Друкарня від WE.UA

Крок на зустріч собі

Відкривая двері раю, роздивляючись творця, ми наївно позихаймо у спокусі істивства.

День проходить, радість також а от сум не йде ніяк. Чом ж ми ставимо над небом судьби наших ворогів?

Прийди тиша, громом вишнім розкатись серед думок. Забалуй зігнутих віком, скарбом літ наших ділов.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vasyl Golubenko
Vasyl Golubenko@w5CrKaJKqoN6bxa

4Довгочити
14Перегляди
На Друкарні з 28 березня

Більше від автора

  • Чи ти є

    Туман паде на ліки ясні, зім'явши душі і думки, а вітер розкидає судьби як листя то сухе. Помилки, рани, і обійма - все разом в шопоті мойом. От тільки вороття не може бути до тої що тебе прийме.

    Теми цього довгочиту:

    Лірика
  • Проекція

    Чи я живу — чи в безчассі згубився?

    Теми цього довгочиту:

    Пошуки Себе
  • День у спокої

    Чи може дозволити собі сучасна людина провести день для себе? День без безтурбот і думок.

    Теми цього довгочиту:

    Відпочинок

Це також може зацікавити:

  • “ Вкрасти мов сонце “

    У вірші передаються глибокі емоції та прагнення до любові. Ліричний герой готовий на все заради близькості з коханою, навіть якщо це означає втрату. Через образи танцю та тіні він висловлює ніжність і бажання знайти справжнє серце, уникаючи болю і зневіри.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Агов | цикл “абразія“

    Цей вірш — як несказане прощання на межі тиші. Голос, що пробивається крізь втому, біль і пам’ять, аби востаннє запитати: чи ще хтось скаже тобі "привіт"? — не з гніву, а з любові, яка більше не хоче мовчати.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • “ Вкрасти мов сонце “

    У вірші передаються глибокі емоції та прагнення до любові. Ліричний герой готовий на все заради близькості з коханою, навіть якщо це означає втрату. Через образи танцю та тіні він висловлює ніжність і бажання знайти справжнє серце, уникаючи болю і зневіри.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b | Агов | цикл “абразія“

    Цей вірш — як несказане прощання на межі тиші. Голос, що пробивається крізь втому, біль і пам’ять, аби востаннє запитати: чи ще хтось скаже тобі "привіт"? — не з гніву, а з любові, яка більше не хоче мовчати.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія