Дещо про використання міфологічних елементів у творчості Лавкрафта
I. Лавкрафт і його знайомство з міфологією
Життєвий шлях Лавкрафта та його інтереси
Говард Філіпс Лавкрафт (Howard Phillips Lovecraft) був американським письменником, який народився 20 серпня 1890 року в Провіденсі, штат Род-Айленд, і помер 15 березня 1937 року від раку кишківника.
У дитинстві Лавкрафт стикався з досить складними життєвими обставинами, зокрема, втратив батька, коли йому було всього 8 років. Це спричинило значний вплив на психологію та творчість письменника, що стало відображатися у багатьох його творах.
Ще в дитинстві Лавкрафт проявив великий інтерес до літератури та зокрема до фантастики, яку вважав особливо важливою у своєму житті. Він був експертом у галузі літератури та мистецтва, знав багато історії та географії, і це все знайшло відображення у його творчості.
Лавкрафт також мав захоплення астрономією та іншими науками, що відображалось у його творах про космічний жах. Він також цікавився міфологією, яка вплинула на його творчість, особливо на його описи божеств та інших міфічних створінь.
Ще однією важливою рисою творчості Лавкрафта є його сильний песимізм, що відображався в його творах про відсутність визначеності, невизначеність та відчуття безнадії.
У своїх творах Лавкрафт створював власний світ, який відображає його світогляд та життєву позицію. Він став одним з найвідоміших письменників жахів світової літератури.
Вплив міфології на творчість Лавкрафта
Вплив міфології на творчість Говарда Філіпса Лавкрафта є незаперечним. Лавкрафт був захопленим міфологією, легендами та культовими практиками, які він інтегрував у свої твори, надаючи їм особливого колориту.
Зокрема, Лавкрафт брав на увагу міфологію давніх народів, таких як кельти, скандинави, єгиптяни та інші, і змішував їх зі своїм власним вигаданим світом, що дозволило йому створити оригінальні твори.
У своїх творах Лавкрафт використовував міфи та легенди для створення образів божеств та інших міфічних створінь, які надавали його творам особливого відтінку. Наприклад, у творі "Коти Ултара" одним з героїв є хлопчик-сирота Менес, ім’я якого є відсиланням на легендарного фараона Менеса. Також у цьому творі згадуються міста минулого, а саме Мерое у Судані та Офір з Біблії.
Також важливою складовою творчості Лавкрафта є створення власних міфологій та легенд, які стали відомими як "Міфи Ктулху". У цих міфах було створено цілий світ, який містив в собі багато персонажів, місць та історій, що охоплювали міфи багатьох народів.
Загалом, міфологія стала важливою складовою творчості Лавкрафта, що надала його творам оригінальності та неповторності.
II. Міфологічні елементи у творчості Лавкрафта
Міфологічні елементи стали невіддільною складовою творчості Говарда Філіпса Лавкрафта. Він використовував різні міфологічні системи та легенди, щоб створити власний міфологічний світ, який називався "Міфами Ктулху".
Одним з найважливіших елементів міфології, що зустрічається у творчості Лавкрафта, є культ стародавньої божественності Ктулху, що мешкає на дні океану. Він створив повний опис цього бога та його послідовників, які складаються зі смертних, які прагнуть до збереження культу Ктулху.
Іншим важливим елементом міфології є гіперборейці — легендарний народ, що, за Лавкрафтом, мешкали на півночі та володіли дивними знаннями та магічною силою.
Також у творчості Лавкрафта зустрічається велика кількість страшних істот, які часто мають міфологічне походження. Одним з таких прикладів є "шогготи" - страшні та безформні істоти, що складаються з протоплазмової маси.
Крім того, у творчості Лавкрафта зустрічається багато інших міфологічних елементів, таких як книга "Некрономікон" - магічна книга, що містить знання, які людству не підвладні.
В цілому, міфологічні елементи стали ключовим фактором у творчості Лавкрафта, які додали його творам унікального колориту та відчуття страху та невизначеності.
III. Запозичення та трансформація міфологічних елементів
Запозичення та трансформація міфологічних елементів є важливою складовою творчості Говарда Філіпса Лавкрафта. Він не просто використовував міфологічні елементи у своїх творах, але й перетворював їх, надаючи їм новий зміст та значення.
Одним з яскравих прикладів такого перетворення є культ бога Ктулху, який з'являється у багатьох творах Лавкрафта. Він брав своє походження з ряду міфологічних традицій, включаючи полінезійську та індійську міфологію, але Лавкрафт перетворив ці елементи, створивши нову міфологію, що відображала його власне бачення світу.
Крім того, у творчості Лавкрафта зустрічаються інші міфологічні елементи, які були запозичені з різних культур та перетворені за його власним бажанням. Наприклад, гіперборейці — народ, що мешкав на півночі та володів дивними знаннями та магічною силою — були запозичені з давньогрецької міфології, але Лавкрафт перетворив їх, додавши свої власні деталі та призначення.
Також у творчості Лавкрафта зустрічаються інші запозичені міфологічні елементи, такі як "Некрономікон", який він запозичив з різних джерел, включаючи християнську та єгипетську міфологію.
Усі ці запозичені та перетворені міфологічні елементи дали Лавкрафту можливість створити свій власний міфологічний світ, що мав власну логіку та внутрішню консистентність. Він не лише розширив межі жанру жахів, а й знайшов відгук серед читачів, які відчували притягнення до його міфології та фантазійного світу. Більшість творів Лавкрафта стали класикою жанру та залишаються невичерпним джерелом інспірації для сучасних письменників та читачів.
Підсумок й мої думки
Говард Лавкрафт – відомий американський письменник, який зробив значний внесок у розвиток жанру жахів. Він був захоплений міфологією, наукою та літературою, що знайшло своє відображення у його творчості.
Лавкрафт запозичував елементи міфології та легенд з різних культур, перетворював їх та використовував у своїх творах. Він створив власний міфологічний світ, де існували давні боги, потвори та інші сутності, що не могли існувати у реальному світі. Це дало можливість Лавкрафту створити унікальний жахливий світ, який став популярним серед читачів та створив основу для подальшого розвитку жанру.
Його твори залишаються невичерпним джерелом інспірації для багатьох авторів та читачів до цього дня.
