Вступ та короткі висновки
У другій президентській кампанії Дональда Трампа чітко простежується тенденція впливу його «неформального оточення», яке дедалі більше визначає як стратегічні пріоритети адміністрації, так і її потенційну зовнішньоекономічну орієнтацію. Саме через це ключове значення набуває дослідження структури його «кулуарної» команди — неофіційного середовища, де приймаються попередні рішення, формуються політичні сигнали та узгоджуються інтереси, які згодом можуть трансформуватись у державну політику.
В діях сьогоднішньої адміністрації Трампа чітко простежується вектор на відновлення комерційних зв‘язків з Росією. Офіційна мета: послабити тісні відносини між Росією та Китаєм, щоб позбавити КНР енергетичного партнера в контексті зростаючого протистояння між США та КНР, до якого Штати ніби готуються. Як відомо, Трамп визначив, що головним стратегічним суперником Вашингтона є Китай, а європейські конфлікти мають вирішуватися насамперед європейськими силами.
Але, фактично, в ході аналізу було визначено, що певні особи, наближені до Трампа, мають бізнес зв‘язки з Росією, які вони реалізовували через ОАЄ та Саудівську Аравію. Саме тому відновлення комерційних зв‘язків для них є можливістю самозбагачення. Саме тому постає потреба в налагоджені неформальної «архітектури контактів» між командою Трампа та Путіна з метою подальших тіньових перемовин.
Висновок наступний (доводи нижче в дослідженні):
Джаред Кушнер (зять Трампа) - найголовніша особа в архітектурі неофіційних каналів із Росією. Використовуючи свої бізнес зв‘язки, саме він отримував й передавав сигнали від Путіна до Трампа ;
Стів Віткофф (спеціальний посланник США на Близькому Сході) - друга за важливістю особа в підтриманні каналів зв‘язку з РФ. Він є офіційним представником, був 2 рази в Росії. Відповідає за офіційну комунікацію з адміністрацією Трампа, але при цьому має бізнесконтакти з росіянинами як з РФПІ Дмітрієва.
Трамп - молодший (Дональд Джон «Дон» Трамп-молодший, син Трампа) - відповідальний за те, щоб частина з майбутніх коштів осіла в імперії Трампа, поки батько забезпечує державні важелі для цього. Це робить Трампа-молодшого особистим каналом зв’язку між приватними інтересами Трампа, зовнішньою політикою та кулуарними контактами з такими країнами, як Росія.
Джей ді Венс (Віцепрезидент США) - "нове обличчя" республіканської партії, що поєднує радикалізм і технологічне мислення. Він має тісні контакти з Дональдом Трампом-молодшим, бере участь у неформальних зустрічах та обговореннях, що формують неофіційну стратегію адміністрації. Це робить його частиною "внутрішнього кола", що посилює його позиції в умовах фрагментованої влади.
Ерік Принс (засновника Blackwater і неформального радника команди Трампа) - потенційний можливий канал з Росією через його бізнес контакти та зростаючий вплив у адміністрації Трампа. Активна лобіює свою присутність біля президента через Тулсі Габбард та Піта Хегсета.
Представники від РФ: радник Путіна Юрій Ушаков, Андрій Костін (голова банку ВТБ), Кирило Дмітрієв (керівник Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ)) - близький союзник Володимира Путіна. Його дружина має особисті зв’язки з родиною Путіна, що посилює його вплив у Кремлі. Також він намагався налагодити діалог з адміністрацією Трампа через Ріка Герсона (друга Джареда Кушнера).
Кола впливу на Трампа
Умовно оточення Трампа можна поділити на три взаємопов’язані, але різні за статусом і рівнем публічності кола. Перше — це офіційні особи, держслужбовці, які мають формальні посади в адміністрації Трампа, яро його підтримують, але не проінформовані про неофіційні рішення. До них належать глава апарату, члени перехідної команди, а також фігури, відповідальні за зовнішню політику та національну безпеку, як то Марк Рубіо (Державний секретар США), Майкл Волц (Радник президента США з національної безпеки), Сьюзі Вайлз (Голова адміністрації Білого дому), Піт Хегсет (Міністр оборони США), Стівен Міллер (Радник Президента США з внутрішньої безпеки) та інші офіційні особи. Звісно, вони проінформовані про рішення адміністрації, більше того, вони їх формують. Але до кулуарних рішень вони не допускаються, тому займають лише 3 коло. При чому з цього кола можна виділити Рубіо та Волца як «найбільш адекватних з неадекватних». Саме вони будуть нести провину за провальні рішення «кулуарної дипломатії». Й попри свої посади, вони не мають великого вплива на Трампа.
