“Лабіринт”, як і багато інших чудових творів, також спіткала доля не надто популярної стрічки. Не дивлячись на те, що його показували навіть по телебаченню, у прокаті він провалився навіть попри те, що головну роль виконував Девід Бові.
Хоча у самому фільмі не згадується, де саме живуть Сара та її родина, можна припустити, що події розгортаються десь у Англії. Попри участь американського режисера, фільм був знятий за задумом англійського художника Браєна Фрауда та виробництво було спільним між Великобританією та США.
Починається фільм з того, що Сара Вільямс, юнка, що цікавиться фентезі, чарами та казками, сама з собою розігрує сценку з улюбленої книги - “Лабіринту”. Вочевидь, вона робить це вже не вперше, бо ніяк не може запам’ятати останню репліку з монологу героїні, що протистоїть могутньому супротивнику. На жаль, часу на досконале вивчення їй бракує, адже Сарі необхідно повернутися додому та наглядати за маленьким братиком - Тобі. Батько Сари одружився знов та у них з дружиною народилася ще одна дитина. Сара, як будь-яка старша дитина, що їй доводиться нянчити молодшу, дуже незадоволена та ображена на батьків. Її роздратування можна зрозуміти. Тип паче, вдома вона помічає, що з полиці зник її улюблений м’який ведмедик, якого Сара знаходить у кімнаті Тобі.
Вона злиться, а Тобі починає плакати. Щоб його якось заспокоїти, Сара розповідає братові казку про дівчину, у яку закохався король гоблінів та наклав особливі чари, для яких необхідно виголосити певні слова - і тоді гобліни заберуть неслухняну дитину назавжди. Не очікуючи ніяких наслідків, Сара тричі повторює слова заклику, а тоді виявляє, що рюмсання дитини стихло, а колиска є порожньою. Виявляється, що заклинання з книги спрацювало та прикликало короля гоблінів.
Тут Сара швидко усвідомлює, що ж буде, якщо Тобі зникне назавжди. Її емоції уявити нескладно - попри роздратування від маленької дитини, вона ніколи не бажала, щоб брат перетворився на гобліна, до того ж як це пояснити батькам? Сара намагається переконати Джарета повернути дитину, бо вона щойно передумала. Джарет спершу відмовляється, а тоді, як у справжній казці про фейрі, ставить умови - Сара має за 13 годин відшукати свого брата у Лабіринті, що знаходиться у Королівстві гоблінів, або ж Тобі перетвориться у гобліна та залишиться там назавжди.
Тут ми бачимо один з мотивів у казках, де фейрі виконує бажання людини, але звісно що не так, як гадалося. Й щоб звільнитися від розплати за це бажання людина має виконати різні вимоги - вгадати справжнє ім’я, наприклад. У казках купа людей втрапляє у такі негаразди, тож Сара не стала виключенням. Доводиться їй прямувати до лабіринту.
Навіть знайти вхід до нього не легко, а потрапивши всередину - майже неможливо вибратись. На своєму шляху Сара зустрічає безліч перешкод, долає купу випробувань, пробирається крізь смертельні пастки, знаходить союзників та друзів у той час, коли Джарет усіма способами ці випробування та перешкоди для неї створює.
Під час своєї подорожі Лабіринтом Сара зустрічає химерних мешканців цього загадкового місця, створених уявою Браєна Фрауда. Наприклад, ось таких пухнастих пустунів, що люблять танцювати, співати та відривати одне одному голови:
Або ж маленьких прудких гоблінів:
Чи ось цю побиту життям саркастичну гусінь, що ледь-ледь доживає до вихідних:
Друзями Сарі стають старий гоблін Хоґл, що є Джаретовим посіпакою, велетень Людо та сер Дідимус зі своїм вірним скакуном (згадуються Міккі-Маус та Плуто).
