-притчу, видано 2011 року «Видавництвом Жупанського» за перекладом з французької Галини Чернієнко. Дане видання було здійснено в рамках Програми сприяння видавничій справі «Сковорода» Посольства Франції в Україні/ Французького інституту в Україні та видавничих програм Французького інституту/ Міністерства закордонних та європейських справ Франції.
Дана книга зараз широкодоступна для придбання на офіційному вебсайті видавця та в інших продавців.
Оформлення видання класичне для як для книг з цієї серії: присутня гарна ілюстрована суперобкладинка (на якій зображено, очевидно, корабель «Зета», який фігурує у творі), яка вкриває палітурку білого кольору з оформленням золотого кольору.
Роман займає 254 сторінки, читається досить легко і швидко.
Текст роману є чітко структурованим, складається з 7 (семи) розділів, що охоплюють різні періоди життя головного героя, з дотриманням хронологічної послідовності.
Коротко про сюжет без спойлерів: роман охоплює часовий період з 1892 по 1922 рік (тобто 30 років) та розповідає історію Алексіса Летана та його родини (переселенці, потомки французьких колоністів), що мешкають на острові Маврикій. У романі поступово розкрито етапи дорослішання головного героя з раннього дитинства та до 30+ років, що мріє відшукати скарб Невідомого Корсара, який нібито захований на острові Родригес.
На моє переконання, у романі додержано балансу між вигадкою і особистим досвідом, адже сам автор дійсно проживав на острові Маврикій. Доказом цього слугують надзвичайно гарні, мальовничі та поетичні описи автора: островів та їх ландшафтів, гір, моря, неба, заходів сонця, сонячного світла, вітру, зоряного неба та їх комбінацій, що особливо припало мені до душі.
Вважаю, що цей роман є яскравим прикладом твору, де зміст є набагато ширшим та переважає над формою.
Твір зачіпає багато філософських питань, проблем різного роду, як наприклад: пошук сенсу життя, ідентичності (самого себе), душевної рівноваги, щастя; критика матеріалізму (його ілюзорності), жадібності; проблема колоніалізму, рівності; баланс (гармонія) у відносинах між людиною та природою, їхня єдність; безглуздість війни, насильства, жорстокості; родинні відносини; кохання; одержимість минулим (ностальгією); плинності часу; формування особистості; вірно розставлених пріоритетів; самотності та інші.
Твір переповнений величезною кількістю глибоких образів-символів, алегорій: золото (скарб Корсара); пошук скарбу; урочище Букан, де виріс головний герой; долина Мананава; острів Родригес; два фаетони; корабель «Зета»; море; Ума; матір головного героя; капітан Бредмер та його стерновий; дядько Людовік і його син Фердинанд; ураган та інші.
На мою думку, основні ідеї, що автор хотів донести до читача наступні:
1. По-перше, помилковість гонитви (манії) за матеріальними цінностями як самоціль, жадібності та надмірного бездуховного, аморального матеріалізму. По своїй суті такий шлях – це «золото дурнів» (пірит), пусте витрачання часу. Справжню цінність (скарб, золото) становить віднайдення самого себе, душевної рівноваги, щастя, любові, єдності з природою. Тобто твір тлумачить як потрібно розставляти пріоритети у житті, на що звертати увагу і витрачати дорогоцінний час (ресурс, що неможливо повернути). От для прикладу, головний герой покинув матір та сестру на довгі роки, захоплений одержимістю віднайдення скарбу, але при цьому в кінці твору згадує матір, її голос, сестру, те як «світяться її очі», але матері на той момент немає у живих, а сестра пішла своєю життєвою дорогою і невідомо коли головний герой побачить її наступного разу і чи взагалі побачить.
2. По-друге, помилковість надмірного занурення у минуле, життя лише минулим та ностальгії, сентиментального жалю як рушіїв життєвого шляху. Очевидно такий підхід до життя помилковий, становить пастку для свідомості та втечу від реальності – теперішнього, у світ ілюзій. Жити і діяти потрібно у реальності, теперішньому часі, у моменті, тут і зараз, зберігаючи цінні спогади з минулого, але не зводячи їх до абсолюту. Цілий твір просякнутий ностальгією головного героя за образами з дитинства, втраченим раєм, ідеалом, якого неможливо повернути. Замість того, щоб жити тут і зараз, цінувати наявне, головний герой довгий час витав в ілюзіях минулого. Помилковість такого підходу головний герой зрозумів запізно, адже події, що настали та втрачений час, назад не повернути.
Даний твір, на мою думку, дасть можливість кожному читачу індивідуально, згідно з його світосприйняттям, особистим досвідом, побачити його справжній зміст, суть та проаналізувати проблемні питання, які він піднімає.
Отже, на моє переконання, це чудовий глибокий філософський твір, з дуже мальовничими та поетичними описами природи, пейзажів, де зміст торжествує на формою. Рекомендую 8,5 з 10.
Джерела:
1. Від перекладача / Жан-Марі Ґюстав Ле Клезіо, Золотошукач, Видавництво Жупанського, Київ, 2011, с. 266. ISBN 978-966-235-519-2.