Їх задача: бути прихильними, забезпечувати контроль над напрямками в держуправлінні й реалізовувати політику, визначену Трампом.
Друге коло — це представники великого бізнесу, які вже обіймають ключові позиції в апараті Трампа. Йдеться, зокрема, про таких діячів, як Вівек Рамасвамі, Ілон Маск, Джей Ді Венс (Віцепрезидент США), Стів Віткофф, Скотт Бессант (Міністр фінансів США), а також лояльні до Трампа фігури з технологічного та енергетичного секторів, які поєднують бізнес-інтереси зі зростаючим впливом на політичну повістку.
Нарешті, третє — найменш публічне, але найвпливовіше коло — складається з наближених до родини Трампа бізнесменів і давніх партнерів, які не займають жодних офіційних посад, але відіграють ключову роль у неформальних комунікаціях, у тому числі — з представниками іноземних урядів. Це Джаред Кушнер, Дональд Трамп-молодший та, ймовірно, інші фігури, які нам маловідомі. Саме вони формують зовнішньополітичні пріоритети адміністрації, ставлячи в пріоритет розширення власного бізнесу.
Роль Джареда Кушнера
Центральною фігурою в оновленій архітектурі контактів є Джаред Кушнер, зять Трампа й колишній радник Білого дому. Після смерті султана Оману Кабуса у 2020 році Джаред Кушнер остаточно закріпився як неформальний посередник між Дональдом Трампом і наслідним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом. Саме Кушнер забезпечив серію «тихих» контактів, що тривали після завершення президентського терміну Трампа — через особисті відносини з Мухаммедом, а також завдяки фонду Affinity Partners, який має офіційні фінансові зобов'язання перед саудівською стороною. Через свій фонд Affinity Partners, що отримав $2 млрд від Саудівської Аравії, Кушнер після 2020 року вибудував бізнесові мости зі структурами, пов’язаними з РФПІ (Російський фонд прямих інвестицій) Кирила Дмітрієва. У 2023 році він зустрічався з головою саудівського фонду PIF Ясиром аль-Румайяном, чий фонд має спільні проєкти з РФПІ. Після створення Affinity Partners у 2021 році, Кушнер зосередився на стратегічних інвестиціях у критичну інфраструктуру в Азії та на Кавказі. Його портфель включає участь у проєктах, пов’язаних із портами в Грузії, Казахстані та Азербайджані — локаціях, які Росія активно використовує для переорієнтації своїх експортно-логістичних маршрутів в обхід західних санкцій. А вже у 2024-му Affinity Partners заявив про інтерес до інвестицій у Казахстан і Азербайджан — країни, що активно використовуються Росією для обходу санкцій.
У 2024 році Мухаммед бін Салман виступив із ініціативою щодо створення "нейтрального майданчика" для переговорів між Росією та Україною. За даними Arab News, ключовим оператором з боку США виступив саме Кушнер, який у приватному форматі передавав бачення можливих домовленостей майбутній команді Трампа. Його роль була неофіційною, але критично важливою — саме через нього саудівські посередники доносили сигнали до Кремля, і навпаки.
Додатково, розслідування The Intercept виявило, що частина компаній, у які інвестує фонд Кушнера, мають контракти на постачання обладнання, яке згодом потрапляє в Росію через посередників у ОАЕ. Ці дані стали основою для дискусій у Конгресі щодо можливого конфлікту інтересів між майбутньою політикою Трампа й комерційною діяльністю його родини. У травні 2024 року Кушнер відвідав Будапешт, де провів конфіденційну зустріч із прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном. За інформацією Politico, візит Кушнера до Будапешта не був пов'язаний із публічними подіями й залишився поза увагою офіційних каналів. Через декілька тижнів після цієї зустрічі Орбан здійснив візит до Москви, що викликало підозри в координованому обміні меседжами. Цей ланцюг дій дає підстави вважати, що Кушнер міг використовувати Орбана як "кур’єра" для передачі або узгодження сигналів між командою Трампа і російською владою.
Кушнер виконує функцію гібридного посередника: поєднує геополітичну взаємодію з фінансовими механізмами. Він не представляє адміністрацію офіційно, але для саудівців і росіян саме це робить його ідеальним — і гнучким — каналом зв’язку.
Роль Стіва Віткоффа
У цей ланцюг також вписується Стів Віткофф, чинний спеціальний посланник США на Близькому Сході. У грудні 2024 року, ще до офіційного вступу Трампа на посаду, Віткофф взяв участь у переговорах щодо припинення вогню між Ізраїлем і Хамасом. Саме йому приписують підписання перемир’я між Ізраїлем та ХАМАС. Цим він закріпив за собою імідж ефективного дипломата в очах Трампа. Після цього він, ймовірно, став головним офіційним перемовником між США та Росією. Після повернення Трампа в політичну гру, з процесу було усунуто спецпредставника з України Кіта Келлога, який наполягав на європейській участі в переговорах. Його місце зайняв неофіційний трикутник впливу: Віткофф, Джаред Кушнер і Трамп-молодший. У лютому 2025 року Віткофф здійснив особистий візит до Москви, де провів тригодинну зустріч із Володимиром Путіним. Формально вона стосувалася звільнення американського громадянина Марка Фогеля, однак джерела вказують, що ключовою темою були механізми припинення війни в Україні. Cаме Віткофф наполягав на включенні Кіріла Дмітрієва в переговорний процес, обґрунтовуючи це «ефективністю неформальної дипломатії». На тлі цих подій особливого значення набуває бізнесова складова діяльності Віткоффа. Як засновник компанії Witkoff Group, він має потужні зв’язки у сфері нерухомості, зокрема на Близькому Сході. Він є давнім бізнес-партнером Трампа, який через проєкти в Дубаї міг вийти на Кирила Дмітрієва. А це при тому, що Дмітрієв має нью-йоркські та саудівські бізнес-контакти. А The Moscow Times зазначив (не даватиму посилання, бо вони там апелюють неофіційними джерелами), що РФПІ готує спільний фонд із Dubai Holding, де Віткофф — ключовий гравець. Цей фінансовий канал створює додатковий місток між Кремлем і табором Трампа.
Роль Еріка Принса
Не варто забувати й про Еріка Прінса – засновника Blackwater і неформального радника команди Трампа під час перехідного періоду. Ерік Прінс брав участь у певних проєктах у сфері національної безпеки. Після вступу Трампа на посаду, він почав лобіювати свою "важливість" та присутність у його адміністрації, хоча офіційних зустрічей ще не було. Але джерела кажуть про його зв'язки з Тулсі Габбард (Директор національної розвідки США) та Пітом Хегсетом (Міністр оборони США). У листопаді 2024 року Прінс відвідав захід у Mar-a-Lago, де зібралися ключові прихильники Трампа, й навіть встиг заявити про свою причетність до MAGA.
Не так давно він почав лобіювати залучення ЧВК для протидії мексиканським картелям. Але найцікавіше: я писав пост про Конго, де розповідав, що Трамп, ймовірно, захоче забезпечити безпеку країни за доступ до її копалин (угода про мінерали). Так от WSJ заявляє, що до переговорних процесів залучений Ерік Прінс, а його присутність там класно вписується в бажання Трампа не залучати регулярні війська.
Прінс може забезпечити Трампа ще одним неформальним комунікаційним ланцюжком з Путіним. У січні 2017 року Ерік Прінс зустрівся на Сейшельських островах з Кирилом Дмитрієвим, головою Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ), та представником від Мохаммеда бін Заєда, кронпринца ОАЕ. Метою зустрічі було обговорення можливості встановлення неофіційного каналу зв'язку між адміністрацією Дональда Трампа та Кремлем. Звісно, всі від цього відхрещуються. Також Прінс продовжував нарощувати контакти з Росією:
у липні 2024 року відвідав Росію для "обговорення питань безпеки африканських шахт";
також у 2020 році він мав зв'язки з Вагнером.
Ця мережа контактів з того часу не зникла, а трансформувалась у складну багаторівневу систему, де бізнес, політика й неофіційна дипломатія зливаються в єдиний контур.
Представники від Росії
З боку Кремля в активну гру вступають радник Путіна Юрій Ушаков, який міг передавати сигнали Трампу через європейських посередників, а також, ймовірно, Андрій Костін, голова банку ВТБ, який активно виступає за зняття санкцій та консультує адміністрацію. Також він має проєкти на Близькому сході. Сам Костін через посередника в Канаді володіє нерухомістю в Європі, сумою на 130 мільйонів доларів, й не виключено, що так він отримав контакти з Віткоффом. А сам ВТБ використовує ОАЄ для обходу санкці, накладених США та ЄС. Окремою фігурою є Кирило Дмітрієв — керівник Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ), близький союзник Володимира Путіна. Його дружина має особисті зв’язки з родиною Путіна, що посилює його вплив у Кремлі. Також він відомий контактами на Близькому Сході, зокрема з королівськими родинами Саудівської Аравії, Катару та ОАЕ. Дмітрієв бере активну участь у дипломатичних ініціативах, зокрема у переговорах із США щодо завершення війни в Україні. У лютому 2025 року він увійшов до складу російської делегації на зустрічі в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія), де обговорювалися нормалізація відносин між РФ та США та умови мирного врегулювання. Дмітрієв лобіює спільні економічні проекти РФ та США, зокрема в Арктиці. Під час переговорів у Саудівській Аравії він передав американцям пропозиції щодо торгівлі, спрямовані на зняття санкцій. Також відомо, що ще у 2016–2017 роках він намагався налагодити діалог з адміністрацією Трампа через Ріка Герсона (друга Джареда Кушнера), але тоді його ініціативи не знайшли підтримки.
Роль Трампа-молодшого
Цікаво, що інтереси самого Трампа в цій всій архітектурі зв‘язків представляє його син. Він відповідальний за те, щоб частина з майбутніх коштів осіла в імперії Трампа, поки батько забезпечує державні важелі для цього. Так було й під час першої каденції Дональда. Різниця лиш в тому, що зараз він залучає свого сина до міжнародних політичних зв‘язків.
Як виконавчий віце-президент Trump Organization, Трамп-молодший з початку 2000-х керував великими будівельними проєктами, але особливе значення мала його участь у проєкті Trump Tower Moscow. Цей хмарочос мав постати в центрі Москви за участі девелопера Аріса Шаказанова та бізнес-посередника з кримінальним минулим Фелікса Сатера — фігури, напряму пов’язаної з російськими елітами. Попри офіційні заперечення, перемовини щодо проєкту тривали щонайменше до червня 2016 року — тобто в розпал президентської кампанії його батька. Сам Трамп-молодший давав суперечливі свідчення Конгресу щодо своєї поінформованості про цей проєкт, однак подальше оприлюднення його листування зі Сатером і Майклом Коеном виявило спроби приховати сам факт переговорів. Хоча угода не була реалізована, розслідування Мюллера підтвердило, що сам факт підготовки проєкту мав непрозорий, політично ризикований характер.
На політичному фронті Дональд Трамп-молодший відіграє активну роль у просуванні ідей свого батька, особливо серед ультраконсервативної аудиторії. Він не лише активно залучався до передвиборчих кампаній 2016, 2020 та 2024 років, а й брав участь у низці скандальних епізодів. Зокрема, його зустріч із російським адвокатом Наталією Весельницькою в 2016 році розцінювалась як спроба отримати компромат на Гілларі Клінтон — і стала предметом сенатського розслідування у справі про втручання РФ у вибори. У 2025 році його ім’я знову з’явилось у контексті зовнішньополітичних скандалів — за даними Politico, Трамп-молодший разом із Джаредом Кушнером та Такером Карлсоном брав участь у неофіційних переговорах із представниками української опозиції, з метою просування ідеї дострокових виборів в Україні. Ця ініціатива, що потенційно грає на руку Москві, демонструє його залученість у неформальну дипломатію поза рамками офіційного Вашингтону.
Водночас він демонструє незмінну публічну вірність своєму батькові та слугує своєрідним комунікатором для реалізації неформальних ініціатив, які часто залишаються поза офіційним протоколом. Його позиція всередині сімейного бізнесу, доступ до міжнародних фінансових каналів та прямий вплив на консервативний електорат роблять Трампа-молодшого особистим каналом зв’язку між приватними інтересами Трампа, зовнішньою політикою та кулуарними контактами з такими країнами, як Росія.
Роль Джей Ді Венса
Важливою фігурою в колах впливу навколо Трампа все більше постає Джей Ді Венс – Віцепрезидент США. У зовнішньополітичній сфері Джей Ді Венс виступає основним провідником курсу Трампа щодо України. Він послідовно просуває ідею припинення військової допомоги Києву, створення "демілітаризованої зони" на окупованих територіях і відмову України від вступу до НАТО. Венс відкрито заявляє, що Україна має "поступитися територіями в обмін на мир", чим повністю відтворює наратив команди Трампа та, фактично, Кремля.
На внутрішньополітичному рівні він активно лобіює концепцію "Америка понад усе", акцентуючи на потребі переорієнтації зовнішньої політики США з європейського напрямку на протистояння з Китаєм. Венс дедалі частіше виступає як неформальний переговірник між адміністрацією Трампа та зовнішніми партнерами — насамперед у питаннях, пов’язаних із Росією. Його публічні виступи синхронізуються з кулуарними ініціативами, що передбачають укладення "мирної угоди" на умовах, близьких до московських. У деяких епізодах Венс фактично легітимізував наратив, що "переговори можливі лише шляхом поступок з боку Києва".
Крім того, він відіграє важливу роль у формуванні нового технократичного крила в республіканському таборі. Завдяки тісним зв’язкам із мільярдером Пітером Тілем, який фінансував його політичну кар’єру, Венс просуває ідеї зменшення ролі демократичних інституцій, посилення державного контролю та впровадження цифрового управління. Тіль — головний ідеолог техноавторитаризму в США, і його вплив дедалі більше відчувається в політичному дискурсі адміністрації. Попри те, що у 2016 році Венс жорстко критикував Трампа, називаючи його "ідіотом" і "американським Гітлером", уже до 2024 року він став одним із його найбільш відданих союзників. Його публічні заяви, риторика та політичні позиції повністю синхронізовані з ідеологією MAGA-руху. Така трансформація зробила його не просто прийнятним, а бажаним кандидатом для консервативної бази. Його політична сила — у вмінні поєднувати правий популізм із технократичною ефективністю. Завдяки книзі Hillbilly Elegy Венс став символом "забутої Америки", здобувши популярність серед білих робітничих спільнот. Водночас його доступ до технологічних еліт (через Тіля та інші мережі Кремнієвої долини) робить його фігурою, здатною до масштабної мобілізації ресурсів. Також Венс відкрито підтримує політику Віктора Орбана та євроскептичні моделі управління. Його симпатії до "угорського сценарію" вказують на прагнення до побудови "суверенної демократії" з обмеженою участю іноземних інституцій і акцентом на внутрішньому суверенітеті.
Зараз його представляють як "нове обличчя" партії, що поєднує радикалізм і технологічне мислення. Політичне зростання Венса неможливо уявити без впливу Пітера Тіля, який є не лише його головним донором, а й ідеологічним наставником. Саме Тіль просуває модель управління, де замість класичних демократичних процесів запроваджується контроль через технології, штучний інтелект та централізовані структури. Венс став носієм цих ідей у публічній політиці. Ще один фактор впливу — особисті зв’язки Венса з родиною Трампів. Він має тісні контакти з Дональдом Трампом-молодшим, бере участь у неформальних зустрічах та обговореннях, що формують неофіційну стратегію адміністрації. Це робить його частиною "внутрішнього кола", що посилює його позиції в умовах фрагментованої влади.
Висновок
Таким чином, у 2025 році формалізується складна неофіційна мережа контактів між командою Трампа та Кремлем. Вона спирається не лише на політичні чи ідеологічні симпатії, а передусім — на мережу особистих, фінансових і бізнесових інтересів, що об’єднують такі фігури, як Кушнер, Віткофф, Дмітрієв, Прінс (потенційно), Ушаков і Костін. Усі вони творять архітектуру паралельної дипломатії, яка може визначити майбутнє не лише американсько-російських відносин, а й долю України. Практичні кроки для України обмежені, адже навіть американський естеблішмент та топ-посадовці не мають впливу на ці “перемовини”. Наші можливості:
викривати зв‘язки та кулуарні домовленості;
висвітлювати це для європейських партнерів;
затягувати час в перемовинах Україна-США-Росія, адже вони не йдуть на нашу користь;
розвивати альтернативні майданчики, як то з ЄС та Туреччиною;
максимально забрати доказів та представити заангажованість адміністрації Трампа.