Людо дуже прив’язується до Сари, адже вона рятує його від цькувань інших гоблінів, сер Дідимус прагне лицарських подвигів й тому вирушає у цю подорож, а Хоґл є найсуперечливішим з них усіх. Попри те, що він не може не пройнятися до Сари через її доброту, він є посіпакою та страшенно боїться Джарета. Джарет же намагається з допомогою Хоґла затримати Сару у Лабіринті. Саме Хоґл стає тим, хто підносить Сарі зачароване яблуко, яке змушує її заснути та потрапити на бал до Джарета.
Джарет дає Сарі останню можливість просто повернутися додому та забути про усе. Прокинувшись від сну, Сара розуміє, що вона знов вдома, у своїй кімнаті й навіть улюблений ведмедик знайшовся. Та все це ніщо інше, як ілюзія, щоб змусити Сару затриматись у лабіринті й втратити можливість врятувати брата.
Звісно ж, наприкінці Сара долає усі перешкоди, приходить прямо до замку Джарета та рятує брата.
Після останньої битви Сара повертається додому, Тобі - до колиски, а Джарет перетворюється на білу сову. Завершується історія тим, що Сара засвоїла свої уроки, подорослішала та надбала багато нових друзів.
То чи була подорож Сари справжньою чи просто чарівною фантазією дівчинки, що відчуває стрес через новий шлюб батька, маленьку дитину у рідному домі та дорослішаня?
З одного боку, те, що на початку фільму Сара відігрує сценку з книги, що називається “Лабіринт”, сюжет якої відтворює її подорож, натякає на те, що усю цю історію Сара вигадала. Хіба ж не усі читачі уявляють себе замість головних героїв улюблених книжок?
Проте як тоді пояснити те, що у кінці друзі, яких Сара знайшла у Лабіринті, приходять до неї, а біла сова сідає на підвіконня за вікном? До того ж, під час останньої “битви” Джарет, зізнаючись у коханні, каже до Сари: “Я виконав усе, що ти бажала, був таким, яким ти бажала мене бачити”, питаючи її, чому ж вона незадоволена, чому не вдячна йому.
То може насправді треба спитати, а ким є Джарет?
Існує також комікс від Саймона Спур'єра “Лабіринт: коронація”, що розповідає передісторію Джарета та як він потрапив до лабіринту такими, якими їх собі уявляє Спур’єр. Його не можна вважати каноном, адже режисер фільму, Джим Генсон, помер задовго до публікації, та й Браєна Фрауда навряд хтось питав. Навіть сам Спур’єр визнає, що комікс є фанатською творчістю. Проте, для фанатів це приємне доповнення до історії, яке знов повертає до життя улюблених героїв та має гарні ілюстрації. Це є однією зі спроб фанатів “Лабіринту” відгадати та пояснити, ким же є насправді Джарет.
Пропоную читачеві одну версію. Це не книга є пророцтвом і не Сара потрапляє до книги, виголосивши чарівні слова. Це Джарет насправді не є Джаретом. Він - якийсь інший фері, що зацікавився Сарою або й закохався у неї. За сюжетом Сариної улюбленої книги король гоблінів Джарет забирає брата-нелюба у головної героїні, бо закоханий у неї та готовий виконати її бажання. То що ж було першим - книга чи пригода, у яку втрапила Сара? Що з цього є справжнім? Кажучи “я був таким, яким ти хотіла мене бачити” чи не зізнається він, що просто відтворив її улюблену казку для неї? Сара хотіла побувати у “Лабіринті” й Джарет запросив її туди, вона хотіла стати головною героїнею, яку кохає король гоблінів, й Джарет став для неї цим королем.
У останній сцені фільму ми бачимо, як Сара ховає до шухляди газетну вирізку з Девідом Бові, що висіла на її дзеркалі, статуетку дівчини у сукні, що така самісінька, як вбрання Сари на балу, а на столику в неї стоїть фігурка Джарета з чарівною паличкою. Отже, ми можемо зробити висновок, що світ “Лабіринту” не є справжнім, це якась франшиза й у Сари є мерч.
А хтось задавався питанням, що було б, якби Сара любила якусь іншу книгу?
Мені подобається ідея, що насправді Сара зустрілася з фейрі, який став для неї Джаретом - героєм улюбленої книги, любовним інтересом улюбленої Сариної головної героїні. Він викрадає дитину (бо коли це фейрі відмовлялися викрасти гарненьке дитятко) та запрошує Сару до Фейрі. Він хоче й її залишити там, поряд з собою. Він створює для неї справжній лабіринт, про який вона досі могла тільки читати, населяє його пригодами та грає свою роль. Можливо, він сподівався, що якщо зробить її героїнею улюбленого роману, то вона закохається у нього, як того й очікують від героїні роману про короля гоблінів. Але щось пішло не так - Сара не стільки хотіла любовного роману, як звільнитися від набридливого молодшого брата та пригод.
Джарет очікував від неї не намагання виправити свою помилку та повернути брата додому, а задоволення та захоплення від того, що він для неї зробив. Він очікував, що Сара буде зачарована ним, вражена, покорена та завойована. Натомість, вона постійно скаржиться, втікає від Джарета та шукає свого брата, а не виказує захоплення усім, що створили саме для неї.
Попри те, що Джарет створив для Сари цілий парк розваг за мотивами улюбленої франшизи, він не є позитивним персонажем. “Я був з тобою добрй і щедрий, але я можу стати жорстоким”. Джарет зізнається Сарі у коханні, проте очікує від неї зовсім не того, що більшість уявляє як здорові стосунки.
“Я ж так мало прошу: просто дозволь мені керувати тобою, і в тебе буде усе, чого ти хочеш”. Джарет влаштував Сарі цілу рекламну компанію: подивись, що я можу зробити для тебе, просто стань моєю й я віддам тобі цілий світ! Й дійсно, у цій сцені ми бачимо, як роздратований Джарет руйнує геть усе - нема більше ані лабіринту, ані замку, лише самі руїни. Тож можна не сумніватися, що Джарет може створити що завгодно коли захоче так само, як потім може все це знищити. Проте ціна за такі атракціони є надто великою. Джарет просить у Сари відмовитись від власної волі, стати слухняною та покірною. Він прагне володіти нею. Можливо, він вважає такий обмін справедливим: дивись, я перетворив твою улюблену книгу на реальність, я подарував тобі казкову подорож, я сам став твоїм улюбленим героєм та робив усе так, як ти хотіла, то чому б тобі не стати такою, як хочу я, на все життя?
Але, зрештою, Джаретові уривається терпець. Здається, він втомлюється від відмов та упертості Сари, тож коли вона нарешті пригадує ті рядки, які постійно заучували й каже йому “ти не маєш влади наді мною”, Джарет просто полишає її там, звідки взяв, та випурхує у ніч крізь вікно вітальні. Можна додати до його чеснот, що він не з тих чоловіків, які не розуміють слово “ні”.
Принаймні, Сара може порадіти, що її історія закінчилася вечіркою з чарівними друзями, а не так, як зазвичай закінчуються “пригоди” людей, що потрапили до Фейрі.
Ким би насправді не був Джарет, “Лабірінт” все одно залишається чудовим пригодницьким фільмом з неймовірними сценами, костюмами та персонажами. Від того, як красиво він зроблений, неможливо не отримати задоволення. “Лабіринт” сповнений чарівності та вигадливості, безкінечної фантазії Браєна Фрауда та шарму Девіда Бові. До речі, він співає усі пісні у фільмі, тож хоча б заради музики та голоса Девіда Бові цей фільм варто подивитися.
Головне, щоб після перегляду вас теж не викрав вродливий статечний король, найменша забаганка якого - це володіти вами, котрий руйнує все і перетворюється на сову щойно йому щось не сподобається.
